Димексид

Димексид використовується в лікуванні пацієнтів із захворюваннями опорно-рухової системи, особливо за суглобових та м'язових болів запального характеру. Основні показання до застосування Димексиду:

• ревматоїдне ураження суглобів;
• анкілозуючий спондилоартрит;
• деформуючий артроз;
• дистрофічні ураження суглобів;
• розтягнення зв'язкового апарату;
• ущільнення тканин внаслідок травми;
• гнійно-некротична руйнація кістки.

Є й інші показання до застосування Димексиду – гнійні процеси на шкірі. Препарат ефективний у лікуванні бешихи і стрептодермії (ураження шкіри стрептококовою інфекцією), глибоких ран і трофічних виразок, що довго не гояться, гнійного запаленні м'яких тканин (абсцес).

Завдяки своєму широкому спектру ефектів, рідину Димексид використовують у трансплантології для прискорення та покращення приживлення власних чи донорських тканин.

Диметилсульфоксид легко проникає крізь шкірні покриви та різні біологічні бар'єри, у тому числі стінки хвороботворних мікроорганізмів. Завдяки цьому рідина Димексид досягає глибоких шарів тканин і забезпечує посилений транспорт (доставку) антибіотиків в осередок запалення.

Примітка: Димексид з антибіотиком для зовнішнього застосування впливає на запальний процес набагато швидше та ефективніше, значно прискорюючи терміни одужання.

Крім цього, Димексид має власну протимікробну, антисептичну, аналгетичну та протизапальну дію. Ці ефекти знайшли широке застосування у лікуванні пацієнтів із запальними захворюваннями опорно-рухового апарату.

Важливо: дитячий вік (до 12 років) належить до суворих протипоказань до застосування Димексиду.

З медичною метою допускається застосування Димексиду тільки у вигляді компресів або тампонів. При цьому розчин Димексиду слід розвести водою до концентрації 10-90%, залежно від мети лікування.

В інструкції до Димексиду наведено рекомендовані розведення за тих чи інших захворювань.

Якщо потрібний розчин з 90% концентрацією, беруть 1 частину чистої води (якщо компрес з Димексидом накладається на непошкоджену поверхню) або стерильного розчину Рінгера та 9 частин лікарського засобу (якщо компрес накладають на відкриту рану).

У ситуаціях, коли в інструкції вказано 40% розчин Димексиду, змішують 3 частини води з 2 частинами препарату.

Щоб зробити 10% розчин Димексиду, його розводять водою у співвідношенні 9:1, тобто на 9 частин води беруть 1 частину лікарського засобу.

В інструкції із застосування Димексиду вказується, що засіб призначений виключно для зовнішнього використання. Після розведення ним можна змочувати марлеві серветки, бинти або тампони для накладання на ранові та запалені поверхні.

Обробку проблемних ділянок зазвичай роблять один раз на день, накладаючи просочену засобом марлеву серветку на поверхню тіла.

Щоб компрес із Димексидом почав діяти, змочену в розчині серветку прикривають харчовою плівкою, а потім – лляною або бавовняною тканиною. Тривалість процедури може сягати півгодини.

За розпорядженням лікаря роблять компреси Димексиду з гепарином або новокаїном. Зазвичай показанням для такого призначення виступають стани, що супроводжуються болем, гематомами та місцевим порушенням циркуляції крові. Пропорції Димексиду та новокаїну для компресу у такому випадку мають бути 3:1 (на три частини новокаїну беруть 1 частину Димексиду). Іноді застосовують "бовтанку", в яку, крім Димексиду та новокаїну, входять гепарин і гідрокортизон.

При запальних процесах у лімфовузлах лікар може порекомендувати накладення компресу з Димексидом та Левомеколем, Димексидом та маззю Вишневського тощо.

Розчин не має потрапляти на слизові оболонки та в очі. Якщо це сталося, слід негайно промити їх проточною водою.

Важливо: щоб не перешкоджати виведенню диметилсульфоксиду з організму, під час лікування заборонено вживати алкоголь. Крім того, слід враховувати, що Димексид посилює дію деяких речовин і лікарських препаратів, зокрема інсуліну, ацетилсаліцилової кислоти (аспірин), серцевих препаратів та антибіотиків.

Іноді провізору задають питання, як правильно застосовувати Димексид для обличчя або волосся. Але в інструкції до препарату зазначено, що слід уникати нанесення рідини на обличчя, оскільки це може спричинити сильні алергічні реакції або інші небажані явища.

Тим не менш, в інтернеті можна зустріти рецепти та відгуки косметологів про спільне застосування Димексиду та Солкосерилу від зморшок. Робити подібне допускається лише під наглядом досвідченого фахівця, який знає як про позитивні, так і про негативні сторони використання цих препаратів.

Що стосується нанесення Димексиду на волосся та шкіру голови у складі різних масок, цей спосіб теж належить до "народних", тому його немає в офіційній інструкції.

Зазвичай компреси з Димексидом переносяться пацієнтами досить легко, але у разі гіперчутливості можлива поява побічних реакцій.

Найчастіше зустрічається алергія на Димексид. Вона проявляється у вигляді свербіння, печіння, почервоніння та набряку шкіри; можливі висипання.

У разі розвитку таких симптомів слід негайно звернутися до лікаря – якщо це дійсно алергія на Димексид, лікування полягатиме у відміні препарату та призначенні антигістамінних засобів.

Зрідка трапляються й інші побічні явища:

• нудота та позиви до блювання (переважно через неприємний запах рідини);
• головний біль;
• порушення сну;
• спазм бронхіол.

Важливо: через те, що Димексид впливає на роботу ЦНС і може викликати непритомність та запаморочення, керування транспортним засобом на весь період лікування заборонено.

В інструкції із застосування Димексиду зазначено, що під час вагітності його не використовують, оскільки препарат проникає в кров і може завдати шкоди плоду.

Якщо ж виникла потреба у примочках з Димексидом на груди під час ГВ, то природне вигодовування немовляти на період лікування препаратом припиняють.

Гель Димексид має той самий механізм дії, показання та спосіб застосування, що й рідка лікарська форма, тому призначається при аналогічних захворюваннях. Але зараз в аптеках України препарат у формі гелю відсутній.