Фленокс - інструкція, склад, спосіб застосування

Фленокс є антикоагулянтним препаратом, він перешкоджає згортанню крові. Цей засіб може застосовуватися для запобігання розвитку тромбозів або для їхнього лікування.

Показаннями до призначення препарату з лікувальною метою є будь-які стани, що супроводжуються тромбоутворенням. Зокрема препарат призначається для лікування:

• тромбозу глибоких вен (ТГВ) і тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА), за винятком випадків ТЕЛА, при яких може бути необхідним проведення тромболітичної терапії або хірургічного втручання;
• нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда внаслідок тромбозу, без підйому сегмента ST (NSTEMI), у комбінації з пероральним прийомом ацетилсаліцилової кислоти;
• гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST (STEMI), в тому числі в пацієнтів, яким планується медикаментозне лікування або подальше черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ).

Так, препарат Фленокс може призначатися для запобігання розвитку тромбозу, з профілактичною метою. 

Наприклад, цей розчин вводять для профілактики венозних тромбоемболічних ускладнень перед великими хірургічними втручаннями (порожнинні операції, втручання на великих суглобах), зокрема з приводу онкологічних захворювань, а також у період вагітності за підвищеного ризику тромбоутворення.

Також Фленокс використовують для профілактики венозних тромбоемболічних ускладнень у терапевтичних пацієнтів з гострими захворюваннями (такими, як гостра серцева чи дихальна недостатність, тяжкі інфекції або ревматичні патології) та зниженою рухливістю. Такі хворі мають підвищений ризик виникнення венозної тромбоемболії. 

Зверніть увагу: нефрологи призначають Фленокс для профілактики утворення тромбів у екстракорпоральному контурі кровообігу під час гемодіалізу.

Фленокс треба вводити підшкірно за профілактичного й лікувального застосування та внутрішньосудинно– для антикоагуляції в практиці гемодіалізу й при лікуванні гострого інфаркту міокарда.

Важливо! Фленокс не дозволяється вводити внутрішньом'язово. 

Препарат рекомендований до застосування тільки в дорослих. Дозування, кратність і тривалість використання визначаються індивідуально й залежать насамперед від захворювання та його ступеня тяжкості.Для отримання більш детальної інформації щодо дозування краще ознайомитися з інструкцією Фленоксу.

У більшості випадків Фленокс вводиться підшкірно – в ділянку живота. Внутрішньосудинне введення застосовується тільки для лікування інфаркту міокарда та в практиці гемодіалізу.

Шприц з розчином Фленокс вже готовий до використання. Місцем ін'єкції є передня частина живота.

Вводити препарат рекомендується в положенні лежачи. Перед введенням необхідно обробити місце ін'єкції (передня частина живота праворуч або ліворуч) і зібрати шкіру в складку. Голку потрібно вводити вертикально, потім натиснути на поршень, не відпускаючи шкірну складку. Після цього слід повільно витягнути шприц.

Зверніть увагу: терти місце ін'єкції не можна.

Так. Препарат вводиться внутрішньовенно повільно (через трубку крапельниці). Якщо Фленокс потрібно розвести, для цього можна використовувати фізіологічний розчин або 5% розчин глюкози.

Якщо препарат призначається профілактично перед хірургічним втручанням, лікарі використовують дозування 20-40 мг Фленоксу. Антикоагулянтний засіб вводиться підшкірно 1 раз на добу за 2-12 годин до операції.

Зверніть увагу: при великих операціях і високому ризику утворення тромбів лікування може бути продовжено до 4-10 днів.

Для лікування будь-яких тромботичних станів Фленокс повинен призначатися негайно. Середнє рекомендоване дозування становить 1 мг на кг ваги. Кратність введення препарату – 2 рази на добу (кожні 12 годин).

Для лікування інфаркту міокарда препарат вводиться внутрішньовенно, в усіх інших випадках – підшкірно.

Тривалість курсу визначається індивідуально, залежно від ефективності й переносимості лікування. Фленокс не повинен застосовуватися довше 10-14 днів, за необхідності продовження антикоагулянтної (проти згортання крові) терапії зазвичай рекомендують перейти на пероральні препарати.

​​Фленокс використовується для лікування тромбозу глибоких вен, який супроводжується або не супроводжується тромбоемболією легеневої артерії, зокрема в пацієнтів без будь-яких серйозних клінічних симптомів. Однак до початку терапії будь-яку підозру на виникнення тромбозу глибоких вен слід негайно підтвердити за допомогою відповідних методів дослідження.

Вагітність не є протипоказанням до застосування, препарат не виявляє тератогенної дії, тобто не спричиняє порушень розвитку плоду. Однак у період вагітності застосовувати Фленокс треба обережно й тільки за наявності прямих показань.

Призначається цей антикоагулянтний засіб жінкам у тому випадку, якщо очікувана користь від застосування Фленоксу перевищує потенційний ризик для матері й плода.

Важливо! Для вагітних жінок вкрай небезпечними є як розвиток кровотечі за перевищення дози, так і виникнення тромботичних ускладнень, тому призначати Фленокс і підбирати його дозування має тільки лікар.

В першому триместрі введення препарату в будь-якому дозуванні небажане. В другому-третьому триместрах вагітності Фленокс може призначатися в дозуванні 20-40 мг (20000-40000 анти-Ха МО). Завагітними, які отримують еноксапарин натрію (діюча речовина Фленоксу), необхідно ретельно спостерігати щодо виникнення ознак кровотечі (через надмірну антикоагулянтну дію), також потрібно застерегти таких пацієнток про ризик геморагічних ускладнень. 

Важливо! Вводити препарат можна лише за призначенням лікаря при наявності прямих показань. Тривалість застосування визначається строго індивідуально.

Відсутні докази того, що еноксапарин проникає через плацентарний бар’єр під час другого й третього триместрів вагітності. Інформація стосовно першого триместру зараз відсутня.

При застосуванні Фленоксуможуть виникати різніпобічні ефекти. Часто вони спричинені:

• супутніми факторами ризику, за яких є ймовірність виникнення кровотечі – ураження органів, вік, ниркова недостатність, низька маса тіла та деякі комбінації лікарських засобів, що приймаються;
• невиконанням терапевтичних рекомендацій, а саме: тривалості лікування, корекції дози з урахуванням маси тіла пацієнта. 

Повідомлялося про поодинокі випадки виникнення гематоми спинного мозку під час спинномозкової анестезії, анальгезії або епідуральної анестезії, що проводилися після застосування низькомолекулярного гепарину. Ціпобічні ефектиможуть призвести до неврологічних розладів різного ступеня тяжкості, включно з довготривалим або постійним паралічем. 

Можливе виникнення гематоми в місці проведення підшкірної ін'єкції. Цей ризик зростає, якщо порушується рекомендована техніка проведення ін'єкції або застосовуються невідповідні засоби для її виконання. Тверді ущільнення, які минають через кілька днів, можуть виникати внаслідок запалення. Однак це не вимагає припинення лікування. 

Також повідомлялося про випадки виникнення тромбоцитопенії, безсимптомного та зворотного підвищення кількості тромбоцитів, розвитку некрозу шкіри в місці ін'єкції. У таких випадках терапію Фленоксом слід негайно припинити.

Рідко виникають алергічні прояви з боку шкіри або системні реакції, які іноді призводять до припинення лікування. Дуже рідко спостерігалися випадки васкуліту (запалення стінок судин), пов'язаного з підвищеною чутливістю шкіри.

Також на тлі лікування Фленоксом можливе підвищення рівня калію – виникнення гіперкаліємії.

Обидва препарати є антикоагулянтними засобами, тобто перешкоджають згортанню крові. До складу Фленоксу й Клексану входить одна і та ж діюча речовина – еноксапарин. 

Однакова у препаратів і форма випуску: шприци з розчином для підшкірного або внутрішньосудинного введення, а також багатодозові флакони. За дотримання призначень лікаря й рекомендацій інструкції обидва антикоагулянтні засоби однаково ефективні.