Еноксапарин - інструкція, склад, спосіб застосування

Лікарський засіб застосовують з метою:

• профілактики венозної тромбоемболії під час оперативних втручань, що супроводжуються високим чи помірним ризиком;
• запобігання згортанню крові в системі позакорпорального кровообігу під час проведення гемодіалізу;
• лікування тромбозу глибоких вен без передбачуваних тяжких наслідків, тромбоемболії легеневої артерії, що вимагає виконання тромболізисної терапії та оперативного втручання;
• лікування нестабільної стенокардії та гострого інфаркту міокарда, коли на електрокардіограмі відсутній зубець Q (на початковому етапі).

Незалежно від дози, Еноксапарин не застосовують за наявності наступних протипоказань:

• підвищеної чутливості до еноксапарину, а також гепарину та його похідних;
• раніше зареєстрованої тяжкої тромбоцитопенії другого типу, спровокованої гепарином;
• схильності до кровотеч або наявності кровотечі, пов'язаної з порушеннями згортання крові;
• органічної патології внутрішніх органів, що може ускладнитися кровотечею;
• вираженої активної кровотечі;
• геморагічного інсульту;
• одночасного застосування стрептокінази або інших активаторів плазміногену.

ВАЖЛИВО! У зв'язку з тим, що у складі препарату є спирт, його не призначають дітям до 3 років.

Екзопарин у лікувальних дозах не застосовують у випадках:

• геморагічного інсульту;
• тяжкої ниркової недостатності;
• активного перебігу виразкової хвороби;
• гострого інфекційного ендокардиту;
• міокардиту, перикардиту.

ВАЖЛИВО! Препарат не призначають пацієнтам під час прийому аспірину, нестероїдних протизапальних засобів, декстрану 40, антагоністів вітаміну К (варфарин, синкумар) та пероральних антикоагулянтів (апіксабан, едоксабан, ривароксабан).

Еноксапарин з профілактичною метою не застосовують пацієнтам, які мають виражену ниркову недостатність, а також протягом перших двадцяти чотирьох годин геморагічного інсульту.

Лікарі індивідуально підбирають спосіб введення та дозу Еноксапарину. Препарат переважно вводять під шкіру, крім пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз. Таким пацієнтам проводять внутрішньовенне болюсне введення лікарського засобу.

З флакону за допомогою градуйованого шприца відбирають той об’єм препарату, який необхідний для виконання ін'єкції. У разі застосування багаторазових флаконів використовують голки, діаметр яких не перевищує півміліметра (0,5 мм).

Пацієнт лягає на спину. Ін'єкцію виконують у передню бічну або задню бічну поверхню живота. Голку тримають перпендикулярно та вводять у підшкірну жирову клітковину. Ін'єкції чергують у праву та ліву частини живота.

На даний час відсутні відомості про безпеку препарату для плода при його введенні вагітній у першому триместрі. Тому в цьому періоді гестації Еноксапарин вагітним не застосовують з профілактичною метою. Можливість та доцільність проведення терапії Еноксапарином у другому та третьому триместрах вагітності у кожному клінічному випадку визначає лікар.

На етапі первинної допомоги Еноксапарин вводять болюсно внутрішньовенно пацієнтам з інфарктом міокарда, у яких на електрокардіограмі реєструється підйом сегмента ST.

Під час застосуванні препарату існує ризик розвитку тромбоцитопенії другого типу, зворотного підвищення рівня тромбоцитів у крові, некрозу шкіри на місці введення препарату. Йому передує поява дрібноплямистих крововиливів у шкіру, болючих інфільтратів та червоних плям. У цьому разі слід припинити проведення терапії.