Інфулган

Інфулган випускається у формі розчину для інфузій по 10 мг/мл у скляних пляшках по 20 мл, 50 мл і 100 мл.

Інструкція описує такі показання до застосування розчину Інфулган:

• короткочасна терапія середньоінтенсивного болю в пацієнтів, зокрема після проведеної операції;
• зниження підвищеної температури тіла (якщо неможливо використовувати інші форми антипіретиків або вони будуть недостатньо ефективними). І тут Інфулган також застосовується коротким курсом.

Спосіб застосування Інфулгану: внутрішньовенна інфузія (крапельниця).

Максимальні добові дози ліків залежно від маси тіла пацієнта:

• до 10 кг – 30 мг/кг;
• 10-33 кг – 60 мг/кг, але не більше 2 г на добу;
• 33-50 кг – 60 мг/кг, але не більше 3 г на добу;
• більше 50 кг, якщо є фактори ризику пошкодження печінки – 3 г;
• більше 50 кг без факторів ризику розвитку гепатотоксичності – 4 г.

Цей препарат можна вводити 4 рази на добу з мінімальним інтервалом 4 години, а для пацієнтів з нирковою недостатністю – 6 годин.

Літні пацієнти не потребують корекції дози.

За необхідності (якщо потрібно ввести дуже маленький об’єм ліків) препарат розводиться фізіологічним розчином або 5% розчином глюкози у співвідношенні 1:9.

Зверніть увагу: час проведення інфузії Інфулгану – 15 хвилин.

Інфулган протипоказаний при тяжкій печінковій недостатності, а також при індивідуальній гіперчутливості до парацетамолу або його попередника (пропацетамолу гідрохлориду), допоміжних компонентів ліків.

За призначення та застосування Інфулгану слід бути особливо обережним, щоб не переплутати мг з мл при розрахунку та введенні дози ліків. Цей препарат може пошкоджувати печінку аж до розвитку важкої печінкової недостатності й навіть смерті пацієнта. Також необхідно впевнитися, що у складі інших лікарських засобів відсутній парацетамол.

Інструкція рекомендує переходити на прийом парацетамолу внутрішньо (в таблетках, капсулах або сиропі), як тільки стан пацієнта це дозволить.

Зверніть увагу: при використанні високих доз Інфулгану ризик ушкодження печінки значно зростає. Передозування може призвести до розвитку цитолітичного та холестатичного гепатиту, зокрема з блискавичною течією.

Парацетамол (і Інфулган зокрема) з обережністю призначають пацієнтам з:

• хворобою Жільбера;
• недостатністю печінки;
• зневодненням;
• хронічним алкоголізмом.

Зверніть увагу: терапія парацетамолом у пацієнтів з глюкозо-6-фосфатдегідрогеназою може призвести до розвитку гемолітичної анемії.

Докладніше особливості застосування Інфулгану описані в інструкції.

На тлі застосування Інфулгану можливі різні небажані реакції:

• біль і печіння у місці інфузії;
• зміни з боку системи крові (зниження кількості тромбоцитів, нейтрофілів, лейкоцитів);
• зниження артеріального тиску;
• почастішання серцебиття;
• "закислення" крові (метаболічний ацидоз);
• алергічні та анафілактичні реакції (почервоніння шкіри, висипання, свербіння, бронхоспазм, анафілактичний шок).

Докладніше можливі побічні ефекти ліків описані в інструкції із застосування.

Оскільки розчин Інфулган вводиться внутрішньовенно інфузійно, його ефективність і переносимість не залежать від їди.

Якщо парацетамол необхідно застосовувати одночасно з пробенецидом, дозу анальгетика-антипіретика треба зменшити, оскільки його кліренс (виведення) знижується вдвічі. Саліцилати, навпаки, збільшують період напіввиведення цих ліків.

Використання карбамазепіну, ізоніазиду, барбітуратів, рифампіцину та інших ензим-індукуючих лікарських засобів, а також флуклоксациліну в комбінації з парацетамолом потребує обережності.

Якщо пацієнт, який приймає антикоагулянти, отримував інфузії Інфулгану в дозі 4 г/добу не менше 4 днів, у нього може змінитися МНВ (один з показників згортання крові). Цей показник необхідно контролювати під час медикаментозної терапії та через 7 днів після її завершення.

За одноразового застосування високих доз ліків (більше 140 мг/кг у дітей і 7,5 г у дорослих) може розвинутися пошкодження клітин печінки аж до незворотного некрозу з подальшою печінковою недостатністю, порушенням кислотно-основної рівноваги крові (метаболічним ацидозом), енцефалопатією, комою та в деяких випадках – навіть смертю пацієнта.

Рівень трансаміназ (ферментів печінки) та білірубіну зазвичай наростає протягом 2 діб, одночасно знижується концентрація протромбіну в крові.

Клінічні ознаки ураження печінки з'являються через 24-48 годин і стають максимально вираженими на 4-6 добу. Пацієнти можуть скаржитися на нудоту та блювання, біль у животі, відсутність апетиту.

Ризик тяжкого ураження печінки значно вищий у таких груп пацієнтів:

• маленьких дітей;
• людей похилого віку;
• із супутніми захворюваннями печінки або аліментарною дистрофією;
• що зловживають спиртними напоями;
• які приймають ензим-індукуючі ліки.

За передозування Інфулгану потрібна термінова госпіталізація пацієнта, визначення концентрації парацетамолу в крові та застосування антидоту N-ацетилцистеїну (не пізніше, ніж через 10 годин після передозування). Якщо антидот почали застосовувати пізніше, терапія має тривати довше.

Зверніть увагу: показники функції печінки оцінюються до початку лікування, а потім кожну добу.

Зазвичай нормальна робота цього органу повністю відновлюється через 7-14 днів, але в деяких випадках може знадобитися трансплантація печінки.

Розчин Інфулган слід зберігати в темному та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 оС.

Важливо! Заморожувати цей препарат не можна.

• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Державний реєстр лікарських засобів України
• Єдиний довідник ліків в Україні