Пангастро 40 мг

Ліки призначається пацієнтам, які страждають:

• рефлюкс-езофагітом - запаленням стравоходу через закидання в нього шлункового соку;
• виразкою шлунка;
• виразкою дванадцятипалої кишки;
• іншими хворобами, пов'язаними з підвищеною кислотністю (синдром Золлінгера-Еллісона та ін.).

У вигляді таблеток препарат може призначатися в комплексі з антибактеріальними препаратами, призначеними для знищення бактерії хелікобактер (Helicobacter pylori).

Препарат випускається у вигляді розчину для ін'єкцій та гастрорезістентних таблеток. Оскільки ефективність обох форм препарату однакова, внутрішньовенні інфузії практикуються тільки тоді, коли самостійний прийом таблеток пацієнтом неможливий.

Таблетки Пангастро дозволено призначати пацієнтам з 12-річного віку, внутрішньовенне введення ліків рекомендується пацієнтам, які досягли 18 років.

Розчин для ін'єкцій Пангастро

Рекомендована доза для внутрішньовенного введення при виразці шлунка, дванадцятипалої кишки або рефлюкс-езофагіті - 40 мг пантопразолу (1 флакон Пангастро) щодоби. Якщо хвороба ускладнюється шлунково-кишковою кровотечею, дозування може бути збільшене до 80 мг щодоби.

Лікування станів, пов'язаних з гіперсекрецією соляної кислоти (синдром Золлінгера-Еллісона та ін.), Починається з 80 мг щодобово. У міру лікування доза може зменшуватися або збільшуватися - це залежить від реакції пацієнта на препарат і ефективності терапії. У деяких випадках добова доза може тимчасово підвищуватися до 160 мг пантопразолу.

ВАЖЛИВО! Пацієнти, які отримують Пангастро внутрішньовенно, якнайшвидше переводяться на таблетовану форму препарату. Лікування обов'язково повинно проходити під контролем лікаря.

Таблетки Пангастро

Для лікування пацієнтів з рефлюкс-езофагітом, виразкою шлунка або дванадцятипалої кишки застосовують 40 мг пантопразолу щодобово (1 таблетка 40 мг), для деяких пацієнтів можливе дворазове збільшення дози. Тривалість терапії при виразці дванадцятипалої кишки становить від 2 до 4 тижнів, при виразці шлунка або рефлюкс-езофагіті - від 4 до 8 тижнів.

Для терапії синдрому Золлінгера-Еллісона та інших хвороб, пов'язаних з гіперсекрецією, призначається прийом 80 мг щодобово. На розсуд лікаря добова доза може коригуватися як у більшу, так і в меншу сторону. У деяких випадках допустимо її підвищення до 160 мг на добу. Тривалість лікування таких станів визначається лікуючим лікарем.