Рабепразол

Рабепразол призначається при захворюваннях, пов'язаних з підвищеною кислотністю шлунка, таких як гастрит, виразкова хвороба, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ).

Так, препарат призначають при гастриті з підвищеною кислотністю.

Так, у тих випадках, коли печія є одним із симптомів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ).

Таблетки приймають внутрішньо, запиваючи водою. У середньому призначають по 10-20 мг 1 раз на день.

Істотного значення це не має, оскільки їжа не впливає на активність препарату. Проте рекомендується пити пігулки вранці до їди.

У деяких випадках Рабепразол призначається тривало, але лише під контролем лікаря, оскільки тривале застосування посилює ймовірність розвитку побічних ефектів. У середньому тривалість прийому препарату становить 4-8 тижнів.

Найчастіше виникають побічні реакції з боку травного тракту у вигляді нудоти, неприємних відчуттів у ділянці живота, діареї, підвищеного газоутворення, сухості у роті, рідше – ураження печінки.

Також під час прийому препарату можуть зустрічатися головний біль, запаморочення, біль у м'язах та суглобах, кашель, алергічні реакції.

В інструкції немає даних щодо сумісності препарату з алкоголем. Проте у разі наявності тих захворювань, для лікування яких призначається Рабепразол, вживання спиртного вкрай не рекомендується.

Ні, вагітність є протипоказанням для застосування препарату.

Рабепразол, Парієт, Разо – це ідентичні препарати, до їхнього складу входить один і той самий діючий компонент – рабепразол. Відповідно, і діють вони однаково.

Омез та Омепразол – препарати з цієї ж групи (інгібітори протонної помпи, ІПП). Діють препарати таким самим чином, як і Рабепразол – знижують кислотність шлунка. Проте, згідно з дослідженнями, дія Рабепразолу є сильнішою – він забезпечує сильніше та стійкіше усунення симптоматики.

Де-нол діє іншим чином – утворює на поверхні слизової оболонки шлунка захисну плівку та стимулює утворення слизу. Препарати можна поєднувати при гастриті та виразковій хворобі.

Який саме лікарський засіб вибрати – має визначати лікар, враховуючи конкретне захворювання, симптоми та ступінь їхньої виразності, а також інші індивідуальні особливості.