Рибоксин - інструкція, склад, спосіб застосування

Препарат знайшов широке застосування в кардіології. Його основні фармакотерапевтичні ефекти:

• покращує кровообіг і метаболізм у серцевому м'язі (міокарді);
• зменшує кисневе голодування тканин (гіпоксію);
• нормалізує частоту серцевих скорочень (ритм);
• відновлює енергетичний баланс у клітинах;
• активізує роботу низки ферментів.

Рибоксин часто називають вітаміном для серця. Іноді його навіть відносять до вітамінів групи В. Однак, хоча діюча речовина ліків (інозин) бере участь у багатьох метаболічних процесах, обміні глюкози, перешкоджає розвитку гіпоксії, відновлює енергетичний баланс в організмі, Рибоксин не євітаміном.

Корисні властивості препарату дозволяють використовувати Рибоксин у спорті – для посилення працездатності й витривалості під час тренувань і змагань.

Важливо! За підвищених фізичних навантажень може погіршитися стан міокарда, розвинутися кардіоміопатія та міокардіодистрофія. Як приймати Рибоксин спортсменам для профілактики цих патологій, а також у відновлювальному періоді після значних фізичних навантажень може визначити лише лікар.

Ці ліки зазвичай використовують у складі комплексної терапії при низці захворювань. В інструкції описані такі показання до його застосування:

• ІХС (стан після інфаркту міокарда, стенокардія);
• аритмії;
• інтоксикація, пов’язана з прийомом серцевих глікозидів;
• кардіоміопатії (захворювання серцевого м'яза);
• міокардіодистрофії, пов'язані зі значними фізичними навантаженнями, а також інфекційного та ендокринного походження;
• міокардити (гостре або хронічне запалення серцевого м'яза);
• цироз печінки;
• хронічний і гострий гепатит;
• урокопропорфірії.

Зверніть увагу: для профілактики лейкопенії при опроміненні та покращення зору при відкритокутовій глаукомі з відкоригованим внутрішньоочним тиском призначають ін'єкційний розчин Рибоксину, для чого вводять його внутрішньовенно.

Ці ліки приймають перорально (всередину), не розжовуючи й запиваючи достатньою кількістю води. Інструкція із застосування Рибоксину рекомендує пити таблетки до їди.

На початку лікування треба приймати по одній таблетці 3-4 рази на день, що становить 600-800 мг інозину. Якщо при такому режимі прийому не розвиваються побічні ефекти, дозування Рибоксину можна збільшити: приймати по 2 таблетки 3 рази на добу, а за необхідності – 4 таблетки тричі на день. Оптимальну схему лікування підбирає фахівець.

Важливо! Максимальна добова доза інозину не повинна перевищувати 2,4 г, що дорівнює 12 таблеткам.

Тривалість курсу терапії може становити від 1 до 3 місяців, її визначає лікар.

За передозування Рибоксину підвищується ймовірність виникнення побічних ефектів.

Вводять розчин внутрішньовенно струминно чи краплинно зі швидкістю 60 крапель за хвилину. Як розчинник використовують до 250 мл фізрозчину (0,9% розчину натрію хлориду) або 5% розчину глюкози.

Рекомендовані дозування згідно з інструкцією із застосування Рибоксину:

• початкове – 200 мг на добу, що відповідає 10 мл 2% розчину (20 мг/мл);
• надалі можливе збільшення добової дози до 400 мг.

У випадках гострого порушення серцевого ритму (наприклад, при брадикардії) Рибоксин вводиться струминно в разовій дозі 10-20 мл розчину по 20 мг/мл (200-400 мг інозину).

Тривалість ін'єкційної терапії визначає лікар. Зазвичай курс лікування не перевищує 15 днів.

Інструкція із застосування не містить обмежень щодо часу прийому ліків. Цей препарат треба приймати 3 рази на день, він не спричиняє безсоння. Рибоксин нормалізує енергетичний баланс в організмі за допомогою поліпшення метаболізму, а не внаслідок стимуляції діяльності центральної нервової системи.

Препарат нормалізує функцію печінки, покращує енергетичні процеси в гепатоцитах (клітках печінки). Рибоксин може призначатися в комплексному лікуванні гепатиту, цирозу й жирової дистрофії печінки.

Завдяки своїй фармакотерапевтичній дії ліки нормалізують функцію печінки.

Цей засіб можуть призначати для лікування серйозних захворювань серця та печінки. Лікарі рекомендують бути обережними й виключити алкоголь в період терапії Рибоксином.

Оскільки дослідження ефективності й безпеки препарату в цих груп пацієнток не проводилися, Рибоксин для лікування вагітних і жінок, що годують, не призначають. Якщо без застосування ліків в період лактації неможливо обійтися, пацієнтці рекомендують тимчасово припинити грудне вигодовування.

За використання препарату може підвищуватися концентрація сечової кислоти в крові та сечі (побічна дія Рибоксину). На тлі тривалого прийому можливе загострення подагри.

Важливо! Під час лікування Рибоксином необхідно контролювати рівні сечової кислоти в сечі та крові.

Також можливі інші небажані реакції: нудота, блювання, пітливість, алергія, загальна слабкість.

Зверніть увагу: необхідно відмінити Рибоксин при задишці, артеріальній гіпотензії, запамороченні, тахікардії та інших виникаючих побічних ефектів.

Випадки передозування офіційно зареєстровані не були, однак в інструкції із застосування Рибоксину у вигляді розчину для ін'єкцій / інфузій зазначено, що застосування ліків у високих дозах може збільшити ймовірність розвитку побічних ефектів.

Перед застосуванням препарату необхідно переконатися, що пацієнт не має гіперчутливості до діючої речовини інозину або допоміжних компонентів препарату. Також протипоказанням до застосування цього засобу є:

• гіперурикемія – підвищений рівень сечової кислоти в крові;
• подагра;
• накопичення сечової кислоти й відкладення її в суглобах;
• ниркова недостатність (припустимо лише тоді, коли лікар вирішить, що користь здоров'ю перевищує можливий ризик від використання Рибоксину).

Важливо! Рибоксин не призначають вагітним, жінкам, що годують, і дітям.

Ці препарати відрізняються складом, показаннями й протипоказаннями до застосування, а також побічними діями.

Предуктал (триметазидину дигідрохлорид) допомагає серцевому м'язу "подолати" кисневе голодування при ішемії. Випускається в таблетках.

Мілдронат (мельдоній) використовують при захворюваннях серця й судин, порушеннях мозкового кровообігу. Його лікарські форми – таблетки, капсули та розчин для ін'єкцій.

Самостійно вирішувати, який препарат приймати, не можна. Ліки має підібрати фахівець.

Аспаркам і Панангін – це препарати, які містять аспарагінат калію та магнію й застосовуються для поповнення дефіциту цих мікроелементів. Вони регулюють обмінні процеси та усувають дисбаланс електролітів, тим самим нормалізуючи збудливість і провідність міокарда. Ці ліки призначаються в комплексній терапії ІХС і серцевої недостатності, а також при гіпокаліємії та гіпомагніємії.

У Рибоксину (інозин) інший механізм дії та ширший спектр показань до застосування. Визначити, що краще для конкретного пацієнта – Рибоксин або Аспаркам, Панангін, може лише лікар.

АТФ-Лонг – це препарат, який стимулює енергетичний обмін. До складу молекули діючої речовини (АТФ-Лонг) входять АТФ (аденозин-5'-трифосфат), амінокислота гістидин, солі калію та магнію. Застосовуються ліки при різних захворюваннях серця, порушенні його ритму.

Рибоксин (інозин) і АТФ-лонг розрізняються складом, механізмом дії, показаннями й протипоказаннями до застосування, побічними ефектами. Вибір найкращого препарату для конкретного пацієнта залишається за лікарем.