Рибоксин 2% розчин для ін'єкцій ампулі 5 мл, №10: ціни та характеристики

Рибоксин - анаболічний та антигіпоксичний засіб. Препарат має анти аритмічні властивості. Стимулює у клітинах окислювально-відновлювальні процеси, підвищує енергетичний баланс міокарду, покращує коронарний кровообіг, підвищує фармакологічний захист нирок під час операції. Фармакокінетика. В організмі препарат розщеплюється на рибозу та гипоксантин, що реагує з пірофосфорилірованою рибозою з утворенням інозинмоно фосфату. Не виключена можливість і прямого утворення останнього з інозину шляхом його фосфориліровання. В крові гипоксантин, що утворився з рибоксину, проникає в ерітроцити, покращює дисоціацію кисню з оксигемоглобину, що сприяє оксигенації тканини. Руйнується у печінці з утворенням глюкуронової кислоти і наступним її окисленням. Метаболізуючись в печінці до гипоксантину, рибоксин включається в енергетичний пул, та як його субстрат, покращуює функцію гепатоцитів. Екскретується переважно з сечею.

Показання для застосування. Іноді застосовують у комплексному лікуванні ішемічної хвороби серця (стан після інфаркту, інфаркт міокарда, стенокардія), кардіоміопатіях різного генезу, при порушеннях ритму, пов'язаних з використанням серцевих глікозидів, при дистрофічних змінах міокарду після важких фізичних навантажень та перенесених інфекційних захворювань чи внаслідок ендокринних порушень. Рибоксин застосовується також у хворих із захворюваннями печінки  (цироз, гепатит) та урокопропорфирії.

Спосіб застосування та дози. Вводять внутрішньо венно струйно повільно чи крапельно (40-60 крапель за   хвилину). Лікування починають із введення у дорослих 200 мг (10 мл 2 % розчину) 1 раз на добу, потім при добрій переносимості дозу дорослим збільшують до 400 мг (20 мл 2 % розчину) 1-2 рази на добу; доза для дітей до 14 років становить 100-200 мг (5-10 мл 2 % розчину). Тривалість лікування визначає лікар, в середньому 10-15 днів. При гострих порушеннях ритму та провідності допустимо струйне введення препарату у разовій дозі дорослим 200-400 мг (10-20 мл 2% розчину). Для фармакологічного захисту нирок, які були ішемізовані, рибоксин вводять внутрішньо венно струйно у разовій дозі 1-2 г (60 мл 2% розчину) за 5-15 хвилин до пере давлення ниркової артерії, а потім ще 0,8 г (40 мл 2% розчину) за той же час після відновлення кровообігу. Для крапельного введення можуть бути використані ізотонічний розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози у об'ємі до 250 мл.

Побічна дія. Можлива індивідуальна непереносимість (свербіж, гіперемія шкіри). Іноді при лікуванні рибок сином підвищується концентрація сечової кислоти в крові. Можливо загострення подагри (тривале застосування). У цьому випадку препарат слід відмінити.

Протипоказання. При алергічних захворюваннях та медикаментозній непереносимості в анамнезі, при подагрі, гіперурикемії, підвищена чутливість до інозину.

Передозування. При тривалому застосування можливе загострення подагри, індивідуальна непереносимість (свербіж, гіперемія шкіри). В такому випадку препарат відміняють, проводять симптоматичну терапію.

Особливості застосування. При нирковій недостатності застосування препарату можливе лише у разі, коли на думку лікаря, очікуваний позитивний ефект переважає можливий ризик при застосуванні. Під час лікування контролюють рівень сечової кислоти в крові та сечі, стан функції печінки та нирок, склад периферичної крові.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні інозину з бета-адрено блокаторами ефект інозину не зменшується. При сполученні з серцевими глікозидами препарат лише попереджує стан виникнення аритмії, посилюючи інотропну дію.

Умови та термін зберігання. В захищеному від світла місці при температурі від 15 °С до 25 °С. Зберігати   у   недоступному   для   дітей   місці.   Термін   придатності  2 роки.