Рифампіцин

Антибактеріальний препарат випускається у формі капсул по 150 мг.

Основні показання до застосування Рифампіцину (у складі комплексної терапії):

• різні форми туберкульозу, включаючи ураження твердої мозкової оболонки – туберкульозний менінгіт, а також атипові мікобактеріози;
• інші інфекції, чутливі до рифампіцину – лепра, бруцельоз, легіонельоз, тяжкі стафілококові ураження.

Для чого ще використовують Рифампіцин: лікарі призначають цей антибіотик при безсимптомному носійстві менінгококів у носоглотці – для їхнього знищення та профілактики менінгококового менінгіту.

Зверніть увагу: від чого приймають рифампіцин і як він діє, докладно описано в інструкції.

Як приймати Рифампіцин при різних захворюваннях дорослим пацієнтам:

• туберкульоз – по 8-12 мг/кг/добу, при вазі менше 50 кг – 450 мг на добу, понад 50 кг – 600 мг на добу;
• лепра – по 600 мг на день (в 1-2 прийоми) 3-6 місяців;
• інші інфекції, чутливі до рифампіцину – 900-1200 мг, розділені на 2-3 прийоми, в поєднанні з основним антибіотиком.

Рекомендовані дозування Рифампіцину для лікування туберкульозу в дітей 6-12 років – 10-12 мг/кг на добу, але не більше 600 мг.

При мікобактеріальній інфекції (туберкульозі) цей препарат за показаннями можна приймати рік і більше, обов'язково в поєднанні з іншими антибактеріальними ліками. Тривалість такої терапії, а також необхідні конкретному пацієнту дози Рифампіцину визначає лікар-фтизіатр. Детальніше вони описані в анотації.

В інструкції описані такі протипоказання до прийому Рифампіцину:

• жовтяниця;
• перенесений менше ніж рік тому вірусний гепатит;
• порушення роботи печінки та нирок тяжкого ступеня;
• виражена серцево-судинна недостатність;
• індивідуальна гіперчутливість до компонентів ліків, зокрема допоміжних.

Зверніть увагу: Рифампіцин не можна призначати одночасно з саквінавіром / ритонавіром.

Рифампіцин не використовується як монотерапія туберкульозу, оскільки при цьому розвивається резистентність мікобактерій до антибіотика й формується лікарсько-стійка форма захворювання, яка дуже складно піддається лікуванню.

Фтизіатри зазвичай призначають рифампіцин у комплексі з ізоніазидом, етамбутолом, піразинамідом та іншими протитуберкульозними засобами. Однак ці препарати мають гепатотоксичність (особливо в комбінації), тому перед і протягом усього курсу терапії необхідно регулярно контролювати рівні печінкових ферментів у крові, а також креатиніну та тромбоцитів, оцінювати загальний аналіз крові.

Зверніть увагу: за щоденного прийому таблеток переносимість Рифампіцину краща й ризик побічних ефектів нижчий, ніж при інтермітуючій (переривчастій) схемі терапії.

Якщо на тлі інтермітуючої терапії розвивається грипоподібний синдром, необхідно перевести пацієнта на щоденний прийом антибіотика: в перший день прийняти 450 мг, а потім поступово (протягом 3-4 днів) збільшувати дозу до оптимальної.

Пацієнтам з захворюваннями печінки Рифампіцин призначають з крайньою обережністю та під суворим контролем печінкових ферментів. Є повідомлення про тяжкі випадки гепатотоксичності, зокрема з летальним кінцем на тлі прийому цього антибіотика.

Докладніше особливості застосування рифампіцину описані в інструкції.

На тлі прийому Рифампіцину можливі різні небажані реакції:

• відсутність апетиту;
• нудота й блювання;
• діарея (пронос);
• дискомфорт, біль у животі;
• запалення стравоходу;
• здуття живота;
• поява ерозій на слизовій оболонці шлунка;
• підвищення рівня печінкових ферментів і білірубіну;
• жовтяниця;
• гепатит;
• зниження рівня нейтрофілів, лейкоцитів, тромбоцитів у крові;
• головні болі та запаморочення;
• слабкість;
• сонливість, стомлюваність;
• сплутаність свідомості;
• психози;
• алергічні реакції та інші.

Детальніше побічні дії таблеток Рифампіцин описані в інструкції із застосування.

Капсули Рифампіцин треба приймати за пів години до або через 2 години після їди.

Цей антибіотик може зменшувати активність ліків, що метаболізуються системою цитохрому Р450:

• бета-блокаторів і блокаторів кальцієвих каналів;
• протисудомних засобів;
• психотропних препаратів, снодійних, анксіолітиків;
• серцевих глікозидів;
• деяких антибіотиків (кларитроміцин, доксициклін), противірусних і протигрибкових ліків
• препаратів для розрідження крові – антикоагулянтів;
• кортикостероїдів (гормонів) та інших.

Антациди (препарати від печії) можуть зменшувати всмоктування антибіотика, тому Рифампіцин необхідно приймати щонайменше за годину до їхнього прийому. За одночасного застосування ліків з галотаном, піразинамідом та ізоніазидом підвищується ризик ушкодження печінки.

Докладніше взаємодія рифампіцину з іншими лікарськими засобами описана в інструкції.

Інструкція описує такі можливі симптоми передозування Рифампіцину:

• біль у животі та головний біль;
• сонливість, стомлюваність;
• нудота й блювання;
• задишка;
• лихоманка та озноб;
• зниження рівня лейкоцитів і тромбоцитів у крові;
• шкірне свербіння;
• гострий гемоліз еритроцитів (руйнування червоних кров'яних тілець) з розвитком анемії;
• алергічні реакції;
• порушення роботи нирок;
• збільшення печінки (гепатомегалія) та підвищення рівня печінкових ферментів, білірубіну;
• жовтяниця;
• зниження тиску, непритомність;
• судоми та інші.

У важких випадках можлива зупинка серця.

Антидоту рифампіцину немає, тому таким пацієнтам необхідно терміново промити шлунок, використати сорбенти та проводити підтримувальну / симптоматичну терапію, включаючи форсований діурез і гемодіаліз.

Капсули Рифампіцин треба зберігати при температурі не вище 25 оС в недоступному для дітей місці.

• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Державний реєстр лікарських засобів України
• Єдиний довідник ліків в Україні