Віпратокс - інструкція, склад, спосіб застосування

Віпратокс являє собою лінімент – це “рідка мазь”, яка плавиться за температури тіла.

Випускається Житомирською ФФ у тубах по 40 г.

Від чого допомагає мазь (лінімент) Віпратокс, повідомляє офіційна інструкція із застосування. Препарат призначається для симптоматичного лікування болю за таких захворювань опорно-рухового апарату, як:

• ревматизм;
• радикуліт;
• невралгія;
• міалгія;
• артралгія;
• ішіас;
• люмбаго.

Знеболюючі властивості препарату обумовлені дією речовин, що входять до його комбінованого складу:

• отрута гюрзи (Venenum Macroviperae lebetina) – основний активний компонент. У складі отрути містяться токсини, ферменти та інші речовини, під впливом яких забезпечується подразнюючий та знеболюючий ефекти препарату;
• саліцилова кислота при зовнішньому застосуванні чинить антисептичну, відволікаючу, подразнюючу та кератолітичну (відлущуючу) дію, що сприяє повноцінному проникненню інших діючих речовин Віпратоксу до осередку болю;
• ялицева олія з високою ліпофільністю легко проникає крізь епідерміс, надає подразнювального впливу на закінчення нервів поверхневих судин і тканин, розташованих глибше;
• камфора відома своїми місцево подразнювальними, знеболюючими та протизапальними властивостями, покращує трофіку (живлення) тканин.

Препарат призначається лише дорослим пацієнтам (віком від 18 років).

Важливо! Щоб знизити ризик розвитку побічних ефектів, рекомендується заздалегідь нанести невелику кількість препарату на шкіру для визначення індивідуальної чутливості. Якщо впродовж 3-5 годин не розвинуться реакції гіперчутливості – можна розпочинати лікування.

Випратокс наносять у невеликій кількості (5-10 г, залежно від площі болючої ​​ділянки) та ретельно втирають у шкіру.

Частота застосування – 1-2 рази на добу, до відчутного зменшення або припинення болю.

Тривалість курсу терапії визначається лікарем і залежить від тяжкості симптомів та ефективності терапії лініментом.

Віпратокс не призначається у віці до 18 років, а також при:

• індивідуальній гіперчутливості до складових компонентів;
• вагітності та грудному вигодовуванні (ГВ);
• бронхіальній астмі (БА) та схильності до бронхоспазму;
• туберкульозі легень у гострій формі;
• кашлюку;
• схильності до судом;
• схильності до спазму судин;
• порушенні мозкового та/або коронарного кровообігу;
• тяжких порушеннях функцій нирок та/або печінки;
• гнійничкових захворюваннях шкіри;
• шкірних проявах алергічних реакцій;
• пошкодженні цілісності шкірного покриву у місці нанесення препарату;
• лихоманці, загальній стомлюваності.

Заборонено наносити Віпратокс на шкіру з проявами алергічних реакцій, ранами, подряпинами, гнійничковими висипаннями.

При застосуванні у пацієнтів похилого віку необхідна обережність.

Препарат заборонений для застосування під час вагітності та грудного вигодовування (ГВ).

Слід уникати попадання лініменту в очі, на відкриті рани та слизові оболонки. У разі випадкового попадання необхідно відразу ретельно промити їх великою кількістю проточної води.

За відсутності протипоказань препарат зазвичай добре переноситься. Тим не менш, побічні реакції на Віпратокс можуть виявлятися у вигляді:

• локальних алергічних проявів – свербежу, печіння, висипання, сухості та лущення шкіри, подразнення, контактного дерматиту, кропив'янки;
• підвищення температури тіла.

Важливо! Щоб знизити ризик розвитку побічних ефектів, рекомендується заздалегідь нанести невелику кількість препарату на шкіру для визначення індивідуальної чутливості. Якщо впродовж 3-5 годин не розвинуться реакції гіперчутливості – можна розпочинати лікування.

Як і багато інших препаратів для зовнішнього застосування, мазь Віпратокс може наноситися незалежно від їди.

Взаємодія з іншими ліками не вивчалася. Тим не менш, не можна виключати, що надмірне використання саліцилатів для місцевого застосування (саліцилова кислота у складі Віпратоксу) може посилювати ефект таких лікарських засобів, як:

• кумаринові антикоагулянти;
• антитромбоцитарні препарати, включаючи ацетилсаліцилову кислоту (Аспірин, Кардіомагніл тощо).

Пацієнтам, які приймають такі ліки, слід бути обережними при одночасному застосуванні Віпратоксу.

При попаданні на слизові оболонки препарат спричиняє сильне подразнення.

У разі виникнення алергічних реакцій (свербежу, дерматиту, лущення шкіри) необхідно припинити застосування лініменту та змити його залишки зі шкіри великою кількістю проточної води. За потреби проводиться симптоматичне лікування.

Після випадкового проковтування мазі можливі симптоми з боку травного тракту (нудота, блювання, діарея). Лікування симптоматичне.

У разі випадкового проковтування великої кількості Віпратоксу можуть розвинутися симптоми гострого отруєння у вигляді нудоти, блювання, болю в животі та головного болю, запаморочення, відчуття жару, судом, респіраторної депресії та коми. У таких випадках викликати блювання заборонено. Антидоту немає, проводиться симптоматичне лікування тяжких шлунково-кишкових або неврологічних симптомів отруєння.

Мазь (лінімент) Віпратокс зберігають за температури 8-25 ºС у недоступному для дітей місці.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• PubMed, Venom of Viperidae: A Perspective of its Antibacterial and Antitumor Potential