Фізіотенс - інструкція, склад, спосіб застосування

Препарат випускають у формі таблеток з дозуванням 0,2 мг, 0,3 мг та 0,4 мг моксонідину.

Навіщо призначають Фізіотенс? Основне показання до застосування препарату – гіпертонічна хвороба.

Діюча речовина препарату – моксонідин. Це антагоніст імідазолінових рецепторів, які розташовані у довгастому мозку – центрі регуляції периферичної симпатичної нервової системи. Стимуляція імідазолінових рецепторів зменшує судинний опір, а “розслаблення” судин веде до зниження артеріального тиску (АТ).

Крім того, лікування Фізіотенсом є сприятливим для людей з порушенням обміну речовин, ожирінням, інсулінорезистентністю. Дослідження показали, що впродовж двомісячного застосування препарат підвищує чутливість до інсуліну на 21%.

У пацієнтів, які страждають, крім гіпертонічної хвороби, на гіпертрофію лівого шлуночка, при терапії Фізіотенсом спостерігалося зменшення лівого шлуночка.

Моксонідин має низьку спорідненість з альфа-адренорецепторами, тому практично не спричиняє сонливості та сухості у роті.

Фізіотенс приймають незалежно від їди. Дозування препарату підбирається індивідуально. Стандартна початкова доза моксонідину становить 0,2 мг на добу. 

Максимально допустима добова доза – 0,6 мг. Максимальна разова доза – 0,4 мг.

Важливо! Високу дозу препарату слід розділяти на 2-3 прийоми по 0,2 мг впродовж доби.

Супутні захворювання нирок / печінки

При помірному порушенні функції нирок початкова доза препарату становить 0,2 мг на добу, а у разі гарної переносимості її підвищують до 0,4 мг. При тяжкій нирковій недостатності – до 0,3 мг на добу.

Порушення функції печінки не потребують коригування дози моксонідину.

Відповідно до інструкції із застосування, до протипоказань належать:

• підвищена чутливість до моксонідину та/або допоміжних компонентів препарату;
• синдром слабкості синусового вузла;
• брадикардія із уповільненням частоти пульсу до менш ніж 50 ударів на хвилину;
• АВ-блокади ІІ та ІІІ ступеня;
• серцева недостатність;
• вік до 18 років;
• вагітність і грудне вигодовування (ГВ).

Важливо! Фізіотенс не призначають у періоди вагітності та годування груддю.

Препарат має й низку інших особливостей застосування, про які важливо знати:

• обережність при атріовентрикулярній блокаді – пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою І ступеня слід застосовувати моксонідин з особливою обережністю, а у більш тяжких випадках його застосування протипоказане;
• ішемічна хвороба серця (ІХС) та стенокардія – застосування моксонідину також потребує обережності у пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця або нестабільною стенокардією, оскільки досвід застосування у таких пацієнтів є обмеженим;
• ниркова недостатність – у пацієнтів з порушенням функції нирок моксонідин слід застосовувати з обережністю;
• комбіноване застосування з β-адреноблокаторами – при припиненні застосування моксонідину в комбінації з β-адреноблокаторами, рекомендується спочатку скасувати β-адреноблокатори, а потім, через кілька днів, – моксонідин;
• раптове припинення терапії моксонідином не рекомендується, дозу слід поступово зменшувати впродовж 2 тижнів.

Важливо! Препарат може спричиняти запаморочення та сонливість, що негативно впливає на здатність керувати автотранспортом чи працювати з механізмами. Слід бути обережними, особливо на початку лікування або при зміні дозування.

З побічних ефектів найчастіше зустрічаються запаморочення, сухість у роті, астенічний стан, сонливість. Ці прояви можуть самостійно зменшуватися за кілька тижнів прийому препарату.

До тих, що зустрічаються дуже часто (частіше ніж 1/10) і часто (рідше ніж 1/10 і частіше ніж 1/100), належать такі побічні реакції, як:

• безсоння чи сонливість;
• запаморочення, вертиго (відчуття обертання простору);
• діарея, нудота, блювання, диспепсія;
• шкірні висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк;
• болі у спині;
• астенія.

Фізіотенс приймають незалежно від їди.

Одночасний прийом моксонідину з іншими антигіпертензивними засобами (що знижують тиск) призводить до адитивного ефекту. Це означає, що ліки не підсилюють дію одне одного, але їхній ефект підсумовується.

Трициклічні антидепресанти (амітриптилін, кломіпрамін, дибензепін та інші) можуть знижувати ефективність моксонідину. При цьому моксонідин посилює їхній седативний ефект, тому не рекомендується приймати їх одночасно з Фізіотенсом.

Крім того, моксонідин може посилювати седативний ефект транквілізаторів, снодійних і седативних засобів.

У людей, які приймають лоразепам, моксонідин іноді посилює порушення когнітивних функцій.

Якщо ви приймаєте будь-які з перерахованих препаратів або будь-які інші – перед початком лікування Фізіотенсом обов'язково повідомте про це лікаря.

Передозування Фізіотенсом може виявлятися різними симптомами:

• гіпотензія (патологічне зниження тиску) – один з основних симптомів передозування;
• брадикардія (уповільнення серцевого ритму) – якщо серцевий ритм є дуже низьким, можуть знадобитися заходи щодо стабілізації серцевої діяльності;
• запаморочення, втома, сонливість, непритомність можуть виникнути внаслідок зниження кров'яного тиску;
• інші симптоми – нудота, блювання, запори, сухість у роті та ін.

Важливо! У разі підозри на передозування моксонідину необхідно терміново звернутися по медичну допомогу. Лікування передозування проводиться виключно під наглядом лікаря.

Фізіотенс необхідно зберігати за температурі до 25 оС у недоступному для дітей місці.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Medscape, Selective Imidazoline Agonist Moxonidine Plus the ACE Inhibitor Ramipril in Hypertensive Patients With Impaired Insulin Sensitivity: Partners in a Successful MARRIAGE?
• Pubmed, Moxonidine: a review of safety and tolerability after seven years of clinical experience
• Health-ua.com, Особливі можливості моксонідину в лікуванні артеріальної гіпертензії