Моксогама

Препарат випускається у формі таблеток у наступних дозах:

• 0,2 мг моксонідину;
• 0,3 мг;
• 0,4 мг.

Моксогама виробляється фармацевтичною компанією Артезан Фарма в Німеччині.

Навіщо призначається ліки Моксогама, вказує інструкція із застосування. У ній міститься лише одне показання: артеріальна гіпертензія (підвищений тиск) легкого і середнього ступеня тяжкості.

Важливо! Не займайтеся самолікуванням артеріальної гіпертензії. Підбір препаратів "від тиску" має проводитися кваліфікованим лікарем (терапевтом, сімейним лікарем або кардіологом). Самолікування може не лише не призвести до бажаного результату, а й спровокувати ускладнення, спричинивши тяжкі наслідки.

В інструкції до ліків зазначено, що лікування необхідно починати з найнижчого дозування препарату – 0,2 мг на добу. Через 3 тижні лікар може збільшити добову дозу до 0,4 мг на добу, якщо початкової дози виявилося недостатньо.

Добову дозу можна приймати за один раз на день вранці, або ділити на 2 прийоми – на ранок і вечір.

Важливо! Максимально допустима добова доза Моксогами – 0,6 мг, разова – 0,4 мг.

Ліки приймаються незалежно від їди, таблетку потрібно запивати достатньою кількістю води.

Відповідно до інструкції із застосування, ліки Моксогама не можна приймати за наявності індивідуальної чутливості або непереносимості будь-якого його компонента. Також до протипоказань належать:

• вік до 18 років;
• вагітність (за винятком випадків нагальної потреби) і грудне вигодовування (за необхідності лікування жінки у цей період, ГВ необхідно тимчасово припинити);
• синоатріальна блокада серця;
• синдром слабкості синусового вузла;
• атріовентрикулярна (АВ) блокада другого або третього ступеня;
• пульс менше ніж 50 у спокої (брадикардія);
• серцева недостатність (СН).

З особливою обережністю призначають моксонідин пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою І ступеня через ризик розвитку брадикардії (уповільнення серцевого ритму).

З обережністю слід застосовувати препарат у разі:

• тяжкої ішемічної хвороби серця (ІХС);
• нестабільної стенокардії (досвід застосування моксонідину при цих захворюваннях є обмеженим).

Також з обережністю призначають моксонідин у разі порушення функції нирок, оскільки препарат виводиться переважно нирками. Пацієнтам із порушеною нирковою функцією необхідно дуже обережно титрувати дозу, особливо на початку терапії. Терапію слід розпочинати з дози 0,2 мг на добу. Надалі її можна збільшити щонайбільше до 0,4 мг на добу, але лише за наявності клінічних показань і хорошої переносимості препарату.

Якщо моксонідин застосовується у комбінації з β-адреноблокаторами і обидва препарати необхідно скасувати, то спочатку скасовують β-адреноблокатор, а через кілька днів – моксонідин.

Не спостерігалося ефектів скасування з боку артеріального тиску після припинення прийому моксонідину. Тим не менш, різке переривання лікування моксонідином не рекомендується: дозування слід зменшувати поступово впродовж 2 тижнів.

Важливо! Прийом таблеток заборонений за рідкісної спадкової непереносимості галактози, дефіциту лактази або порушення всмоктування глюкози та галактози.

Вагітність і грудне вигодовування (ГВ)

Дослідження на тваринах продемонстрували токсичний вплив на плід, але даних про такий вплив на людський плід немає. Можливий ризик для людей невідомий, тому Моксогаму (моксонідин) не рекомендується застосовувати під час вагітності, якщо немає нагальної потреби.

Препарат виділяється у грудне молоко, у зв'язку з чим його не можна застосовувати у період грудного вигодовування. Якщо лікування жінки моксонідином необхідне, ГВ слід тимчасово припинити.

Вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Дослідження щодо такого впливу не проводилися. Однак під час прийому препарату можливі сонливість і запаморочення, що слід враховувати під час виконання таких робіт.

На початку прийому Моксогами у пацієнтів найчастіше можуть розвиватися сухість у роті, підвищена слабкість, запаморочення, сонливість. Ці симптоми зазвичай проходять протягом перших 2 тижнів прийому препарату.

До інших, більш рідкісних побічних реакцій належать:

• непритомність;
• головний біль;
• диспептичні прояви, нудота, блювання;
• відчуття дзвону у вухах;
• алергічні реакції на препарат у вигляді дерматиту, свербежу шкіри, набряку Квінке;
• зниження частоти серцевих скорочень (брадикардія);
• різке падіння артеріального тиску (гіпотензія);
• больові відчуття в шиї та спині;
• підвищена дратівливість;
• порушення сну.

Важливо! У разі появи будь-яких побічних реакцій необхідно повідомити про них лікаря. Лікар ухвалить рішення про продовження прийому препарату або корекцію антигіпертензивної терапії.

Одночасний прийом ліків Моксогама (моксонідину) з іншими антигіпертензивними засобами (від тиску) чинить адитивний ефект. Адиктивним називається ефект, за якого ефект дії паралельно застосовуваних лікарських засобів дорівнює сумі ефектів дії кожної з цих речовин окремо.

Трициклічні антидепресанти можуть знижувати ефективність антигіпертензивних агентів центральної дії, зокрема моксонідину. Тому призначення таких ліків разом із моксонідином не рекомендується.

Моксонідин може потенціювати (підсилювати) ефект:

• трициклічних антидепресантів (не рекомендується призначати спільно);
• транквілізаторів;
• алкоголю;
• седативних і снодійних препаратів.

Моксонідин помірно посилює порушення когнітивної функції у пацієнтів, які приймають лоразепам. Також препарат здатний посилювати седативний ефект бензодіазепінів при одночасному прийомі.

В окремих випадках прийом моксонідину навіть у багаторазово підвищеному дозуванні (19,6 мг на добу) не призводив до смерті. Серед симптомів передозування інструкція вказує:

• головний біль;
• седативний ефект, сонливість;
• артеріальну гіпотензію (сильне зниження тиску);
• запаморочення, загальну слабкість, нездужання;
• брадикардію (уповільнення частоти пульсу);
• сухість в роті;
• блювання, біль у верхній ділянці живота.

У разі тяжкого передозування необхідний ретельний моніторинг порушення свідомості та (особливо) пригнічення дихання. Дослідження застосування високих доз моксонідину у тварин свідчать про ризик розвитку тимчасової артеріальної гіпертензії (підвищення тиску), тахікардії (почастішання серцевого ритму) та гіперглікемії (збільшення рівня цукру в крові).

Специфічний антидот невідомий. За сильного зниження тиску (артеріальної гіпотензії) для підтримки гемоциркуляції застосовують дофамін і вводять плазмозамінні розчини. При розвитку брадикардії може бути ефективним атропін.

Зменшити або усунути парадоксальні гіпертензивні ефекти від передозування моксонідину (підвищення тиску) здатні антагоністи α-адренорецепторів.

Інструкція із застосування рекомендує зберігати препарат в оригінальній упаковці, у недоступному для дітей місці за температури до 30 оС.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• PubMed, The use of moxonidine in the treatment of arterial hypertension
• PubMed, Moxonidine: a review of its use in essential hypertension
• Drugs.com, Moxonidine (International)
• Health-ua.com, Особые возможности моксонидина в лечении артериальной гипертензии