Торасемід

Так, Торасемід є сечогінним засобом.

Дія Торасеміду пов'язана з виведення рідини з організму. Це дозволяє використовувати препарат для лікування набрякового синдрому при різних захворюваннях (серцево-судинна і ниркова патологія).

Також Торасемід застосовується в складі комплексної терапії артеріальної гіпертензії, оскільки виведення рідини сприяє зниженню тиску і знижує навантаження на серце.

Ні, препарат не застосовується для схуднення! Прийом Торасеміду може супроводжуватися деяким зниженням ваги відразу після вживання, але це пов'язано виключно з виведенням рідини з організму.

Через деякий час (після вживання рідини) вага відновлюється.

У довгостроковій перспективі прийом діуретиків ніяким чином не сприяє схудненню і, крім того, є небезпечним для організму.

Торасемід належить до сечогінних засобів екстреної дії. Таким чином, препарат починає діяти через 5-40 хвилин, у залежності від способу введення. При внутрішньовенному введенні дія починається практично відразу, протягом 5 хвилин. При пероральному застосуванні (у формі таблеток) препарат діє повільніше, протягом 20-40 хвилин.

Спосіб застосування залежить перш за все від форми випуску препарату - таблетки або розчин.

Препарат повинен прийматися тільки за призначенням лікаря.

Дозування, кратність застосування та тривалість лікування визначаються індивідуально і залежать від захворювання, ступеня його тяжкості, віку пацієнта і супутніх патологій.

Таблетки призначені для внутрішнього застосування. Торасемід приймається вранці 1 раз на добу, таблетки ковтають цілими, запиваючи водою. Прийом їжі не впливає на всмоктуваність препарату, тому пити його можна в будь-який час (як до, так і після їди).

Дозування підбирається індивідуально і залежить перш за все від захворювання. Для лікування артеріальної гіпертензії прийом Торасеміду починають з 2,5 мг діючої речовини.

Стійкий гіпотензивний ефект (зниження тиску) спостерігається через 3 місяці застосування Торасеміду.

Для лікування набряків при серцевій недостатності прийому препарату починають з 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозування можна збільшувати до 10, 15 і 20 мг на добу.

Розчин Торасемід призначений тільки для внутрішньовенного повільного введення. Дозування залежить від захворювання.

При набряковому синдромі, пов'язаному із захворюванням серця, призначають 10 мг торасеміду.

При набряку легенів або набряку, пов'язаному з нирковою недостатністю, препарат вводять у дозі 20-40 мг.

Розчин застосовується лише у гострому періоді, в подальшому рекомендується перейти на пероральний прийом препарату (таблетки).

Основним побічним ефектом, пов'язаним з дією торасеміду, є порушення обміну електролітів. Препарат підсилює виведення калію і натрію, що може призвести до дефіциту цих мікроелементів в організмі.

Гіпокаліємія (дефіцит калію) проявляється у вигляді підвищеної втоми, м'язової слабкості, у важких випадках з'являється порушення дихання і біль у животі у зв'язку з пригніченням перистальтики.

У разі перевищення дозування спостерігається значна втрата рідини, що проявляється у вигляді гіпотензії (низького артеріального тиску), порушення свідомості, сонливості, загальної слабкості.

Торасемід, Тригрим, Трифас і Торсид є лікарськими засобами з групи тіазидних діуретиків, вони володіють схожим механізмом дії. До складу всіх чотирьох препаратів входить однакова діюча речовина - торасемід.

Торасемід, Трифас і Торсид випускаються у формі таблеток для внутрішнього застосування і ампул з розчином для внутрішньовенного введення, Тригрим випускається тільки у формі таблеток по 2,5, 5 та 10 мг діючої речовини.

Не можна сказати, що якийсь із цих лікарських засобів краще або гірше, вони мають схожу дію і мають однакові показання до застосування.

Остаточний вибір препарату для лікування, його форми випуску і дозування повинен здійснювати лікар після попереднього обстеження.

Аспаркам не є сечогінним засобом, це препарат, до складу якого входять 2 мікроелементи - магній і калій. Препарат не замінює прийом діуретиків, але може застосовуватися разом з ними для попередження розвитку побічних ефектів (дефіцит мікроелементів в організмі).