Бензилпеніцилін - інструкція, склад, спосіб застосування

Грибки роду Penicillium синтезують кілька видів пеніциліну, які мають деякі відмінності у формулі молекули.

Сімейство пеніцилінів включає бензилпеніцилін (пеніцилін G), феноксиметилпеніцилін (пеніцилін V) та інші.

З молекули пеніциліну отримують інші сполуки, наприклад:

• бензилпеніциліну натрієва сіль БПНС – легкорозчинний у воді порошок;
• бензатин бензилпеніциліну – форма пеніциліну пролонгованої (продовженої) дії.

В Україні під торговою назвою "Бензилпеніцилін" (латиною – benzylpenicillin) випускається бензилпеніциліну натрієва сіль.

Препарати цієї групи належать до засобів бактерицидної дії. Вони викликають загибель бактерій, що перебувають у фазі зростання, перешкоджають синтезу речовин, які необхідні бактеріям для утворення нормальної стінки клітини. При руйнуванні клітинної стінки мікроорганізм гине.

Препарат проявляє активність переважно щодо:

• грампозитивних мікроорганізмів – пневмококів, стафілококів, стрептококів;
• грамнегативних – гонококів, менінгококів;
• актиноміцетів, збудників сибірки, правця, дифтерії, сифілісу та інших.

Важливо! Пеніциліни неефективні щодо вірусів, мікобактерій туберкульозу, найпростіших.

Препарат використовують для лікування таких захворювань, як:

• сепсис;
• правець;
• ранові та гнійні інфекції;
• дифтерія;
• пневмонія;
• менінгіт;
• інфекції статевих шляхів (гонорея, сифіліс);
• перитоніт;
• бактеріальні ураження серця;
• інші інфекційні захворювання, що викликаються чутливими до бензилпеніциліну мікроорганізмами.

Також Бензилпеніцилін знаходить застосування у ветеринарії для лікування інфекційних захворювань у тварин, птахів, риб.

Найчастіше при ангіні використовуються пероральні антибіотики ряду пеніциліну. В інструкції із застосування Бензилпеніциліну ангіна (гострий тонзиліт) не згадується у розділі “Показання до застосування”.

При гострому тонзиліті велику небезпеку становить гній, який необхідно виполіскувати, що допомагає уникнути ускладнень. Але призначати собі самостійно Бензилпеніцилін для полоскання горла чи інших цілей є неприпустимим.

Бензилпеніцилін натрієва сіль вводиться ін'єкційно:

• внутрішньом'язово – глибоко у сідничний м'яз;
• підшкірно – для обколювання інфільтратів;
• внутрішньовенно – краплинно чи струминно;
• інтратекально (ендолюмбально) – у спинномозковий канал чи простір між мозковими оболонками;
• у порожнині організму – черевну, плевральну.

Препарат застосовується виключно в умовах стаціонару за спеціальними схемами лікування. Лікар визначає разову і добову дозу, виходячи з віку та ваги пацієнта, діагнозу, тяжкості захворювання та інших даних.

Зазвичай разова доза Бензилпеніциліну становить від 250 000 до 500 000 ОД, а добова – 1-2 млн ОД. У важких випадках, наприклад при гангрені, на добу може вводитися до 60 млн ОД.

Розчини для парентерального введення готують ex tempore, тобто безпосередньо перед введенням.

Як розчинник використовують:

• для внутрішньовенного струминного та інтратекального введення – стерильну воду для ін'єкцій або 0,9% розчин натрію хлориду;
• для внутрішньовенного краплинного – 100-200 мл 0,9% розчину хлориду натрію;
• для внутрішньом'язового – воду для ін'єкцій, фізрозчин або 0,5% розчин новокаїну;
• для підшкірного використання – 0,25% чи 0,5% розчин новокаїну.

Так, препарат не призначають пацієнтам з підвищеною чутливістю до пеніцилінів, тим, які страждають на алергічні захворювання.

При алергічних реакціях, що відзначалися раніше, на будь-які антибіотики необхідно інформувати про них лікаря. У цьому разі рекомендується проводити пробу (тест) на пеніциліни.

Так, препарат застосовують дітям з перших днів життя, але призначати його має право винятково досвідчений педіатр.

Побічні ефекти, що найчастіше зустрічаються: кропив'янка, висипання на шкірі, суглобові болі, розлад ШКТ, стоматит, забарвлення язика в чорний колір, порушення балансу електролітів, флебіт та інші. З повним списком можливих побічних ефектів Бензилпеніциліну можна ознайомитися в офіційній інструкції з його застосування.