Цефодокс - інструкція, склад, спосіб застосування

Ліки використовуються у лікуванні інфекційних захворювань ЛОР-органів і дихальних шляхів:

• середній отит у гострій формі;
• синусит;
• тонзиліт;
• фарингіт.
• бронхіт;
• пневмонія;
• бронхіоліт (запалення нижніх відділів дихальної системи), ускладнений суперінфекцією.

В урології Цефодокс використовується при:

• гострому пієлонефриті;
• циститі;
• гонококовому уретриті (неускладненому);
• деяких інших інфекціях сечовивідних шляхів.

При інфекційно-запальних захворюваннях м'яких тканин призначають таблетки або питну суспензію для лікування:

• інфікованих ран;
• фурункулів і карбункулів;
• абсцесів;
• пароніхії – гнійного запалення навколонігтьових тканин;
• різних виразок.

Важливо! Цефодокс призначають на підставі бактеріологічних досліджень на чутливість патогенної флори до антибіотиків (бакпосів). У виняткових випадках, коли пацієнт у тяжкому стані, ліки призначають емпірично – без бакпосіву, лише на підставі причин та умов розвитку захворювання, припускаючи, що антибіотик буде ефективним у цьому разі.

Алгоритм приготування суспензії розписаний в інструкції із застосування препарату:

1. Флакон з порошком перевертають та енергійно струшують кілька разів.
2. Двічі додають кип'ячену воду до досягнення мітки на флаконі. Щоразу після додавання води флакон ретельно збовтують, домагаючись однорідності рідини.
3. Після приготування суспензії слід почекати 5 хвилин, потім кілька разів струсити флакон і лише після цього приймати ліки.

Увага! Готову суспензію зберігають у холодильнику не довше ніж 2 тижні.

Суспензію Цефодокс для дітей призначають з 5 місяців.

Максимальні дози: разова – 200 мг, добова – 400 мг цефподоксиму.

Дітям доза препарату на 1 добу розраховується за формулою 10 мг цефподоксиму на 1 кг маси тіла. Отриману масу діючої речовини поділяють на 2 прийоми.

Ліки приймають під час сніданку та вечері, оскільки приймання їжі сприяє кращому засвоєнню діючої речовини.

Приклад дозування. Добова доза для дитини з вагою 7 кг – 70 мг (7*10), разова – 35 мг (70/2). Відповідно, за сніданком і вечерею потрібно відміряти 3,5 мл суспензії з концентрацією 50 мг/5 мл (10 мг на 1 мл) або 1,75 мл суспензії 100 мг/5 мл (20 мг на 1 мл).

Суспензію Цефодокс дозують за допомогою мірної ложки, що додається до флакона, або шприца, враховуючи вказану на упаковці концентрацію ліків (100 мг на 5 мл або 50 мг на 5 мл готової суспензії).

Призначає препарат лікар, який визначить дозування і тривалість лікування.

Інструкція із застосування Цефодоксу рекомендує дітям до 12 років давати препарат у формі суспензії.

Спосіб застосування суспензії однаковий в усіх випадках – перорально, під час їди. Флакон перед вимірюванням дози потрібно добре струсити.

Тривалість курсу визначає лікар залежно від локалізації інфекційного процесу та тяжкості перебігу захворювання. Мінімальний курс лікування – 5 днів.

Важливо! У разі тривалого лікування антибіотиком Цефодокс можливі:

• надмірне зростання мікроорганізмів, резистентних (стійких) до антибіотиків;
• порушення мікрофлори кишківника;
• зростання грибків роду Candida з розвитком згодом кандидозу слизової оболонки ротової порожнини.

Таблетована лікарська форма призначена для дорослих і дітей віком від 12 років. Діти віком від 5 місяців до 12 років приймають антибіотик у вигляді суспензії, яка дозволяє провести більш точне дозування ліків.

Таблетки випускаються у дозуванні 100 мг та 200 мг. Вибираючи дозування, слід орієнтуватися на разову дозу препарату, яку призначає лікар залежно від локалізації інфекційного процесу.

Цефодокс слід приймати під час сніданку та вечері. Таблетку ковтають цілою, не розжовуючи. Одна упаковка препарату розрахована на мінімальний курс лікування (5 днів), проте лікар може збільшити термін терапії, орієнтуючись на тяжкість стану та динаміку процесу.

Цефодокс – цефалоспорин третього покоління, який при ЛОР-захворюваннях призначається лікарем у тих випадках, коли використання препаратів першого ряду (амоксицилін, азитроміцин, цефуроксим) не показано.

Дозування діючої речовини залежить від локалізації процесу. Разова доза при ангіні (гострому тонзиліті) – 100 мг, тому потрібні таблетки по 100 мг. Разова доза при синуситі (гайморит, фронтит та інші запальні процеси у приносових пазухах) – 200 мг, тому в цьому випадку краще придбати таблетки по 200 мг.

Важливо! Антибіотик вживають у загальному комплексі медичних заходів. Не займайтеся самолікуванням, звертайтеся до лікаря.

Згідно з інструкцією із застосування, препарат використовується для лікування інфекційних ЛОР-захворювань. Наскільки ліки ефективні у кожному конкретному випадку – вирішує лікар. Доцільно використовувати цей антибіотик лише після проведення тесту на чутливість мікроорганізмів (бакпосів).

Препарат протипоказаний за:

• підвищеної чутливості до антибіотиків цефалоспоринового та пеніцилінового ряду та/або до допоміжних речовин препарату;
• спадкової непереносимості деяких цукрів.

У разі прийому з деякими препаратами вступає у взаємодію:

• посилює дію кумаринових антикоагулянтів (засобів непрямої дії для розрідження крові);
• знижує протизаплідну дію естрогенів;
• з петльовими діуретиками підвищує нефротоксичність (токсичність нирок).

Важливо! Всмоктування Цефодоксу знижується на третину за одночасного прийому з антацидами (препарати для зниження кислотності шлунка) та/або блокаторами Н2-гістамінових рецепторів (протиалергічні засоби).

Так. Тому якщо відомо про підвищену чутливість пацієнта до цефалоспоринових антибіотиків – препарат не рекомендовано використовувати. Виникаючі алергічні реакції можуть бути дуже тяжкими.

Важливо! Необхідно негайно скасувати прийом Цефодоксу за перших проявів алергії і звернутися до лікаря.

Перед початком лікування слід з'ясувати наявність у пацієнта алергії на пеніциліни, бо при прийомі цефалоспорину цефподоксиму можлива перехресна реакція.

Прямої несумісності антибіотика з алкоголем немає. Якщо ви захворіли безпосередньо після прийняття спиртного – можна розпочинати лікування, не чекаючи на повне звільнення організму від алкоголю.

Але слід враховувати, що етанол негативно впливає на опірність організму інфекції, тому лікарі традиційно не рекомендують вживати спиртні напої під час антибіотикотерапії.

Препарати випускаються різними фармацевтичними компаніями в однакових лікарських формах (таблетки і порошок для приготування суспензії) та містять однакову діючу речовину – цефподоксим.

Вибирати препарат для антибіотикотерапії має право лише лікар. Лікарські засоби містять різні діючі речовини:

• Цефодокс – цефподоксим;
• Цефікс і Сорцеф – цефіксим.