Цефтазидим - інструкція, склад, спосіб застосування

Механізм дії препарату аналогічний до інших цефалоспоринових антибіотиків: він інгібує (гальмує) синтез білка мембран клітин мікроорганізмів, що призводить до їхньої загибелі. В основі широкого використання препарату лежить його висока активність щодо збудників інфекційних захворювань. Препарат знаходить застосування за гострих та хронічних інфекційних захворювань, збудники яких чутливі до цього антибіотика.

Лікарський засіб використовується для лікування і профілактики у дорослих та дітей, зокрема новонароджених, наступних захворювань та станів:

• бактеріальний менінгіт;
• госпітальна пневмонія;
• отит (хронічний середній і злоякісний зовнішній);
• ускладнення при інфекціях шкіри, м'яких тканин, сечовивідних шляхів;
• перитоніт (у пацієнтів, які перебувають на амбулаторному діалізі);
• інфекції черевної порожнини;
• муковісцидоз, що супроводжується інфекціями дихальних шляхів.

Також Цефтазидим використовують при нейтропенії – стані, коли у крові знижується кількість нейтрофілів, що призводить до ризику виникнення бактеріальних інфекцій.

Крім того, антибіотик Цефтазидим вводять для профілактики інфікування після операцій на передміхуровій залозі.

Препарат використовується в педіатрії для лікування інфекційних захворювань, у тому числі й для емпіричної початкової терапії (коли лікування розпочинають ще до того, як отримано результати бактеріологічних досліджень).

Важливо! Безпека та ефективність у немовлят молодших 2 місяців не вивчалася.

Для кожної інфекції визначається своє дозування препарату. Для дітей доза розраховується, виходячи з маси тіла дитини, та становить у середньому 100-150 мг/кг.

У кожному окремому випадку дозування Цефтазидиму та режим введення підбирає педіатр.

Для приготування розчину для ін'єкцій порошок можна розчиняти у воді для ін'єкцій. Також препарат сумісний з багатьма розчинами: 5% декстрози (глюкози), 0,9% хлориду натрію, натрію лактату та інших.

Важливо! Не можна розводити Цефтазидим у розчині бікарбонату натрію (соди).

Для безболісного внутрішньом'язового введення як розчинник можна використовувати 0,5% або 1% розчин лідокаїну, попередньо перевіривши його переносимість та відсутність алергії.

Отримані розчини досить стабільні, їх можна зберігати за кімнатної температури до 8 годин, а в холодильнику за температури 2-8 °С – до 1 доби.

З повним алгоритмом розведення і введення можна ознайомитись в офіційній інструкції із застосування Цефтазидиму.

Розчин антибіотика можна вводити:

• внутрішньом'язово – дуже глибоко у верхній зовнішній квадрант сідниці або в латеральну частину стегна;
• внутрішньовенно ін'єкційно – безпосередньо у вену;
• внутрішньовенно інфузійно – рекомендується вводити в систему у випадках, коли парентерально вводяться інші рідини.

Для підтримки постійної концентрації Цефтазидиму у крові препарат вводять 3 рази на день, дотримуючись інтервалу у 8 годин. Іноді лікар може змінювати кратність використання.

Дозування залежить від кількох факторів і може коригуватися лікарем. Для визначення добової дози враховують:

• тяжкість інфекційного захворювання;
• вік пацієнта;
• чутливість до антибіотика;
• функцію нирок (при нирковій недостатності дозування зменшується).

Терапія препаратом проводиться під ретельним медичним наглядом. З огляду на терапевтичний ефект лікар визначає тривалість лікування.

Засіб може призначатися не тільки як монопрепарат, а й входити до схем комплексної антибіотикотерапії, коли є припущення, що бактерії, які викликали інфекційне захворювання, не входять до спектру дії цефтазидиму.

Також фармацевтичними компаніями випускаються комбіновані лікарські засоби:

• цефтазидим / сульбактам;
• цефтазидим / авібактам (наприклад, Завіцефта порошок у флаконах 2000 мг/500 мг).

Цей антибіотик широко застосовується для лікування позалікарняних та госпітальних інфекційних захворювань нижніх дихальних шляхів, зокрема й пневмоній, але виключно за призначенням лікаря.

Ефективність і безпека препарату вивчені недостатньо, тому вагітним призначають препарат лише у тому випадку, коли користь для жінки значно перевищує можливий ризик для плода.

Цефтазидим потрапляє в грудне молоко у кількостях, які не впливають на немовля, тому він дозволений до застосування під час годування груддю.

Протипоказання до застосування:

• підвищена чутливість до діючих або допоміжних речовин препарату, а також до інших цефалоспоринових антибіотиків;
• наявність в анамнезі гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків, наприклад пеніциліну.

Антибіотик може викликати низку небажаних реакцій:

• тромбофлебіт і флебіт у місці інфузійного введення;
• запалення і біль після внутрішньом'язовій ін'єкції;
• нудоту, блювання, біль у ділянці живота;
• коліт;
• підвищення рівня печінкових ферментів;
• кропив'янку, висип.

Використання цефтазидиму в дозах, вищих за рекомендовані, збільшує ризик виникнення тяжких ускладнень: енцефалопатії, судом, коми. У разі передозування проводять гемодіаліз або перитонеальний діаліз.

Слід суворо дотримуватися призначень лікаря. Самолікування у таких випадках може не лише бути неефективним, а й призвести до ряду серйозних ускладнень.

Аналогічні препарати з діючою речовиною цефазидимом: Цефтум, Зацеф, Фортум.

Це антибіотики цефалоспоринового ряду III покоління, що мають активність до різних мікроорганізмів і різний ступінь антибактеріальної дії.

Визначити ефективність антибіотика може лише лікар після визначення чутливості до збудника, встановлення діагнозу і враховуючи індивідуальні особливості пацієнта.

Ці препарати ідентичні, оскільки містять однакову активну речовину – цефтазидим. Випускаються у вигляді порошку для приготування розчину для ін'єкцій різними виробниками, наприклад: Цефтазидим-Віста – ACS Dobfar (Італія), Цефтазидим Лекхім, Фортум – GlaxoSmithKline.

Використання різної сировини може впливати на терапевтичну ефективність препаратів. Додатково потрібно проконсультуватися з лікарем, який призначив і виписав рецепт.