Ліогель - інструкція, склад, спосіб застосування

Діюча речовина Ліогелю, гепарин, при нашкірному нанесенні забезпечує комплексний ефект:

• протинабряковий;
• антиексудативний (запобігає накопиченню рідини);
• протизапальний;
• антикоагулянтний – сприяє “розрідженню” крові, зменшуючи коагуляцію (“склеювання”) тромбоцитів.

Інструкція із застосування рекомендує використовувати Ліогель у комплексному лікуванні:

• певних захворювань поверхневих вен – їхнього варикозного розширення та супутніх ускладнень, тромбофлебіту, флеботромбозу, поверхневого перифлебіту;
• післяопераційного варикозного флебіту, ускладнень після хірургічної операції з видалення підшкірних вен нижніх кінцівок;
• різних травм і забитих місць, синців (підшкірних гематом), інфільтратів, локалізованих набряків;
• травм і розтягнень м'язів, сухожиль, капсульно-зв'язкових структур.

Серед показань до застосування гелю Ліогель геморой відсутній.

Тим не менш, місцеві препарати гепарину теоретично можуть використовуватися при геморої, але самостійно використовувати їх заборонено – необхідно попередньо порадитися з лікарем (проктологом чи терапевтом).

Важливо! Препарат дозволено застосовувати лише для дорослих пацієнтів (від 18 років).

Ліогель наносять 1-3 рази на добу на потрібну ділянку шкіри з варикозними венами, синцями тощо і втирають легкими рухами (крім лікування флебіту – при флебіті гель не втирають).

Для одного нанесення використовують смужку гелю завдовжки 3-10 см.

Тривалість використання гелю визначається лікарем.

Інструкція із застосування Ліогелю вказує, що препарат не можна використовувати у разі:

• гіперчутливості до гепарину та/або допоміжних речовин у складі гелю;
• кровоточивих трофічних виразок нижніх кінцівок;
• будь-яких відкритих та/або інфікованих ран;
• пурпури;
• гемофілії;
• тромбоцитопенії;
• геморагічного діатезу;
• кровотечах і схильності до них.

Побічні реакції на гепарин у складі Ліогелю можуть проявлятися у вигляді:

• почервоніння, свербежу та набряку шкіри, печіння, висипань, кропив'янки;
• ангіоневротичного набряку;
• геморагій (шкірних крововиливів);
• пухирців, пустул, які зникають після скасування Ліогелю.

Важливо! При використанні препарату у великих кількостях і на великих ділянках тіла, особливо при порушеннях зсідання крові, можливі системні побічні ефекти (що стосуються всього організму), проте випадки передозування не описані.

Якщо Ліогель помилково був прийнятий всередину, можливе виникнення нудоти або блювання. Необхідне промивання шлунка, а у деяких випадках – симптоматична терапія. Дія гепарину нейтралізується сульфатом протаміну.

Препарат не використовують для пацієнтів з алергією на парабени, оскільки до його складу входить метилпарагідроксибензоат.

Ліогель не використовують при кровотечах і схильності до них (див. Протипоказання), а також на слизових оболонках, очах, шкірі навколо очей, шкірі з виразками, пухирями, гнійними процесами.

При лікуванні флебіту препарат не потрібно втирати в шкіру (в інших випадках його втирають легкими рухами).

При порушеннях зсідання крові інструкція не рекомендує наносити Ліогель на великі ділянки шкіри.

Ліотон і Ліогель – ідентичні препарати у формі гелю, в 1 грамі якого міститься 1000 МО (міжнародних одиниць) гепарину. Гелі мають однакові показання до застосування, протипоказання та режим використання. Продаються в однакових об’ємах – у тубах по 30, 50 та 100 г.

Відмінність полягає у виробнику – Ліогель випускається в Україні, а Ліотон – в Італії.