Пемозар - інструкція, склад, спосіб застосування

Пемозар знижує секрецію шлункового соку й полегшує симптоми, спричинені кислотозалежними захворюваннями шлунково-кишкового тракту (печію, біль у животі). Ці хвороби досить поширені й зустрічаються в багатьох пацієнтів. Вони виникають при порушенні синтезу та нейтралізації кислоти, недостатності кардіального або пілоричного сфінктера, зловживанні алкоголем, нераціональному харчуванні. Кислотозалежні патології ШКТ проявляються функціональною диспепсією, епігастральним больовим синдромом. Через зниження секреції соляної кислоти Пемозар зменшує неприємні прояви захворювання та підвищує якість життя пацієнтів.

Згідно з інструкцією із застосування Пемозар призначається для симптоматичного лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, ерозивного рефлюкс-езофагіту, а також для підтримувальної терапії (з метою профілактики рецидиву). Крім того, Пемозар застосовують у комплексному лікуванні захворювань, спричинених Helicobacter pylori (Нр), разом з антибіотиками для ерадикації збудника.

Зверніть увагу: гастроентерологи призначають цей препарат для лікування виразок, спричинених прийомом нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Також він застосовується для профілактики гастропатії та ентеропатії в пацієнтів з груп ризику (що приймають знеболювальні або протизапальні ліки).

Крім того, Пемозар використовують для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона. Він розвивається при виникненні пухлини підшлункової залози, яка продукує гормон гастрин, а той зі свого боку спричиняє надмірну секрецію соляної кислоти.

Таблетки приймають внутрішньо, ковтаючи цілими й запиваючи достатньою кількістю води. Їх не слід розжовувати чи подрібнювати. Пацієнти, які мають труднощі з ковтанням, можуть розчинити таблетку Пемозар у 100 мл негазованої води. Цей розчин потрібно випити відразу або впродовж 30 хвилин. Потім необхідно набрати ще пів склянки води, обполоснути її стінки й випити залишки препарату.

Важливо! Не варто використовувати для розчинення таблетки якісь інші рідини, це може пошкодити кишковорозчинну оболонку препарату.

Крім цього, при виражених розладах ковтання можливе введення препарату через назогастральний зонд.

Пемозар у вигляді ліофілізованого порошку призначений для проведення внутрішньовенних ін'єкцій або інфузій (крапельниць). Для розведення використовують 0,9% розчин натрію хлориду – 5 мл для ін'єкцій і 100 мл для інфузій.

Важливо! У цій формі препарат використовують, якщо пацієнт не може приймати Пемозар внутрішньо (таблетки) або для короткочасного підтримання гемостазу й профілактики рецидиву кровотечі після ендоскопічного лікування гострих виразок шлунково-кишкового тракту.

Тривалість лікування залежить від діагнозу та відповіді на терапію. При гастроезофагеальній рефлюксній хворобі з рефлюкс-езофагітом Пемозар приймають по 40 мг на добу курсом 4 тижні. Тривалість терапії може бути збільшена ще на місяць за потреби.

За клінічного покращення можливий перехід на добову дозу 20 мг – для профілактики рецидиву при вилікуваному рефлюкс-езофагіті. Для симптоматичного лікування ГЕРХ (без запалення стравоходу) гастроентерологи також призначають 20 мг езомепразолу на добу. Дорослі можуть приймати Пемозар у цьому дозуванні “за потребою” – для усунення симптомів, що виникають періодично.

Для ерадикації Helicobacter pylori Пемозар приймають по 20 мг 2 рази на день впродовж 7 дніву комплексі з антибіотиками. Для лікування виразок, спричинених прийомом НПЗЗ, гастроентерологи рекомендують 20 мг езомепразолу на добу протягом 4-8 тижнів. Для профілактики цього ускладнення слід приймати Пемозар 20 мг на добу впродовж усього періоду терапії НПЗЗ.

Після внутрішньовенного застосування препарату з метою профілактики рецидивів кровотеч з пептичних виразок Пемозар приймають у дозі 40 мг/добу протягом 4 тижнів.

Пемозар характеризується найкращим профілем безпеки в порівнянні з іншими представниками групи інгібіторів протонної помпи. За технологію створення езомепразолу (лівообертаючого стереоізмера омепразолу) у 2000-му році було присуджено Нобелівську премію з хімії.

Після прийому внутрішньо препарат швидше й краще засвоюється, виділяє більшу кількість активної речовини, що блокує вироблення кислоти, діє тривало. За короткочасного застосування він практично не спричиняє будь-яких суттєвих побічних ефектів. Найбільш ймовірні небажані реакції на тлі терапії Пемозаром – головний біль, порушення роботи шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея).

Пемозар не призначають пацієнтам з підвищеною чутливістю до езомепразолу, інших бензимідазолів або будь-якого з компонентів препарату. Також протипоказане спільне застосування цих ліків і нелфінавіру.

Важливо! Пемозар у таблетках призначений для лікування дорослих і дітей віком від 12 років, Пемозар в ін'єкціях / інфузіях – для пацієнтів віком від 1 року.