Сандостатин - інструкція, склад, спосіб застосування

Сандостатин і Сандостатин лар належать до групи гормональних препаратів для системного застосування. Їхня діюча речовина октреотид – це похідне соматостатину (гормону дельта-клітин підшлункової залози та гіпоталамуса). Його фармакотерапевтичні ефекти (у здорових осіб):

• пригнічення секреції гормону росту (спричиненої дією інсуліну та аргініну, фізичними навантаженнями, а також зниженим рівнем цукру в крові);
• зменшення вироблення низки гормонів – інсуліну, глюкагону, гастрину, спровокованого їдою або дією аргініну;
• пригнічення секреції тиреотропного гормону, викликаної тиреоліберином.

Згідно з інструкцією із застосування Сандостатин призначають при акромегалії –для лікування основних симптомів хвороби, якщо хірургічне втручання або променева терапія виявилися недостатньо ефективними, а також у перервах між курсами променевої терапії.

Також лікарі застосовують Сандостатин при ендокринних пухлинах (для зменшення клінічних проявів хвороби):

• гастриномах;
• глюкагономах;
• інсуліномах;
• соматолібериномах та інших.

Ще одне показання до призначення Сандостатину – зупинка або профілактика рецидивів кровотечі з варикозно змінених вен стравоходу (при захворюванні печінки – цирозі).

Розчин Сандостатин вводиться підшкірно чи внутрішньовенно (після розведення). Дозування препарату лікар розраховує індивідуально – залежно від діагнозу, супутніх захворювань і відповіді на терапію.

При акромегалії Сандостатин призначають по 0,05 мг або 0,1 мг кожні 8-12 годин підшкірно. Для корекції дози необхідно щомісяця визначати концентрації гормону росту та інсуліноподібного фактора росту 1 у плазмі. Також мають значення вираженість симптомів хвороби й переносимість ліків. Зазвичай оптимальна добова доза октреотиду становить 0,3 мг, максимальна добова – 1,5 мг.

Важливо! Якщо рівень гормонів не знижується після трьох місяців терапії, введення Сандостатину припиняють.

При гормонпродукуючих пухлинах лікування зазвичай починають з введення 0,05 мг октреотиду 1-2 рази на добу. Підтримувальні дозування Сандостатину лікар підбирає індивідуально.

Зверніть увагу: Сандостатин лар вводиться глибоко внутрішньом'язово один раз на місяць.

Ні, в педіатричній практиці Сандостатин не застосовується, він дозволений з 18 років.

Інструкція не описує такого показання до застосування Сандостатину. Однак іноді після операцій на підшлунковій залозі розвивається тяжке ускладнення – гострий панкреатит. Для його профілактики лікарі вводять пацієнту октреотид – під час і після втручання.

Достатній досвід застосування Сандостатину при вагітності відсутній (менше 300 результатів). У 4% випадків було відзначено народження дітей з вадами розвитку, проте їхній взаємозв'язок з лікуванням октреотидом не доведений. Попри це інструкція рекомендує уникати терапії препаратом під час вагітності

Невідомо, чи проникає октреотид у грудне молоко, тому при ГВ призначати Сандостатин заборонено. Якщо пацієнтці необхідна така терапія, годування груддю слід припинити.

В інструкції докладно описані всі можливі побічні ефекти Сандостатину. До найчастіших належать:

• нудота, блювання, здуття та біль у животі, діарея (пронос) або закреп;
• утворення каменів у жовчному міхурі;
• підвищення чи зниження рівня глюкози в крові;
• порушення роботи щитоподібної залози;
• астенія.

Цей препарат не призначають за підвищеної чутливості пацієнта до октреотиду, а також компонентів розчинника.

В аптеках України продаються препарати-аналоги, які містять октреотид:

• Октра (розчин для ін'єкцій по 0,1 мг/мл в ампулах);
• Октреотид-МБ (розчин для ін'єкцій по 0,1 мг/мл в ампулах);
• Октрестатин (розчин для ін'єкцій у попередньо заповненому шприці по 0,05 і 0,1 мг/мл).

За дотримання рекомендацій лікаря ці препарати взаємозамінні й однаково ефективні (у відповідних дозуваннях).