Доксорубіцин ціна в Одесі

Препарат застосовується у хіміотерапії різних видів раку. Основні показання до застосування Доксорубіцину:

• рак молочної залози на різних стадіях;
• карцинома яєчників та ендометрію;
• рак сечового міхура;
• різні види злоякісних новоутворень щитовидної залози;
• пухлини нервової системи (нейробластома);
• лейкемія, включаючи гострий лімфобластний і мієлобластний лейкоз;
• саркоми (саркома Юїнга, остеосаркома, рабдоміосаркома).

Необхідність застосування Доксорубіцину залежить від типу раку, стадії захворювання, загального стану пацієнта та інших факторів.

Важливо! Рішення про призначення Доксорубіцину завжди приймається лікарем онкологом на підставі діагнозу та індивідуальних особливостей пацієнта.

Доксорубіцин – один з ключових препаратів, що використовуються у хіміотерапії раку молочної залози. Він часто застосовується у комбінації з іншими протипухлинними препаратами.

Ефективність Доксорубіцину в лікуванні раку молочної залози може змінюватися залежно від різних факторів, включаючи стадію раку, наявність метастазів, гістологічний тип пухлини та наявність специфічних генетичних мутацій.

Ліки Доксорубіцин мають широкий спектр протипухлинної активності та ефективні як у разі локалізованого раку молочної залози, так і за наявності метастазів. Препарат зменшує розмір пухлини, знижує ймовірність рецидиву та покращує виживання пацієнтів.

Однак ефективність Доксорубіцину може відрізнятися у різних пацієнтів. Деякі пухлини молочної залози можуть мати різну чутливість до цього препарату. Крім того, виникнення побічних ефектів Доксорубіцину часто обмежує його застосування або потребує корекції дозування.

Але загалом Доксорубіцин вважається одним з найбільш ефективних протипухлинних препаратів для терапії раку молочної залози.

Доксорубіцин, як і інші протипухлинні препарати, може чинити деякі побічні дії:

• ушкодження серцевого м'яза (кардіотоксичність) – проявляється у вигляді зниження скоротливості серця, зміни серцевого ритму та розвитку серцевої недостатності. Пацієнтам, які отримують доксорубіцин, необхідно регулярно моніторувати серцеві функції;
• токсичність для кісткового мозку – Доксорубіцин може знижувати кількість кров'яних клітин, що призводить до розвитку анемії, лейкопенії та тромбоцитопенії. Це небезпечно підвищенням ризику інфекцій, кровотеч і погіршенням загального стану;
• облисіння – викликає втрату волосся на голові, бороди, вусів, вій та брів. Але це тимчасове явище – волосся зазвичай починає рости після завершення лікування;
• травні розлади – під час прийому Доксорубіцину можливі нудота, блювання, діарея чи запори;
• зміна слизової оболонки рота та гортані – препарат може викликати появу виразок чи запалення слизової оболонки.

Це лише деякі з можливих побічних ефектів, більш детальна інформація міститься в інструкції із застосування Доксорубіцину. Не всі пацієнти обов'язково зіткнуться з ними. Побічні ефекти можуть змінюватися залежно від дозування, комбінації з іншими препаратами, індивідуальної реакції організму та інших факторів.

Іноді після завершення лікування Доксорубіцином виникають віддалені наслідки:

• кардіоміопатія;
• розвиток вторинних пухлин;
• порушення репродуктивної функції, аж до безпліддя;
• раннє старіння;
• нейропатії.

Важливо! Після закінчення лікування необхідно регулярно проходити контрольні обстеження, щоб запобігти розвитку потенційних віддалених наслідків та мінімізувати їхні прояви.

Доксорубіцин та Епірубіцин – це два різні антинеопластичні препарати, що належать до фармакотерапевтичної групи антрациклінів. Обидва засоби використовуються для лікування різних типів раку, включаючи рак молочної залози. Основна відмінність між ними полягає у хімічній формулі та деяких фармакологічних властивостях. Епірубіцин і Доксорубіцин мають схожі механізми дії та ефективність.

Ендоксан і Циклофосфан з діючою речовиною циклофосфамід належать до цитостатичних препаратів і фармакотерапевтичної групи алкілуючих сполук. Вони використовуються для лікування різних видів раку, а також для пригнічення функції імунної системи при аутоімунних захворюваннях та трансплантації органів. Ці препарати мають різні механізми дії у порівнянні з Доксорубіцином.

Доксорубіцин вимагає певних умов зберігання для збереження стабільності та ефективності:

• препарат є чутливим до світла, зберігати його необхідно в оригінальній упаковці в холодильнику (від 2 °C до 8 °C);
• Доксорубіцин слід вводити відразу після приготування або забору з флакона. Зберігання розчину можливе лише в лікарняних умовах не довше 24 годин, за умови розведення препарату у контрольованих та атестованих асептичних умовах.