Еспа-празол - інструкція, склад, спосіб застосування

В аптеках України Еспа-празол представлений у формі таблеток із вмістом 10 та 20 мг пантопразолу.

Виробник – фармацевтична компанія Адванс Фарма ГМБХ (Німеччина).

Як і інші ІПП, включаючи препарати пантопразолу, Еспа-празол може призначатися:

• для тривалого лікування та профілактики рефлюкс-езофагіту (ГЕРХ – гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, за якої розвивається запалення стравоходу через зворотне закидання у нього шлункового соку);
• у рамках лікування виразки шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення;
• при хронічному гастриті з підвищеним виробленням кислоти у шлунку (гіперацидний гастрит) у стадії загострення;
• при невиразковій диспепсії;
• при інших захворюваннях, пов'язаних із надмірним виробленням соляної кислоти (синдром Золлінгера – Еллісона та інші);
• у межах ерадикації бактерії Helicobacter pylori – збудника виразки шлунка (у поєднанні з антибактеріальною терапією);
• на тлі тривалого прийому НПЗЗ (нестероїдних протизапальних засобів) – у цьому разі ІПП приймають з метою профілактики виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.

Препарат показаний для використання у дорослих пацієнтів та дітей віком від 12 років, залежно від діагнозу.

Таблетки приймають за 1 годину до їди.

Рефлюкс-езофагіт

При рефлюкс-езофагіті Еспа-празол застосовується для дорослих і дітей віком від 12 років по 1 таблетці 40 мг на добу.

В окремих випадках лікар може подвоїти дозу (2 таблетки по 40 мг на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших засобів для лікування рефлюкс-езофагіту.

Для лікування рефлюкс-езофагіту зазвичай потрібен 1 місяць. Якщо цього часу недостатньо, загоєння очікується протягом наступного місяця.

Ерадикація H. pylori у комбінації з двома антибіотиками

У цьому разі препарат показаний лише дорослим пацієнтам (від 18 років).

При виразці шлунка та дванадцятипалої кишки з позитивним результатом аналізу на H. pylori необхідна ерадикація цієї бактерії за допомогою комбінованої терапії.

При призначенні антибіотиків (АБ) враховують локальні дані щодо бактеріальної резистентності та національні рекомендації щодо використання та призначення відповідних АБ.

Залежно від чутливості, для ерадикації H. pylori у дорослих пацієнтів може бути призначена одна з трьох терапевтичних комбінацій:

• Еспа-празол + амоксицилін + кларитроміцин;
• Еспа-празол + метронідазол (або тинідазол) + кларитроміцин;
• Еспа-празол + амоксицилін + метронідазол (або тинідазол).

Дозування кожних ліків у цих схемах, а також особливості прийому докладно описані в офіційній інструкції до Еспа-празолу.

Тривалість лікування становить 1 тиждень і за потреби може бути продовжена ще на 1 тиждень. Максимальна тривалість терапії – не довше ніж 14 днів.

Лікування виразки шлунка без H. рylori та виразки дванадцятипалої кишки

При виразці шлунка з негативним результатом на H. рylori, або при виразці 12-палої кишки, Еспа-празол застосовується як монотерапія (без антибіотиків) тільки дорослим пацієнтам (від 18 років).

У цьому разі показано прийом 40 мг пантопразолу на добу. В окремих випадках дозу збільшують до 80 мг на добу, особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів.

Як і при комбінованій терапії з наявністю H. рylori, тривалість лікування становить 1 тиждень і за потреби може бути продовжена ще на 1 тиждень. Максимальна тривалість терапії – не довше ніж 14 днів.

Синдром Золлінгера – Еллісона та інші гіперсекреторні стани

Для тривалого лікування синдрому Золлінгера – Еллісона та інших патологічних станів, пов'язаних із підвищеною секрецією соляної кислоти у шлунку, початкова добова доза становить 80 мг (2 таблетки Еспа-празолу по 40 мг).

За необхідності дозу можна титрувати, збільшуючи чи зменшуючи залежно від показників кислотності шлункового соку. Можливе тимчасове збільшення добової дози до 160 мг пантопразолу і навіть більше, але тривалість такого застосування має обмежуватися лише часом, необхідним для адекватного контролю кислотності.

Сумарна тривалість терапії синдрому Золлінгера – Еллісона та інших патологічних станів, пов'язаних з високою кислотністю, не обмежена і залежить від клінічної необхідності.

Важливо! Якщо призначена доза пантопразолу перевищує 80 мг на добу – її слід розділити на 2 прийоми.

Особливі вказівки

Печінка. При тяжких порушеннях функції печінки не слід приймати понад 20 мг пантопразолу на добу. Для ерадикації H. рylori препарат не застосовується в комбінованій терапії при порушенні печінкової функції, оскільки відсутні дані про ефективність та безпеку застосування пантопразолу в комбінації з АБ для цієї категорії пацієнтів.

Нирки. При порушенні функції нирок не потрібна корекція дози. Але не слід застосовувати Еспа-празол для ерадикації H. руlori у комбінованій терапії при порушеній нирковій функції через відсутність даних про ефективність і безпеку такого застосування для цієї категорії пацієнтів.

Літній вік. Корекція дози не потрібна, якщо немає інших показань до корекції.

Еспа-празол не призначається у віці до 12 років при рефлюкс-езофагіті; до 18 років за інших захворювань. Також препарат протипоказаний при:

• підвищений індивідуальній чутливості до пантопразолу, похідних бензімідазолу або будь-якої допоміжної речовини у складі таблеток;
• вагітності та грудному вигодовуванні (вкрай не рекомендується).

Крім того, препарат заборонений до застосування у складі комбінованої терапії (з антибіотиками) для ерадикації H. рylori при:

• порушеннях функції печінки середнього та тяжкого ступеня;
• порушеннях функції нирок будь-якого ступеня.

Важливо! Пантопразол може вступати у деякі небажані взаємодії з іншими ліками (докладніше див. розділ “Взаємодія”).

При порушення функції печінки необхідний постійний контроль рівня печінкових ферментів (“печінкові проби”); при його підвищенні прийом Еспа-празолу слід припинити.

При тривалому застосуванні НПЗЗ та одночасній схильності до частих загострень виразки шлунка не слід призначати препарат.

У разі розвитку таких симптомів, як блювання з кров'ю, мелена, анемія на початку лікування пантопразолом необхідно виключити наявність злоякісних новоутворень у шлунку.

Під час лікування пантопразолом збільшується ризик розвитку бактеріальних інфекцій.

Пантопразол може знижувати всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну).

Необхідно визначити рівень магнію перед початком лікування Еспа-празолом + регулярно контролювати його під час тривалого лікування. Річ у тім, що на тлі прийому ІПП, зокрема пантопразолу, можуть виникати й спочатку непомітно розвиватися тяжкі клінічні прояви гіпомагніємії (дефіциту магнію) – підвищена стомлюваність, тетанія, делірій, судоми, запаморочення, шлуночкова аритмія. При розвитку гіпомагніємії найчастіше стан пацієнта покращується при замісній коригувальній терапії препаратами магнію та припиненні прийому пантопразолу або інших ІПП (інгібіторів протонної помпи).

За наявності ризику розвитку остеопорозу лікування пантопразолом проводять відповідно до діючих клінічних рекомендацій. Такі пацієнти повинні отримувати достатню кількість вітаміну D та кальцію.

Не рекомендується спільне застосування пантопразолу з інгібіторами протеази ВІЛ (атазанавір) через суттєве зниження їхньої біодоступності.

У періоди вагітності та грудного вигодовування (ГВ) Еспа-празол не застосовують. 

Препарат не впливає на швидкість реакції, тому за відсутності побічних дій можна керувати автомобілем під час лікування.

Повний перелік особливостей застосування міститься у відповідному розділі офіційної інструкції.

Найчастіше ліки добре переносяться (за умови правильного прийому та відсутності протипоказань). Розвиток побічних реакцій може очікуватися приблизно у 5% пацієнтів.

Найчастіше побічні ефекти проявляються у вигляді:

• головного болю, запаморочення;
• розладів сну;
• утворення доброякісних залозистих поліпів дна шлунка;
• діареї, нудоти, блювання, здуття живота, запору, сухості у роті;
• шкірних висипань, екзантеми, свербежу шкіри;
• підвищення рівня печінкових ферментів Важливо! При порушеннях функції печінки необхідний постійний контроль рівня печінкових ферментів (“печінкові проби”); у разі його підвищення прийом Еспа-празолу слід припинити.

Крім того, можливі:

• анафілактичний шок (вкрай рідко);
• зміни з боку крові (лейкопенія, агранулоцитоз);
• підвищення рівня тригліцеридів і “поганого” холестерину;
• депресія, порушення орієнтації у просторі та ін.

Повний перелік можливих побічних реакцій наведено в офіційній інструкції до ліків.

Еспа-празол приймають за 1 годину до їди.

Не рекомендується спільне застосування пантопразолу з:

• інгібіторами ВІЛ-протеази (атазанавір) через суттєве зниження їхньої біодоступності;
• будь-якими препаратами, для абсорбції яких є важливим кислотно-лужний баланс шлунка;
• метотрексатом у високих дозах;
• кумариновими антикоагулянтами.

При ризику остеопорозу або вже наявному остеопорозі прийом пантопразолу не заборонений, але необхідне додаткове призначення вітаміну D і кальцію.

Пантопразол може знижувати всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну).

Необхідно визначити рівень магнію перед початком лікування Еспа-празолом + регулярно перевіряти його під час тривалого лікування, оскільки на тлі прийому пантопразолу можливий розвиток гіпомагніємії (дефіциту магнію).

Інші можливі лікарські взаємодії описані у відповідному розділі офіційної інструкції застосування Еспа-празолу.

Випадки передозування пантопразолом не описані. Специфічного антидоту немає. У разі розвитку клінічних симптомів інтоксикації рекомендується симптоматичне та підтримуюче лікування.

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці за температури до 25 °С.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Нормативно-директивні документи МОЗ України 
• PubMed, Pantoprazole based therapies in Helicobacter pylori eradication: a systematic review and meta-analysis
• Drugs.com, Pantoprazole
• WebMD, What Is Gastritis?

• Health-ua.com, Пантопразол як ІПП вибору з точки зору фармакоекономіки та персоналізованої медицини