Флувоксамін - інструкція, склад, спосіб застосування

Препарат випускається у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, що містять 50 мг або 100 мг флувоксаміну малеату.

Виробники – Salutas Pharma GmbH (Німеччина) та інші компанії за ліцензією Sandoz.

Флувоксамін призначається в таких випадках:

• лікування та профілактика депресивних розладів різного ступеня тяжкості (тільки у дорослих пацієнтів);
• лікування обсесивно-компульсивних розладів (ОКР), включаючи нав'язливі думки і дії (у дорослих і дітей від 8 років).

Механізм дії препарату заснований на селективному інгібуванні (вибірковому пригніченні) зворотного захоплення серотоніну в синапсах головного мозку. Це сприяє збільшенню його концентрації в центральній нервовій системі і надає стабілізуючий вплив на настрій і емоційний стан.

При цьому препарат практично не впливає на інші нейромедіаторні системи, що знижує ризик побічних ефектів, характерних для більш старих антидепресантів.

Флувоксамін має мінімальний вплив на передачу норадреналіну і не чинить значного впливу на адренергічні, гістамінові, холінергічні, дофамінові та власні серотонінові рецептори.

Препарат застосовується у дорослих пацієнтів і дітей віком від 8 років (дітям / підліткам – тільки при ОКР), проте його застосування у дітей вимагає особливої обережності та контролю.

Дозування підбирається індивідуально, залежно від стану пацієнта.

Початкова добова доза становить 50–100 мг, бажано приймати ліки ввечері.

При недостатній ефективності можливе збільшення дози до 150–200 мг/добу.

Важливо! Якщо призначено понад 150 мг на добу, їх необхідно розділити на 2 або 3 прийоми.

Максимальна добова доза для дорослих пацієнтів (від 18 років) – 300 мг, яку рекомендується розділити на 2–3 прийоми.

Максимальна добова доза для дітей / підлітків 8–17 років – 200 мг.

Важливо! При депресії лікування повинно тривати не менше 6 місяців після зникнення симптомів, згідно з рекомендаціями ВООЗ.

Особливі групи пацієнтів. Пацієнтам з порушеннями функції печінки або нирок, а також літнім людям, рекомендується починати терапію зі знижених доз під контролем лікаря.

Флувоксамін не призначають пацієнтам віком до 18 років, а також при:

• індивідуальній гіперчутливості до діючої речовини або допоміжних речовин у складі препарату;
• грудному вигодовуванні (ГВ слід припинити при необхідності лікування матері флувоксаміном);
• тяжких порушеннях функції печінки;
• одночасному прийомі тизанідину;
• одночасному прийомі інгібіторів моноаміноксидази (ІМАО) + ще 2 тижні після відміни прийому ІМАО.

На тлі терапії не допускається вживання алкоголю.

Ефективність флувоксаміну у курців приблизно на 25% нижча, ніж у некурців, що слід враховувати при призначенні препарату.

Препарат слід призначати з обережністю при наявності судом в анамнезі. У разі розвитку епілептичного нападу лікування скасовують.

У хворих з нирковою або печінковою недостатністю дози підбираються індивідуально, з поступовим підвищенням під контролем лікаря.

У пацієнтів літнього віку дозу збільшують повільніше і обережніше, у зв'язку з підвищеним ризиком побічних ефектів.

Застосування флувоксаміну у дітей супроводжується підвищеним ризиком суїцидальних думок, особливо на початку лікування.

Можливі порушення гемостазу (екхімози, пурпура), особливо при спільному застосуванні з антикоагулянтами, НПЗЗ, антидепресантами, що впливають на агрегацію тромбоцитів.

Флувоксамін не рекомендується пацієнтам, чия робота вимагає високої концентрації уваги, поки не визначена індивідуальна переносимість.

При відміні препарату слід уникати різкого припинення – можливий синдром відміни (головний біль, запаморочення, тривога).

Часто спостерігаються такі побічні реакції на флувоксамін, як:

• нудота (іноді з блювотою, зазвичай проходить за 1–2 тижні від початку лікування);
• головний біль, сонливість або безсоння;
• сухість у роті, неприємні відчуття в животі, диспепсія;
• підвищена пітливість.

Іноді розвиваються:

• тривожність, астенія, запаморочення, відчуття страху;
• запор, анорексія, діарея;
• тахікардія, відчуття серцебиття;
• зміна маси тіла.

Рідко зустрічаються:

• підвищення активності печінкових ферментів;
• гіпонатріємія у літніх людей (нестача натрію, іноді пов'язана з синдромом неадекватної секреції АДГ);
• екстрапірамідні порушення (при поєднанні з метоклопрамідом).

Важливо! Деякі симптоми (тривожність, безсоння) можуть бути проявами самої депресії, а не побічними ефектами препарату.

Препарат приймають незалежно від їжі, через рівні проміжки часу.

На тлі терапії не допускається вживання алкоголю.

Куріння. Ефективність флувоксаміну у курців приблизно на 25% нижча, ніж у некурців, що слід враховувати при призначенні препарату.

Заборонено застосовувати флувоксамін одночасно з:

• тизанідином;
• інгібіторами МАО + ще 2 тижні після відміни прийому ІМАО – можливий розвиток серотонінового синдрому.

Флувоксамін:

• сповільнює метаболізм багатьох ліків за рахунок інгібування ізоферментів цитохрому P450:
• посилює ефекти бензодіазепінів (діазепам, алпразолам);
• підвищує концентрацію трициклічних антидепресантів (амітриптилін, іміпрамін);
• збільшує рівень антипсихотиків (галоперидол, клозапін, оланзапін);
• може посилювати ефекти вальпроєвої кислоти та карбамазепіну;
• підвищує концентрації варфарину, пропранололу, теофіліну, кофеїну – з ризиком токсичності;
• зменшує метаболізм фенітоїну, хінідину, толбутаміду.

Інші лікарські взаємодії детально описані в офіційній інструкції із застосування препарату.

При передозуванні можливі:

• нудота, блювання;
• сонливість або збудження;
• тахікардія (прискорення серцевого ритму);
• судоми.

Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне; при тяжкому передозуванні необхідна госпіталізація.

Препарат зберігають при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці, в недоступному для дітей місці.

• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Ліки Контроль
• PubMed, Обсесивно-компульсивний розлад
• Drugs.com, Флувоксамін
• Health-ua.com, Фармакокінетика та клінічна ефективність комбінації флувоксаміну та амітриптиліну в лікуванні депресії
• Health-ua.com, До питання про фармакотерапію депресії