Кардосал

Відповідно до інструкції із застосування препарату, основними показаннями для його застосування є:

• есенціальна гіпертензія у дорослих пацієнтів;
• артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків від 6 до 18 років.

Кардосал випускається у різних дозуваннях: Кардосал 10, Кардосал 20, Кардосал 40, що містять, відповідно, різні кількості діючої речовини олмесартану (10, 20, 40 мг).

У випадках, коли не допомагає монотерапія, призначають комбінований препарат Кардосал плюс, у складі якого, крім олмесартану, присутній тіазидний діуретик гідрохлортіазид (сечогінний засіб).

Одночасний прийом з препаратами для зниження артеріального тиску посилює гіпотензивну дію. Наприклад, Кардосал та Амлодипін не рекомендовано приймати разом.

Кардосал посилює дію засобів, що містять калій, у результаті можливе збільшення кількості цього елемента в крові.

При сумісному прийомі з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ – наприклад, парацетамол, ібупрофен та ін.) виникає високий ризик розвитку гострої ниркової недостатності.

Загалом при комбінуванні олмесартану медоксомілу з цілою низкою препаратів виникає лікарська взаємодія. Тому застосування будь-якого іншого препарату на фоні Кардосалу слід узгоджувати з лікарем.

Зазвичай достатньо приймати Кардосал 1 раз на добу, за рахунок ефективного та «м'якого» зниження артеріального тиску протягом 24 годин.

При постійному застосуванні максимальний ефект досягається через 2 місяці від початку лікування, хоча суттєве зниження тиску відзначається вже через 2 тижні терапії.

Таблетку приймають приблизно в один і той же час щоденно, цілою, запиваючи великою кількістю води, незалежно від їди.

На початку терапії зазвичай призначають Кардосал 10. Якщо не вдається знизити артеріальний тиск, підвищують дозу до 20 мг. Для досягнення необхідного терапевтичного ефекту можуть призначати Кардосал 40 або Кардосал плюс (комбінований препарат, що містить 20 мг олмесартану та 12,5 мг або 25 мг сечогінного засобу гідрохлортіазиду).

Найчастіше на тлі прийому препарату виникають головні болі, запаморочення, нежить, кашель, дискомфорт у шлунку, стомлюваність, грипоподібні симптоми, нудота.

Нечасто спостерігаються тахікардія, блювання, алергічні реакції, артралгія.