Ранітидин ціна в Умані

В інструкції із застосування наводиться відносно невеликий перелік захворювань, за яких допомагає Ранітидин:

• виразкові процеси у шлунку та 12-палій кишці у фазі загострення, які викликані не інфекцією H. pylori;
• виразкові ураження шлунка, спричинені прийомом нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ);
• функціональні порушення травлення;
• загострення хронічного гастриту, що протікає з підвищеною кислотністю;
• рефлюкс-езофагіт (ГЕРХ).

Важливо: Ранітидин не призначають людям із злоякісними новоутвореннями у шлунку, печінковою енцефалопатією, що виникла через цироз печінки, тяжкими порушеннями роботи печінки та сечовидільної системи.

До показань для призначення Ранітидину в ін'єкціях належать такі патологічні стану здоров'я:

• гастринома (пухлина підшлункової залози, що супроводжується виразковими ураженнями шлунка та 12-палої кишки);
• шлункова диспепсія невиразкового походження;
• пептичні виразки шлунка та/або 12-палої кишки у стадії загострення, що протікають без присутності бактеріальної інфекції;
• ГЕРХ.

Крім цього, Ранітидин використовують:

• за шлункових кровотеч для прискорення загоєння виразкових процесів;
• для запобігання заковтуванню шлункового вмісту в стані премедикації під час операції.

Важливо: протипоказання для призначення Ранітидина – непереносимість препарату, вік молодше 18 років, вагітність і період лактації.

Інструкція до Ранітидину рекомендує приймати таблетки двічі на день – вранці та ввечері, якщо лікар не призначив інакше. На їхнє всмоктування прийом їжі не впливає, тому Ранітидин можна приймати незалежно від їди.

Разове дозування Ранітидину – 1 таблетка, а добове – 2 таблетки. У деяких випадках допускається пити відразу 2 таблетки, але один раз на добу.

Середня тривалість лікування сягає 4 тижнів, але при загостренні ГЕРХ можливе продовження прийому препарату до 8-12 тижнів.

Важливо: таблетований Ранітидин не призначений для лікування дітей до 12 років.

Ін'єкції розчину Ранітидину можна робити внутрішньом'язово або внутрішньовенно.

У м'яз можна вводити до 2 мл розчину. Перед виконанням внутрішньовенної ін'єкції вміст ампули попередньо розводять фізіологічним розчином або 5% декстрозою, щоб у результаті вийшло 20 мл. Виконувати внутрішньовенну ін'єкцію слід повільно, щонайменше 5 хвилин.

Також можливе внутрішньовенне краплинне введення препарату. У такому разі його вводять зі швидкістю 25 мг/год. протягом двох годин.

Незалежно від способу введення, повторний укол Ранітидина можна робити через 6-8 годин.

Ранітидин в ін'єкціях зазвичай призначають людям, які перебувають у тяжкому стані. Після стабілізації здоров'я та самопочуття переходять на таблетовані форми препарату.

Важливо: Ранітидин можна приймати разом із антацидними засобами, ефективність препаратів при цьому не знижується. Разом з тим, прийом антацидів відразу після застосування Ранітидину небажаний – робити це рекомендується лише через дві години після прийому Ранітидину.

У більшості випадків Ранітидин добре переноситься пацієнтами, і побічні ефекти виникають нечасто.

В інструкції зазначені побічні ефекти з боку практично будь-якого органу, але переважно вони виникають у разі тривалого прийому у людей з підвищеною чутливістю до лікарського засобу. Також на частоту виникнення побічних ефектів впливає працездатність печінки та органів сечової системи.

У зв'язку з тим, що Ранітидин чинить негативний вплив на здоров'я плода та немовляти, його не застосовують при вагітності та ГВ (грудному вигодовуванні).

Хоча в інструкції до Ранітидину не згадується вплив алкоголю на організм під час лікування препаратом, відомо, що Н2-блокатори посилюють негативний вплив алкоголю на органи та системи пацієнта, тому від спиртних напоїв на весь період терапії слід відмовитися.

Омез та Омепразол (омепразол) – однакові за дією препарати з групи інгібіторів протонної помпи (ІПП). Вони мають пригнічуючу дію на секрецію соляної кислоти парієтальними клітинами шлунка, що буває необхідно у лікуванні печії, викликаної підвищеною кислотністю шлунка. Таким чином, Ранітидин та Омез/Омепразол – препарати принципово різні за механізмом дії і призначенням. У деяких випадках лікар може призначити одночасний прийом Ранітидину та Омезу або Омепразолу.

Золопент (пантопразол) – ще один противиразковий препарат з групи ІПП. Він впливає на секрецію кислоти обкладальними клітинами шлунка та знижує його кислотність. Золопент має інший механізм дії і призначається за інших захворювань шлунково-кишкового тракту, тому порівнювати ефективність Ранітидину та Золопенту некоректно. Проте у лікуванні гастритів з підвищеною кислотністю або виразковою хворобою, Ранітидин і Золопент можуть бути призначені спільно.

Фамотидин – це протисекреторний препарат, подібний до Ранітидину. До його складу входить інша активна речовина, але з подібною дією – фамотидин. Фамотидин і Ранитидин – взаємозамінні засоби, але вирішувати, що краще, повинен лікар з урахуванням чутливості пацієнта до лікування.