Сонапакс 10 мг

Препарат випускається у формі таблеток для прийому всередину з такою концентрацією діючої речовини:

• 10 мг;
• 25 мг.

Виробник – польська фармкомпанія Jelfa.

Сонапакс належить до групи нейролептиків і чинить комплексний ефект:

• антипсихотичний – усуває симптоми психозу (галюцинації);
• антидепресивний – нормалізує фізичну та психічну активність;
• седативний – заспокоює, зменшує дратівливість, пригнічує психомоторне збудження;
• снодійний – полегшує засинання.

Інструкція із застосування препарату Сонапакс повідомляє, що зазвичай показаннями до застосування виступають:

• гостра та підгостра шизофренія;
• органічний психоз;
• невротичні розлади (неврози);
• маніакально-депресивні стани;
• психомоторне збудження;
• психічні розлади поведінки у дитячому віці;
• синдром алкогольної абстиненції.

Важливо! Сонапакс не призначається при важкій депресії, деменції, черепно-мозкових травмах та інших органічних патологіях головного мозку.

Як приймати Сонапакс, залежить від захворювання, ступеня тяжкості його симптомів та чутливості організму до препарату.

Інструкція із застосування рекомендує середні дозування для лікування різних захворювань у дорослих і дітей віком від 5 років:

• при гострому психозі початкова доза становить 150-200 мг тіоридазину; за необхідності її можна підвищувати до 600-800 мг, але під контролем лікаря;
• при депресії початкова доза становить 25 мг, за рекомендацією лікаря її можна підвищувати до 200 мг на добу;
• при неврозі – добове дозування становить від 25 мг до 200 мг.

При лікуванні розладів поведінки у дітей дозування підбирається індивідуально з урахуванням маси тіла – 0,25-3 мг на 1 кг ваги на добу, поділені на 3–4 прийоми.

Таблетки приймають всередину, запиваючи водою. Добову дозу слід розділяти на 2–3 прийоми.

Індивідуальна доза та схема лікування визначається лікарем у кожному конкретному випадку. Як довго приймати Сонапакс, також залежить від реакції організму на лікування; за необхідності його можна приймати тривалий час.

Сонапакс протипоказаний при деменції, а також за таких захворювань і станів, як:

• період вагітності та грудного вигодовування (ГВ);
• вік до 5 років;
• підвищена чутливість до основної або будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу;
• клінічно значущі порушення роботи серця (серцева недостатність, стенокардія та ін.);
• виражена фоточутливість;
• тяжкі депресивні стани;
• коматозні стани будь-якого походження;
• черепно-мозкові травми;
• прогресуючі системні захворювання головного та спинного мозку.

Сонапакс слід обережно застосовувати пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском, глаукомою, затримкою сечі, хронічним запором.

Слід виявляти обережність і регулярно проводити моніторинг стану пацієнта при одночасному призначенні Сонапаксу та ліків, які можуть спричиняти гіпокаліємію (зниження рівня калію в організмі).

Також з обережністю слід призначати ліки Сонапакс пацієнтам при:

• алкоголізмі;
• онкологічних захворюваннях молочної залози;
• печінковій / нирковій недостатності;
• виразковій хворобі шлунка та/або 12-палої кишки у період загострення;
• захворюваннях, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень;
• хворобі Паркінсона;
• епілепсії;
• синдромі Рейє;
• кахексії;
• блюванні.

Тіоридазин погіршує координацію рухів і знижує здатність до швидкої реакції. Тому під час лікування, особливо на початку курсу, пацієнтам не слід керувати автомобілем чи займатися діяльністю, яка потребує концентрації уваги та швидкості реакції.

Повний перелік особливостей застосування препарату Сонапакс міститься у відповідному розділі інструкції із застосування. Обов'язково вивчіть його перед початком прийому.

Сонапакс має широкий спектр побічних ефектів. Найнебезпечнішими є побічні реакції з боку серцево-судинної системи у вигляді аритмії, що може призвести до смерті.

Можливий розвиток і інших побічних реакцій, таких як:

• загальмованість, підвищена сонливість, порушення свідомості;
• нудота, сухість у роті, діарея чи запор;
• ураження печінки, жовтяниця;
• рухове збудження;
• збільшення маси тіла.

Тіоридазин погіршує координацію рухів і знижує здатність до швидкої реакції. Під час терапії, особливо на її початку, пацієнти не повинні керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Важливо! Застосування Сонапаксу одночасно з іншими певними лікарськими засобами може призвести до змін ефективності Сонапаксу та/або препаратів, які застосовуються одночасно, а також до ефектів, що загрожують життю. Детальний опис таких взаємодій наведено у відповідному розділі офіційної інструкції до препарату.

Якщо після прийому ліків відзначається погіршення самопочуття або поява небажаних явищ, слід якнайшвидше звернутися до лікаря.

Інструкція із застосування не містить інформації про те, як слід приймати Сонапакс – до їди або після. З цього питання необхідно проконсультуватися зі своїм лікарем.

Діюча речовина препарату може вступати у взаємодію з багатьма лікарськими засобами, зокрема з:

• загальними анестетиками, барбітуратами, етанолом (алкоголь), атропіном;
• леводопою;
• тіазидними діуретиками (сечогінними засобами);
• антигіпертензивними засобами та бета-блокаторами (ліки "від тиску");
• антикоагулянтами (засоби для розрідження крові);
• інгібіторами МАО (деякі антидепресанти);
• протипаркінсонічними засобами та ін.

Також Сонапакс впливає на вуглеводний обмін, тому у людей із цукровим діабетом можуть виникати труднощі з контролем рівня глюкози у крові.

Якщо ви приймаєте будь-які лікарські засоби або біологічно активні добавки, обов'язково повідомте про це лікаря до призначення Сонапакса.

Сонапакс, як і інші фенотіазини, може спричиняти такі симптоми передозування, як:

• серцева аритмія, гіпотензія (зниження тиску); брадикардія (уповільнення серцевого ритму); шок;
• мідріаз, міоз;
• сухість шкіри і слизових оболонок, закладеність носа;
• затримка сечовипускання;
• порушення зору та мовлення;
• сонливість;
• порушення свідомості та орієнтації;
• пригнічення дихання;
• зменшення перистальтики, запор, нудота, блювання.

Лікування. За гострого передозування Сонапаксом лікування полягає у промиванні шлунка з використанням активованого вугілля, а також забезпеченні прохідності дихальних шляхів. Для лікування артеріальної гіпотензії необхідно використовувати внутрішньовенне введення розчинів судинозвужувальних препаратів.

Лікування має бути спрямоване на зниження всмоктування препарату та прискорення його виведення. Не слід викликати блювання, оскільки може розвинутися дистонія та відбутися вдихання блювотних мас.

За першої ж підозри на гостре передозування слід негайно звернутися за медичною допомогою.

Препарат слід зберігати в аптечній упаковці у недоступному для дітей місці за температури до 25 оС.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Drugs.com, Thioridazine
• Pubmed, Thioridazine for schizophrenia