Цефепім - інструкція, склад, спосіб застосування

Препарат призначають для лікування захворювань таких органів і систем, як:

• дихальні шляхи, зокрема пневмонія;
• шкіра;
• сечовивідні шляхи (зокрема пієлонефрит) – та інших, якщо захворювання спричинене чутливим до препарату патогеном.

Також Цефепім використовується у рамках комплексної терапії сепсису та деяких ускладнених інтраабдомінальних інфекцій.

Бактеріальний менінгіт є показанням до застосування Цефепіму у педіатричній практиці (для дітей).

З профілактичною метою препарат вводять парентерально у післяопераційний період, щоб уникнути ускладнень після деяких хірургічних операцій.

Важливо! Призначати Цефепім рекомендовано лише після визначення чутливості патогену до цього антибіотика, проте іноді препарат успішно застосовується і при загрозі життю, коли немає часу для визначення патогену. Але робити це може лише досвідчений лікар і тільки у тому разі, коли захворювання дійсно загрожує життю пацієнта.

Інструкція із застосування вказує, що перед введенням препарату необхідно провести тест (шкірну пробу) та визначити чутливість мікроорганізмів до цього антибіотика.

Препарат підходить для внутрішньовенних і внутрішньом'язових ін'єкцій. Дорослим і дітям вводять по 500-2000 мг кожні 12 годин. Пацієнтам із захворюваннями нирок необхідна корекція дози. При гемодіалізі препарат вводять після процедури.

Показання до внутрішньом'язового введення Цефепіму – інфекції сечовивідних шляхів легкої і середньої тяжкості (ускладнені та неускладнені), які спричинені кишковою паличкою E.coli.

Внутрішньовенно ліки вводяться переважно пацієнтам з тяжкими інфекціями, які становлять загрозу життю.

Для внутрішньом'язового введення можна розводити порошок у таких розчинах:

• стерильна вода для ін'єкцій;
• 0,5% або 1% розчин лідокаїну.
• 0,9% розчин хлориду натрію для ін'єкцій;
• 5% розчин глюкози для ін'єкцій.

Для внутрішньовенного введення Цефепім розводять у:

• воді для ін'єкцій;
• фізрозчині;
• 5% розчин глюкози.

Ін'єкцію слід провести якнайшвидше після приготування розчину. Невикористаний розчин слід утилізувати, він не підлягає зберіганню.

Важливо! При використанні лідокаїну як розчинника обов'язково потрібно зробити пробу на його переносимість.

Важливо! Щоб уникнути взаємодії препаратів, цефепім не рекомендується вводити одночасно з метронідазолом, ванкоміцином, тобраміцином, гентаміцином. Якщо лікарем призначено комбіновану терапію з цими препаратами, то вводити їх слід окремо.

Внутрішньовенно вводять повільно (3-5 хвилин), використовуючи систему для внутрішньовенного введення. Розчин готують додаючи 10 мл розчинника на 1 г порошку.

Внутрішньом'язово вводять глибоко в м'яз, наприклад у верхній зовнішній квадрант сідниці. Розчин готують безпосередньо перед введенням, дотримуючись рекомендованої пропорції: на 1 г порошку – 3 мл розчинника.

Перед введенням розчину необхідно перевірити його на механічні домішки.

Курс лікування зазвичай становить 7-10 днів, проте може змінюватися залежно від захворювання, ступеня тяжкості симптомів і реакції організму.

Важливо! У разі невиправдано тривалого використанні препарату збільшується ризик виникнення побічних ефектів, наприклад дисбактеріозу та/або антибіотикоасоційованої діареї.

Важливо! Якщо при введенні Цефепіму протягом 2-3 діб відсутня позитивна динаміка захворювання, симптоми не зникають і стан хворого не покращується, слід з лікарем вирішити питання про заміну антибактеріального засобу.

Дозування встановлюється виключно педіатром. Якщо маса тіла дитини становить 40 кг чи більше, то дозування Цефепіму аналогічне дорослому. Дітям з 2 місяців разова доза розраховується, виходячи з пропорції 50 мг/кг; вводити кожні 12 годин.

Важливо! Дітям віком від 1 до 2 місяців препарат призначається лише за життєвими показаннями, вводиться під постійним контролем лікаря, а разове дозування Цефепіму у цьому разі становить 30 мг/кг маси тіла.

Гайморит – це запалення слизових оболонок гайморових пазух.

При неправильно підібраній терапії захворювання небезпечне поширенням інфекції на інші органи і може призвести до менінгіту, запалення трійчастого нерва та інших серйозних ускладнень, тому небезпечно займатися самолікуванням.

Застосування Цефепіму, як і будь-яких інших антибіотиків при гаймориті, можливе лише за призначенням лікаря, після встановлення діагнозу та визначення чутливості хвороботворних бактерій до антибактеріальних засобів.

В інструкції із застосування Цефепіму пієлонефрит значиться серед показань до застосування. Наскільки цей антибіотик ефективний у кожному конкретному випадку – визначає лікар, виходячи з симптомів і результатів проб на чутливість.

COVID-19 має вірусне походження. Антибіотики ефективні лише щодо бактерій. Тому Цефепім не використовується для лікування і профілактики коронавірусної інфекції. Однак антибіотикотерапія призначається лікарем для лікування супутніх захворювань та ускладнень, зокрема якщо коронавірусна інфекція супроводжується бактеріальною.

Використання препарату під час вагітності допускається лише в тому разі, якщо очікувана користь для здоров'я матері перевищує потенційний ризик для плода. Приймати рішення про призначення антибіотика Цефепім вагітним має лише лікар.

Цефепім у невеликій кількості проникає у грудне молоко, тому під час лікування препаратом годування груддю слід припинити.

Замінювати призначений антибіотик іншим має право виключно лікар. Сьогодні в Україні зареєстровано та внесено до Реєстру лікарських засобів багато препаратів з діючою речовиною цефепімом – право вибору залишається за лікарем і пацієнтом, слід лише враховувати дозування.

Усі препарати цефепіму випускаються у вигляді порошку у флаконах та використовуються для приготування ін'єкційного розчину.

Обидва ці препарати належать до групи цефалоспоринів, проте Цефтріаксон – антибіотик ІІІ покоління, а Цефепім – ІV покоління. Тому порівнювати їхню ефективність неможливо.

Якщо лікар призначив цефепім, слід суворо виконувати це призначення. Замінювати цефепім будь-яким іншим засобом може лише лікар і тільки на підставі вагомих причин. Не займайтеся самолікуванням, це може бути небезпечним для здоров'я.