Цефтріаксон - інструкція, склад, спосіб застосування

В аптеках України препарат представлений у флаконах по 1 г та 0,5 г порошку цефтріаксону натрієвої солі для приготування розчину для внутрішньом'язових і внутрішньовенних ін'єкцій, а також внутрішньовенних інфузій (крапельниць).

Цефтріаксон випускається різними фармацевтичними компаніями.

Інструкція докладно описує, навіщо застосовується Цефтриаксон. Він використовується для лікування широкого переліку захворювань, що спричиняються чутливими до цефалоспоринів патогенами. До них належать:

• інфекції органів черевної порожнини;
• захворювання нирок і сечовивідних шляхів;
• інфекції статевих органів, зокрема гонорея та сифіліс;
• сепсис;
• менінгіт;
• інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин і шкіри;
• інфекції дихальних шляхів, зокрема пневмонія;
• отити;
• ендокардит;
• хвороба Лайма та ін.

Цефтріаксон при гаймориті, ангіні, бронхіті та деяких інших захворюваннях лікар може призначити за умови, що збудник хвороби є чутливим саме до цефтріаксону. Чутливість визначається лабораторним способом.

Також антибіотик Цефтріаксон може використовуватись для профілактики інфекцій при хірургічних втручаннях на органах черевної порожнини і під час гінекологічних процедур.

Важливо! Призначати Цефтріаксон може лише лікар після проведення бакпосіву та визначення чутливості патогену до цього препарату. Неправильне застосування антибіотика може спровокувати розвиток антибіотикорезистентності (несприйнятливості) до нього, що вкрай ускладнить подальше лікування.

Дозування Цефтріаксону залежить від тяжкості захворювання, типу інфекції, віку пацієнта, функціонування печінки та нирок. Необхідне дозування препарату визначає лікар.

В інструкції із застосування вказані рекомендовані дози антибіотика для дорослих і дітей.

Для дорослих і дітей від 12 років з масою тіла понад 50 кг

Призначається по 1-2 г антибіотика на добу. Тяжкі або спричинені збудниками з помірною чутливістю до Цефтріаксону інфекції допускають збільшення добового дорослого дозування до 4 г.

Дозування для дітей

• новонародженим до 2 тижнів препарат вводиться з розрахунку 20-50 мг Цефтріаксону на 1 кг маси тіла щодобово;
• дітям від 2 тижнів та до 12 років добова доза підбирається з розрахунку 20-80 мг Цефтріаксону на 1 кг маси тіла, максимально – 4 г на добу;
• дітям від 12 років або з вагою понад 50 кг препарат призначається у дорослому дозуванні.

Як приготувати (розвести) розчин Цефтріаксону

Розчини рекомендується готувати безпосередньо перед використанням:

• для внутрішньом'язового введення – у флакон з 1 г порошку додати 3,5 мл 1% розчину лідокаїну;
• для внутрішньовенної ін'єкції – 1 г порошку розчиняють у 10 мл води для ін'єкцій;
• при внутрішньовенних інфузіях (крапельницях) – 2 г Цефтріаксону розводять у 40 мл одного з розчинів, які не містять іони кальцію. Це вода для ін'єкцій, 0,9% натрію хлорид, 5% або 10% глюкози та ін.

Готовий розчин зберігає свою стабільність впродовж 6 годин за кімнатної температурі і впродовж 24 годин за температури 2-8° С. Під час зберігання розчин може змінювати колір, що не впливає на його якість.

Важливо! Розчин Цефтріаксону не можна змішувати з розчинами інших антибіотиків.

Як колоти Цефтріаксон

Після розведення порошку розчин може вводитись шляхом:

• внутрішньом'язової ін'єкції – глибоко у центр сідничного м'яза (не більш ніж 1 г в один м'яз). Колоть потрібно глибоко, вводячи розчин дуже повільно, оскільки швидке введення може бути болючим;
• внутрішньовенної ін'єкції – готовий розчин вводиться повільно: від 2 до 4 хвилин;
• внутрішньовенної інфузії (крапельниці) – введення триває щонайменше півгодини.

Згідно з інструкцією, Цефтріаксон протипоказаний при:

• гіперчутливості до антибіотиків цефалоспоринового ряду;
• тяжких реакціях гіперчутливості (в анамнезі) до бета-лактамних антибіотиків.

У педіатрії (для дітей) Цефтріаксон протипоказаний:

• недоношеним новонародженим;
• доношеним – із загрозою ризику білірубінової енцефалопатії.

Перед початком терапії препаратом треба переконатися у відсутності в анамнезі гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків і цефтріаксону. У разі легкої гіперчутливості Цефтріаксон застосовують з обережністю.

Важливо! Розчин не можна внутрішньовенно вводити одночасно з розчинами, що містять кальцій. Проте дозволено вводити антибіотик та розчини кальцію послідовно через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла.

За тривалого використання антибіотика Цефтріаксон необхідно регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Інструкція із застосування рекомендує розглядати питання щодо використання додатково інших антибактеріальних лікарських засобів у разі полімікробних інфекцій.

У разі внутрішньом'язового введення препарату з лідокаїном необхідно перевірити заздалегідь чутливість і переносимість лідокаїну.

Як і будь-які інші антибактеріальні препарати, Цефтріаксон може надавати побічну дію. Серед найпоширеніших побічних ефектів слід зазначити такі як:

• лейкопенія;
• еозинофілія;
• тромбоцитопенія;
• діарея;
• дисбактеріоз;
• підвищення рівня печінкових ферментів;
• шкірні висипання;
• біль у місці ін'єкції та ін.

Як розчинник для порошку цефтріаксону не можна використовувати розчини, що містять кальцій. Це призводить до утворення преципітатів (твердого осаду).

При одночасному використанні з антикоагулянтами (засобів для розрідження крові) збільшується ризик кровотеч.

Препарат може впливати на показники деяких лабораторних досліджень.

Цефтріаксон несумісний із:

• ванкоміцином;
• флуконазолом;
• аміноглікозидами;
• амзакрином;
• кальційвмісними розчинами.

Важливо! Необхідно використовувати як розчинник тільки ті розчини, які дозволені офіційною інструкцією щодо застосування Цефтріаксону.

У разі передозування Цефтріаксон можуть спостерігатися:

• нудота;
• блювання;
• діарея.

Специфічного антидоту немає. Рекомендується симптоматичне лікування.

Зберігати в оригінальній упаковці за температури, що не перевищує 25 °С.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Єдиний довідник ліків в Україні
• Е-lactation.com, Цефтріаксон натрію