Дексдор - інструкція, склад, спосіб застосування

Лікарська форма препарату Дексдор - концентрат розчину для інфузій по 100 мкг/мл в ампулах по 2 мл №5 в упаковці.

Згідно з інструкцією дексмедетомідин (Дексдор зокрема) застосовується для седації пацієнтів у таких випадках:

• у відділеннях реанімації та анестезіології, інтенсивної терапії, якщо потрібен неглибокий рівень седації (пробудження у відповідь на стимуляцію голосом);
• при проведенні хірургічних або діагностичних процедур, коли така седація необхідна.

Дексдор вводиться внутрішньовенно у вигляді інфузії, однак концентрат потребує попереднього розведення. Для цього використовуються такі розчини:

• 5% розчин глюкози;
• розчин Рінгера;
• манітол;
• 0,9% розчин натрію хлориду (NaCl).

Концентрація приготованого розчину має становити 4 мкг/мл або 8 мкг/мл. Об'єми рідин, необхідні для його приготування, наведені в інструкції із застосування Дексдору.

Важливо! Ці ліки можуть вводити медичні фахівці, які мають досвід лікування пацієнтів, що потребують інтенсивної терапії. Для введення розчину використовується контрольований інфузійний пристрій - інфузомат.

Режим дозування Дексдору залежить від цілей терапії. Наприклад, для інтубованих пацієнтів у стані седації початкова швидкість введення розчину становить 0,7 мкг/кг/год. В ослаблених пацієнтів рекомендовано використовувати найменшу початкову швидкість введення і, відповідно, дозування Дексдору.

Максимальну добову дозу дексмедетомідину (1,4 мкг/кг/год) перевищувати не можна.

Детальніше режим дозування Дексдору в різних клінічних ситуаціях описаний в інструкції для застосування.

Інструкція описує такі протипоказання до застосування Дексдору:

• порушення провідності у серцевому м'язі - атріовентрикулярна (AV) блокада другого-третього ступеню (якщо у пацієнта не імплантований штучний водій ритму);
• виражене зниження тиску - неконтрольована артеріальна гіпотензія;
• гостра патологія судин головного мозку (наприклад, порушення кровообігу);
• індивідуальна гіперчутливість до основної діючої речовини та/або допоміжних компонентів ліків.

Інструкція застерігає, що Дексдор використовується лише в умовах стаціонару (наприклад, у реанімаційних відділеннях), операційних або при проведенні діагностичних процедур. В інших умовах застосовувати його не рекомендовано.

Під час внутрішньовенного введення розчину анестезіолог повинен обов'язково контролювати роботу серця пацієнта, а також його дихальну функцію (якщо пацієнт не інтубований).

Зверніть увагу: дексмедетомідин може пригнічувати дихання і навіть провокувати розвиток апное.

Після застосування Дексдору пацієнт відновлюється приблизно за годину, однак в амбулаторних умовах потрібен лікарський нагляд і контроль основних показників протягом щонайменше години або довше, якщо це необхідно.

Розчин Дексдор не слід вводити болюсно або використовувати навантажувальну дозу (у відділенні інтенсивної терапії). При необхідності швидко змінити рівень седації анестезіологи використовують невеликі болюсні дози інших ліків.

Для глибокої седації Дексдор не використовується - зазвичай у пацієнтів відзначається легке пробудження і їхня свідомість швидко відновлюється.

Також дексмедетомідин не застосовується для таких цілей:

• забезпечення седації при одночасному призначенні міорелаксантів;
• при епілептичному статусі як монотерапія (ці ліки не пригнічують судомну активність);
• як загальний анестетичний засіб індукції інтубації;
• контрольованої пацієнтом седації.

У літніх пацієнтів (старше 65 років) цей препарат слід застосовувати з обережністю, оскільки у них частіше відзначається зниження тиску. Їм показані нижчі дозування Дексдору.

Після застосування дексмедетомідину в амбулаторних умовах пацієнтів слід виписувати в супроводі іншої людини. Протягом певного часу їм необхідно утримуватися від керування автомобілем, роботи з точними механізмами, виконання небезпечних завдань, а також вживати алкоголь, опіоїди, ліки з групи бензодіазепінів та інші препарати, що пригнічують центральну нервову систему. Тривалість обмежень залежить від низки факторів - наприклад, віку і стану пацієнта, самої процедури, одночасного застосування інших ліків.

Дексмедетомідин чинить центральну симпатолітичну дію - уповільнює серцебиття і провокує гіпотензію. Однак при використанні ліків у високих дозах він може, навпаки, підвищувати тиск за рахунок вираженого звуження судин (вазоконстрикції). Через ці ефекти Дексдор не рекомендований при тяжких ураженнях серця і судин.

У пацієнтів з частотою серцевих скорочень менше 60 ударів за хвилину (брадикардією) цей лікарський засіб має використовуватися з обережністю і під суворим лікарським наглядом. Інструкція повідомляє, що у спортсменів з уповільненим серцебиттям відзначалися випадки зупинки серця. Також це серйозне ускладнення було зареєстровано у пацієнтів з раніше виявленою брадикардією або AV-блокадою.

Детальніше особливості застосування Дексдору описані в інструкції.

На тлі застосування Дексдору можуть виникати різні побічні ефекти:

• зниження артеріального тиску;
• уповільнення серцебиття;
• пригнічення дихання;
• коливання рівня глюкози в крові (як гіпер-, так і гіпоглікемія);
• метаболічний ацидоз («закислення» крові);
• зниження рівня альбуміну в крові;
• ажитація, галюцинації (психічні розлади);
• ішемія міокарда, інфаркт;
• порушення провідності в серці (атріовентрикулярна блокада);
• нудота, сухість у роті;
• здуття живота;
• підвищення температури тіла (гіпертермія) та інші.

Детальніше побічні ефекти Дексдору описані в інструкції із застосування.

Оскільки Дексдор вводиться внутрішньовенно інфузійно, його ефективність і переносимість не залежать від їжі.

При комбінуванні дексмедетомідину з такими препаратами, як мідазолам, пропофол, ізофлуран, альфентаніл (з групи седативних і снодійних засобів, анестетиків, опіоїдів), можливе потенціювання їхніх фармакотерапевтичних ефектів.

Зверніть увагу: хоча ці ліки не впливають на фармакокінетику один одного, їхня комбінація потребує корекції дозувань.

На тлі використання дексмедетомідину може посилюватися гіпотензія (зниження артеріального тиску) і значно сповільнюватися серцебиття, якщо пацієнт одночасно приймає ліки, які чинять такі дії (наприклад, бета-блокатори).

Детальніше взаємодію дексмедетомідину з іншими лікарськими засобами описано в інструкції для застосування.

Інструкція повідомляє про декілька випадків передозування дексмедетомідину (при швидкості інфузії 60-30 мкг/кг/год у різних пацієнтів). При цьому виникали такі небажані реакції:

• уповільнення серцебиття (брадикардія);
• коливання артеріального тиску (гіпо- або гіпертензія);
• надто виражена седація та пригнічення дихальної функції;
• зупинка серця.

При появі подібних симптомів слід припинити внутрішньовенне введення ліків (або зменшити швидкість) і провести відповідну терапію. У рідкісних випадках можуть знадобитися реанімаційні заходи.

Зберігати препарат Дексдор необхідно при температурі не вище 25 ^оС (в упаковці -

для захисту розчину від сонячних променів).

• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Державний реєстр лікарських засобів України
• Єдиний довідник ліків в Україні