Еферокс - інструкція, склад, спосіб застосування

Еферокс випускається у формі таблеток для перорального застосування в трьох дозуваннях левотироксину:

• 25 мкг;
• 50 мкг;
• 100 мкг.

Виробник – Esparma (Німеччина).

Після прийому всередину діюча речовина левотироксин частково перетворюється на більш активний гормон – трийодтиронін (T3), який впливає на відповідні рецептори в тканинах організму. За своєю дією екзогенний (введений ззовні) левотироксин не відрізняється від гормону, що виробляється щитовидною залозою природним чином.

Для чого застосовується Еферокс? Для лікування та контролю таких станів:

• гіпотиреоз (зниження функції щитоподібної залози);
• вроджений гіпотиреоз у новонароджених;
• набутий гіпотиреоз у дітей;
• ювенільна мікседема.

Як приймати Еферокс, роз'яснює офіційна інструкція. Як і у інших препаратів левотироксину, існують загальні принципи дозування.

Добова доза Ефероксу підбирається строго індивідуально, з урахуванням:

• клінічних симптомів;
• лабораторних показників (ТТГ, вільний Т4);
• віку пацієнта;
• маси тіла;
• наявності супутніх захворювань, перш за все серцево-судинних.

Препарат приймають 1 раз на добу, бажано вранці, натщесерце, не менше ніж за 30 хвилин до їди, запиваючи невеликою кількістю води.

Особливості підбору дози відрізняються залежно від групи пацієнтів.

Дорослі пацієнти (від 18 років)

Початкова доза зазвичай становить 100 мкг на добу.

Підвищення дози проводять поступово, на 50 мкг кожні 3-4 тижні.

Підтримуюча доза найчастіше становить 100–200 мкг на добу.

Пацієнти старше 50 років

Рекомендована початкова доза – не більше 50 мкг на добу.

Збільшення дози проводять обережно, з інтервалами 3–4 тижні.

Підтримуюча доза може становити від 50 до 200 мкг на добу.

Пацієнти старше 50 років із захворюваннями серця

Початкова доза – 25 мкг на добу або 50 мкг через день.

Підвищення дози – на 25 мкг кожні 4 тижні.

Потрібен регулярний контроль клінічного стану та показників ЕКГ.

Діти та підлітки (до 18 років)

Підтримуюча доза зазвичай становить 100–150 мкг/м² площі поверхні тіла.

Добову дозу дають дитині одноразово, мінімум за 30 хвилин до першого прийому їжі.

Обов'язковий регулярний контроль рівня ТТГ.

Новонароджені з вродженим гіпотиреозом

Початкова доза – 10–15 мкг/кг маси тіла на добу в перші 3 місяці.

Далі дозу коригують індивідуально на підставі лабораторних даних.

Діти з набутим гіпотиреозом

Початкова доза – 12,5–50 мкг левотироксину на добу.

Підвищення дози проводиться кожні 2–4 тижні до досягнення повної замісної дози.

Застосування Ефероксу протипоказано при:

• підвищеній чутливості до левотироксину або допоміжних речовин;
• нелікованому тиреотоксикозі;
• нелікованій наднирковій недостатності.

Важливо! При вагітності та ГВ застосування препарату можливе, але тільки під суворим медичним контролем.

Важливо! Перед початком лікування пацієнтам з підозрою на серцево-судинні захворювання рекомендується виконати ЕКГ.

У пацієнтів старше 50 років і при тривалому гіпотиреозі терапію починають з мінімальних доз (докладніше див. розділ «Режим дозування»).

У літніх пацієнтів важливо уникати передозування, оскільки воно підвищує ризик фібриляції передсердь і переломів.

При цукровому діабеті може знадобитися корекція дози інсуліну або пероральних цукрознижуючих засобів.

При субклінічному гіпотиреозі важливо використовувати мінімально ефективну дозу для зниження ризику остеопорозу.

При епілепсії потрібен додатковий контроль, оскільки левотироксин може знижувати судомний поріг.

У дітей на початку терапії можливе тимчасове випадання волосся – як правило, оборотне.

У недоношених новонароджених з низькою масою тіла необхідний контроль гемодинаміки.

Інші особливості застосування левотироксину (Ефероксу) описані в офіційній інструкції.

Еферокс, як препарат замісної терапії (ЗГТ), може спричиняти побічні ефекти. Ці реакції найчастіше пов'язані з передозуванням препарату і зникають після зниження дози.

Можливі прояви з боку різних систем організму:

• нервова система: тривожність, безсоння, тремор;
• серце: тахікардія, аритмія, серцебиття;
• ШКТ: діарея, блювота;
• шкіра: підвищене потовиділення, свербіж, висип;
• загальні реакції: головний біль, лихоманка, зниження маси тіла;
• у жінок: порушення менструального циклу.
• у немовлят і дітей молодшого віку: непереносимість спеки, тимчасова втрата волосся, внутрішньочерепна гіпертензія.

Еферокс приймають 1 раз на добу, бажано вранці, натщесерце, не менше ніж за 30 хвилин до їди, запиваючи невеликою кількістю води.

Левотироксин взаємодіє з багатьма препаратами:

• посилює дію антикоагулянтів (варфарин);
• може вимагати корекції дози цукрознижуючих засобів;
• підсилює ефект симпатоміметиків і трициклічних антидепресантів;
• знижує ефективність при одночасному прийомі з антацидами, препаратами кальцію, заліза, холестираміном (інтервал 4-5 годин);
• метаболізм прискорюється рифампіцином, барбітуратами, примідоном;
• естрогени та гормональні контрацептиви можуть підвищувати потребу в левотироксині;
• орлістат знижує всмоктування левотироксину;
• при спільному застосуванні з ритонавіром необхідний контроль ТТГ.

Серед можливих симптомів відзначають:

• тахікардію, аритмію;
• тремор, безсоння;
• діарею, гіперпірексію;
• фібриляцію передсердь;
• судоми (рідко).

Тактика допомоги:

• прийом активованого вугілля (протягом 1 години);
• лабораторний контроль рівня вільного Т4;
• при виражених симптомах – бета-блокатори (наприклад, пропранолол);
• динамічне спостереження, симптоматична терапія.

Препарат зберігають при температурі до 30 °C, у недоступному для дітей місці.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Ліки Контроль
• Mayo Clinic, Hypothyroidism (underactive thyroid)
• Національний інститут здоров'я / Medscape, Лікування та управління тиреоїдитом Хашимото
• PubMed Central (PMC), Керівництво з лікування гіпотиреозу: підготовлено робочою групою Американської асоціації тиреоїдології з питань замісної терапії тиреоїдними гормонами