Фосміцин - інструкція, склад, спосіб застосування

Фосфоміцин випускається у формі порошку для приготування розчину для ін'єкцій / інфузій по 1 г або 2 г у флаконах.

Виробник ліків – фармацевтична компанія Meiji Seika Pharma (Японія).

Фосміцин застосовується для лікування бактеріальних інфекцій, збудники яких чутливі до цього антибіотика. Основні показання до його призначення:

• пієлонефрит (запалення нирок);
• пневмонія;
• ендометрит та інші гінекологічні захворювання, викликані чутливою до фосфоміцину мікрофлорою;
• хірургічні інфекції;
• перитоніт (інфекційне ураження очеревини), інфекції травного тракту і черевної порожнини.

Зверніть увагу: при тяжких інфекціях фосфоміцин зазвичай застосовують у комбінації з іншими антибіотиками (найчастіше – бета-лактамними).

Спосіб введення препарату – внутрішньовенно болюсно (струменево) або крапельно.

В інструкції наведені такі рекомендовані дозування фосфоміцину:

• діти від 5 років – 100-200 мг/кг;
• пацієнти старше 18 років – 2-4 г на добу.

Для приготування розчину слід розвести 2 г порошку (1 флакон Фосміцину):

• болюсне введення – в 20 мл 0,9% розчину натрію хлориду;
• внутрішньовенне крапельне введення – в 100-500 мл 0,9% розчину NaCl.

Болюсно препарат вводять повільно, протягом 5 хвилин і більше, кратність введення – 2-4 рази на добу. Внутрішньовенно крапельно – протягом 1-2 годин, двічі на добу.

Тривалість терапії зазвичай становить 7-10 днів, проте вона може варіювати в залежності від тяжкості хвороби, індивідуальних особливостей пацієнта і відповіді на терапію.

Інструкція описує такі протипоказання до застосування Фосміцину:

• вік молодше 5 років;
• виражені порушення роботи нирок (при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв);
• індивідуальна гіперчутливість до фосфоміцину та/або допоміжних компонентів препарату.

Важливо! Фосміцин не призначають вагітним і годуючим жінкам. Якщо цей антибіотик необхідний в період лактації, годування груддю припиняють.

Перед початком лікування фосфоміцином лікар повинен уточнити алергологічний анамнез пацієнта, щоб оцінити ризик розвитку анафілактичного шоку.

З обережністю Фосміцин призначають пацієнтам з індивідуальною або сімейною схильністю до алергічних реакцій — наприклад, бронхіальній астмі, шкірним висипанням або кропив'янці.

Оскільки достовірне прогнозування тяжких реакцій (включаючи анафілаксію) практично неможливе, при лікуванні фосфоміцином важливо дотримуватися таких запобіжних заходів:

• переконатися у відсутності алергії на антибіотики або компоненти препарату в минулому;
• забезпечити лікарський нагляд за пацієнтом на початку терапії;
• при появі симптомів важкої алергії необхідно негайно припинити прийом препарату і надати відповідну медичну допомогу.

Пацієнти, які отримують тривале лікування фосфоміцином, повинні регулярно проходити контроль функції печінки і нирок, а також показників системи крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити). При порушенні роботи печінки можливе загострення існуючого захворювання, особливо у літніх пацієнтів.

Якщо чутливість збудника до антибіотика підтверджена, фосміцин слід застосовувати максимально коротким курсом (наскільки це можливо). Такий захід допомагає знизити ризик розвитку резистентних форм мікроорганізмів.

Цей препарат призначають з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією та серцевою недостатністю. При дисфункції нирок можлива затримка виведення фосфоміцину, що може вимагати зниження добової дози ліків. Це особливо актуально для літніх людей з віковими порушеннями роботи нирок.

Зверніть увагу: у пацієнтів старше 75 років вищий ризик гепатотоксичної дії препарату.

Інструкція повідомляє, що по можливості фосфоміцин слід вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії (крапельно повільно). У період лікування можливі місцеві реакції — флебіт і біль у місці ін'єкції. Саме тому дуже важливо правильно вибрати місце інфузії і вводити ліки повільно.

Важливо! При комбінованій терапії антибіотики вводяться окремо (не змішуються в одному розчині), фосфоміцин — в першу чергу.

Як і будь-який антибіотик, фосфоміцин може спровокувати розвиток псевдомембранозного коліту — важкого ураження травного тракту, пов'язаного з клостридіями. Інші можливі небажані реакції, які можуть відзначатися в період лікування антибіотиком:

• нудота і блювання;
• печія;
• болі в животі;
• ураження слизових оболонок ротової порожнини – стоматит;
• слабкість, стомлюваність;
• спрага;
• набряки;
• нездужання;
• підвищення рівня печінкових ферментів – АЛТ і АСТ, ЩФ, а також білірубіну;
• поява жовтяниці;
• головний біль і запаморочення;
• зниження або зміна чутливості (гіпестезія або парестезія відповідно);
• судоми (відзначаються при лікуванні високими дозами фосфоміцину);
• частішання серцебиття;
• відчуття стиснення в грудній клітці;
• зменшення кількості клітин крові – еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів;
• виділення білка з сечею (протеїнурія);
• електролітний дисбаланс;
• кашель;
• спазм бронхів;
• алергічні та анафілактичні реакції – аж до шоку;
• біль при внутрішньовенній ін'єкції або інфузії;
• ущільнення і запалення вени в місці введення розчину.

Детальніше про можливі побічні ефекти ліків описано в інструкції із застосування.

Інструкція попереджає, що прокінетик метоклопрамід (протиблювотний засіб) може зменшувати концентрацію антибіотика фосфоміцину в крові і, відповідно, його ефективність.

При одночасному застосуванні з ванкоміцином (глікопептидним антибіотиком) ефективність ліків щодо стійких штамів золотистого стафілокока значно підвищується.

Випадки та можливі симптоми передозування фосфоміцину в інструкції не описані. При випадковому перевищенні дози необхідно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря. За показаннями може проводитися симптоматична терапія.

Препарат Фосміцин слід зберігати при температурі не вище 25 ^оС в недоступному для дітей місці.

• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Державний реєстр лікарських засобів України
• Єдиний довідник ліків в Україні