Лізопрес - інструкція, склад, спосіб застосування

В аптеках України Лізопрес представлений у двох варіантах дозувань лізиноприлу:

• Лізопрес 10 – таблетки, що містять 10 мг лізиноприлу + 12,5 мг гідрохлоротіазиду;
• Лізопрес 20 – 20 мг лізиноприлу + 12,5 мг гідрохлоротіазиду.

Виробник – Київський вітамінний завод (Україна).

Механізм терапевтичної дії Лізопресу заснований на властивостях його активних речовин:

• лізиноприл пригнічує АПФ, знижуючи концентрацію ангіотензину II та альдостерону, тим самим зменшуючи судинозвужувальну дію та затримку натрію. Також посилюється дія брадикініну – судинорозширювального пептиду;
• гідрохлоротіазид зменшує реабсорбцію натрію і хлору в нирках, посилюючи діурез (вироблення сечі), знижуючи об'єм циркулюючої крові і периферичний опір.

У комбінації цих речовин відзначається синергізм: посилений ефект без типових побічних ефектів монотерапії (наприклад, гіпокаліємії – дефіциту калію) .

Як і інші ліки, що містять комбінацію лізиноприлу та гідрохлоротіазиду, Лізопрес застосовується при:

• первинному есенціальному гіпертонічному синдромі у пацієнтів, які стабілізувалися на терапії індивідуальними дозами лізиноприлу та гідрохлоротіазиду окремо;
• артеріальній гіпертензії легкого та середнього ступеня тяжкості, що не потребує початкової комбінованої терапії.

Препарат призначається тільки дорослим пацієнтам (віком від 18 років).

Початкова доза: по 1 таблетці (Лізопрес 10 або 20, за призначенням лікаря) 1 раз на добу, бажано в один і той же час щодня.

Якщо через 2-4 тижні не досягається цільовий рівень артеріального тиску, дозування можна збільшити до 2 таблеток 1 раз на добу.

Важливо! Заборонено коригувати дозу без рекомендації кардіолога.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти після застосування діуретиків. Прийом діуретиків рекомендується припинити за 2–3 дні до першого прийому Лізопресу, або почати з одного лізиноприлу 5 мг, щоб уникнути гострої артеріальної гіпотензії (різкого зниження тиску).

Ниркова недостатність. Тіазиди (гідрохлоротіазид та ін.) неефективні при ШКФ ≤30 мл/хв. Пацієнтам з ШКФ 30–80 мл/хв препарат призначають тільки після індивідуального коригування доз.

Пацієнти літнього віку (≥65 років): коригування дози не потрібне.

Лізопрес не призначається пацієнтам віком до 18 років, а також при:

• гіперчутливості до діючих речовин або сульфонамідів;
• вагітності, плануванні вагітності, грудному вигодовуванні (ГВ);
• ангіоневротичному набряку після застосування АПФ в анамнезі;
• тяжкому порушенні функції нирок (СКФ <30 мл/хв);
• анурії;
• тяжкій печінковій недостатності;
• одночасному застосуванні аліскірену у пацієнтів з діабетом 2 типу та/або з порушеннями функції нирок (СКФ <60 мл/хв).

Препарат не підходить для початкової терапії. Він застосовується тільки у стабілізованих пацієнтів на лізиноприлі + тіазиді.

Пацієнтам, які перенесли трансплантацію нирки, застосування не рекомендується через відсутність даних.

На тлі терапії можливі запаморочення і стомлюваність, особливо на початку лікування або при зміні дози. Пацієнти попереджаються про необхідність обережності при водінні та роботі з механізмами.

Поєднання з психотропними препаратами та алкоголем посилює ризик надмірного падіння артеріального тиску і розвитку побічних ефектів.

Лікарський засіб містить сульфонамідну групу (гідрохлоротіазид), у зв'язку з чим можлива алергічна перехресна реакція у чутливих пацієнтів.

Застосування Лізопресу вимагає підвищеної уваги в ряді клінічних ситуацій:

Гіпотензія після першого прийому. Можливе різке зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з гіповолемією (наприклад, після інтенсивної терапії діуретиками, при обмеженні солі, діареї, блювоті, гемодіалізі). Щоб уникнути гіпотензії, слід скоригувати стан водно-електролітного балансу до початку терапії.

Ниркова недостатність. Препарат протипоказаний при СКФ <30 мл/хв, а при СКФ 30-80 мл/хв застосовується з обережністю. У пацієнтів із захворюваннями нирок або стенозом ниркових артерій можливе погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, особливо на тлі дегідратації (дефіциту рідини).

Моніторинг органічних функцій. У період лікування рекомендується регулярно контролювати:

• артеріальний тиск;
• електролітний баланс (особливо рівень калію і натрію);
• показники функції нирок (креатинін, СКФ);
• рівень глюкози в крові – особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або метаболічним синдромом.

Гіперкаліємія (надлишок калію). Можлива при наявності цукрового діабету, порушенні функції нирок або при одночасному застосуванні калійзберігаючих препаратів / БАДів, що містять калій, кухонної солі, збагаченої калієм. Регулярний контроль рівня калію обов'язковий.

Печінкова недостатність. Гідрохлоротіазид може викликати розвиток печінкової енцефалопатії у пацієнтів з порушеннями функції печінки. У таких випадках препарат необхідно відмінити.

Ангіоневротичний набряк. Рідкісне, але потенційно небезпечне ускладнення, пов'язане з інгібіторами АПФ. При його розвитку (особливо набряк язика, глотки, обличчя) прийом препарату негайно припиняється і проводиться симптоматичне лікування.

Метаболічні порушення. Гідрохлоротіазид може підвищувати рівень холестерину, тригліцеридів і глюкози. Можлива гіперурикемія і розвиток подагри.

Пацієнти літнього віку. Особливої корекції дози не потрібно, проте пацієнти цієї вікової групи більш чутливі до гіпотензії та електролітних порушень, особливо при наявності супутніх захворювань.

Вплив на водіння. У перші дні терапії можливі запаморочення, сонливість. Слід утриматися від керування транспортом і роботи з механізмами до оцінки індивідуальної переносимості.

Найчастіше відзначаються:

• сухий кашель (так званий брадикініновий кашель);
• запаморочення, ортостатична гіпотензія, головний біль.

Можливі електролітні порушення (гіпокаліємія, гіпонатріємія), загальна слабкість, втома, порушення обміну глюкози та ліпідів.

Рідше можуть розвиватися алергічні реакції, ангіоневротичний набряк, ниркова недостатність.

Важливо! Необхідна підвищена обережність при застосуванні у літніх людей та пацієнтів з цукровим діабетом (існує ризик посилення метаболічних порушень).

Препарат можна приймати незалежно від їжі, але в один і той же час щодня.

Аліскірен: протипоказаний у комбінації у пацієнтів з діабетом 2 типу та/або з ШКФ <60 мл/хв.

Діуретики: можливе посилення гіпотензивного ефекту. Особливо важливо припиняти попередню діуретичну терапію перед початком застосування Лізопресу. Прийом діуретиків рекомендується припинити за 2–3 дні до першого прийому Лізопресу або почати з одного лізиноприлу 5 мг, щоб уникнути гострої артеріальної гіпотензії (різкого зниження тиску).

Психотропні засоби, алкоголь збільшують ризик ортостатизму і седативних ефектів.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) можуть знижувати антигіпертензивний ефект Лізопресу.

Комбінація лізиноприлу та гідрохлоротіазиду може взаємодіяти з рядом інших препаратів, що вимагає особливої обережності:

• препарати, що підвищують рівень калію (калійзберігаючі діуретики, калієві добавки, гепарин) підвищують ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Спільне застосування можливе тільки при суворому контролі рівня калію;
• НПЗП (ібупрофен, диклофенак, напроксен та ін.) можуть знижувати антигіпертензивний ефект Лізопресу і посилювати нефротоксичність, особливо у літніх та зневоднених пацієнтів. Рекомендується моніторинг функції нирок;
• літій – одночасний прийом може викликати збільшення концентрації літію в крові та ризик його токсичності. Комбінація можлива тільки під контролем рівня літію та функції нирок;
• антидіабетичні препарати та інсулін – можлива гіпоглікемія при сумісному застосуванні, особливо на початку терапії. Потрібен контроль рівня глюкози (цукру) в крові;
• алкоголь, транквілізатори, антидепресанти – підсилюють гіпотензивну дію Лізопресу і підвищують ризик ортостатичної гіпотензії. Комбінації допустимі, але з обережністю;
• інгібітори АПФ, АРА II та аліскірен – протипоказана потрійна блокада РААС (ренін-ангіотензин-альдостеронової системи) через високий ризик гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок;
• холестирамін і колестипол можуть знижувати всмоктування гідрохлоротіазиду. Рекомендується дотримуватися інтервалу 4-6 годин між прийомами;
• глікозиди наперстянки, антиаритмічні засоби – на тлі електролітних порушень (в першу чергу, гіпокаліємії) підвищується ризик кардіотоксичності та аритмій.

Симптоми: значне падіння артеріального тиску аж до шоку, електролітні порушення, олігурія, тахікардія або брадикардія, запаморочення, слабкість, кашель.

Рекомендації: промивання шлунка (якщо перорально), інфузії сольових розчинів, контроль електролітів, симптоматична терапія, дотримання водно-електролітного балансу.

Таблетки зберігають при температурі до 25 °C, в захищеному від світла і недоступному для дітей місці.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• PubMed, Лікування гіпертонії комбінацією лізиноприлу та гідрохлоротіазиду
• Drugs.com, Гідрохлоротіазид та лізиноприл
• Health-ua.com,Лікування артеріальної гіпертензії: перевірені кроки та голос сучасності