Меробак - інструкція, склад, спосіб застосування

Меробак випускається у формі порошку для приготування розчину для ін'єкцій по 500 мг і 1000 мг меропенему у флаконі.

Лікарі призначають Меробак для лікування таких захворювань:

• запалення легенів (позалікарняних і внутрішньолікарняних пневмоній);
• бактеріальних уражень сечовивідних шляхів, внутрішньочеревних інфекцій, а також інфекцій шкіри та м'яких тканин (ускладнених);
• бронхолегеневих інфекцій, що виникають на тлі муковісцидозу (важкого спадкового захворювання);
• бактеріального менінгіту (гострого);
• інфекційних ускладнень під час пологів, а також у післяпологовому періоді.

Інші показання до застосування Меробака:

• нейтропенія з лихоманкою, якщо є обґрунтована підозра, що вона викликана бактеріальною інфекцією;
• бактеріємія (циркуляція бактерій в крові) за умови, що збудники чутливі до меропенему.

Інструкція повідомляє, що доза меропенему розраховується індивідуально з урахуванням конкретної інфекції, тяжкості хвороби та реакції на антибіотикотерапію.

Важкі інфекції або менш чутливі до меропенему бактерії вимагають більш високих доз антибіотика:

• дорослі – до 2 г тричі на добу;
• діти з масою тіла менше 50 кг – до 40 мг/кг 3 рази на добу.

Рекомендовані разові дози Меробаку при деяких захворюваннях (для дорослих і дітей з масою тіла понад 50 кг):

• бактеріальний менінгіт (запалення твердої мозкової оболонки), бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі – 2 г;
• запалення легенів – 0,5-1 г;
• ускладнені інфекції шкіри м'яких тканин, сечовивідних шляхів, внутрішньочеревні – 0,5-1 г;
• інфекційні ускладнення пологів і післяпологового періоду – 0,5-1 г;
• фебрильна нейтропенія (з лихоманкою) – 1 г.

Кратність введення антибіотика Меробака – 3 рази на добу, через кожні 8 годин.

Антибіотик вводиться у вигляді внутрішньовенної інфузії (крапельниці) тривалістю 15-30 хвилин. Дози до 1 г можна вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін'єкції (протягом 5 хвилин).

Для приготування розчину для інфузій порошок Меробак розчиняють у 0,9% розчині натрію хлориду (NaCl) або 5% розчині глюкози. Концентрація отриманого інфузійного розчину повинна становити 1-20 мг/мл.

Важливо! Якщо для приготування розчину використовувалася глюкоза (декстроза), його слід ввести негайно.

Для приготування розчину для болюсного введення застосовується вода для ін'єкцій (концентрація повинна становити 50 мг/мл). Готовий розчин можна зберігати протягом 3 годин при температурі до 25 ^оС або 12 годин – в холодильнику (2-8 ^оС).

Зверніть увагу: пацієнти з нирковою недостатністю потребують корекції дози Меробака відповідно до рекомендацій інструкції. Літнім людям, у тому числі з захворюваннями печінки, корекція дози не потрібна.

Детальніше режим дозування Меробака в різних клінічних ситуаціях, а також рекомендовані дозування для дітей від 3 місяців до 12 років з масою тіла менше 50 кг, описані в інструкції із застосування.

Основне протипоказання до застосування Меробака (згідно з інструкцією) – це індивідуальна гіперчутливість до меропенему, допоміжних компонентів ліків або будь-якого іншого антибіотика з групи карбапенемів.

Також Меробак не призначають пацієнтам, у яких відзначалися анафілактичні або тяжкі шкірні реакції при застосуванні бета-лактамних антибіотиків (цефалоспоринів / пеніцилінів).

Перед призначенням меропенему лікар повинен обов'язково врахувати такі фактори, як тяжкість інфекції та можливу стійкість бактерій до антибіотика, а також оцінити ризик розвитку реакцій гіперчутливості. Він значно підвищується, якщо у пацієнта в минулому вже відзначалися тяжкі алергічні та анафілактичні реакції на антибактеріальні препарати з групи пеніцилінів і цефалоспоринів.

При використанні будь-яких антибіотиків (і меропенему в тому числі) може розвинутися псевдомембранозний (антибіотико-асоційований) коліт, викликаний клостридіями. Це важке ускладнення, яке в деяких випадках призводить до смерті пацієнта.

Меропенем може негативно впливати на стан печінки та її роботу, провокувати застій жовчі, підвищення рівня печінкових ферментів. У період лікування необхідно регулярно контролювати лабораторні показники. Однак корекція дози антибактеріального препарату пацієнтам із захворюваннями печінки не потрібна.

Детальніше особливості застосування Меробака описані в інструкції.

За відгуками, лікування Меробаком зазвичай добре переноситься, якщо дотримуватися рекомендацій інструкції та призначення лікаря. Однак на тлі антибіотикотерапії можуть відзначатися різні небажані реакції:

• грибкове ураження шкіри та слизових оболонок – оральний та вагінальний кандидоз;
• головні болі;
• нудота та блювання;
• болі в животі;
• діарея;
• антибіотико-асоційований коліт;
• підвищення рівня печінкових ферментів, білірубіну, лужної фосфатази;
• зниження кількості тромбоцитів, лейкоцитів, нейтрофілів;
• підвищення кількості еозинофілів;
• гемолітична анемія;
• порушення чутливості;
• у рідкісних випадках судоми або психічний розлад – делірій;
• шкірні реакції, у тому числі тяжкі (наприклад, токсичний епідермальний некроліз);
• підвищення рівня креатиніну та сечовини в крові;
• запалення в місці ін'єкції, тромбофлебіт.

Зверніть увагу: одним з рідкісних побічних ефектів меропенему є синдром Куніса – порушення кровопостачання серцевого м'яза внаслідок алергічної реакції.

Детальніше про можливі побічні дії Меробака описано в інструкції із застосування.

Оскільки Меробак вводиться парентерально (внутрішньовенно), його ефективність і переносимість не залежать від їжі.

Інструкція повідомляє, що на даний час досліджувалася тільки взаємодія меропенему з пробенецидом. Останній підвищує концентрацію антибіотика в крові і може посилювати його токсичність.

Комбінації меропенему з препаратами вальпроєвої кислоти слід уникати, оскільки при цьому її концентрація в крові значно знижується.

Одночасне застосування антибіотиків з антикоагулянтом варфарином може знижувати згортання крові. Ризик кровотечі залежить від віку пацієнта, інфекції та його загального стану. У такій ситуації необхідно регулярно контролювати МНО і коригувати дозу варфарину залежно від його показника.

Детальніше взаємодія антибіотика меропенему з іншими лікарськими засобами описана в інструкції із застосування.

Передозування меропенему можливе у пацієнтів з порушеною роботою нирок, якщо їм не проводили корекцію дозування антибіотика. У цьому випадку, як правило, спостерігаються побічні ефекти Меробака легкого ступеня, які зникають самостійно після припинення терапії.

За показаннями проводиться симптоматична терапія, при необхідності може використовуватися гемодіаліз.

Зберігати Меробак (500 або 1000 мг) слід при температурі не вище 30 ^оС в недоступному для дітей місці.

• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Державний реєстр лікарських засобів України
• Єдиний довідник ліків в Україні