Окситоцин - інструкція, склад, спосіб застосування

Лікарі можутьпризначати Окситоцин як в допологовому періоді, так і в післяпологовому.

Основними показаннями до застосування в допологовому періоді є:

• індукція (ініціювання) пологової діяльності за допомогою Окситоцину. Вона показана на останніх або близьких до них термінах вагітності за наявності певних ускладнень;
• посилення скорочувальної діяльності матки. В першому або другому періоді пологів Окситоцин можна застосовувати для посилення переймів при тривалих пологах. 

Показання до застосування в післяпологовий період:

• зниження тонусу матки (гіпотонія);
• зупинка післяпологової кровотечі.

Також цей препарат призначають при неповному аборті або аборті, що не відбувся, – у складі комплексної терапії. Іноді лікарі застосовуютьОкситоцин з метою діагностики – для визначення ембріонально-плацентарного дихального резерву плода. Таке дослідження називається “стрес-тест з окситоцином”.

Окситоцинприпологах використовується як стимулятор за таких станів:

• слабкості родової діяльності;
• необхідності передчасних пологів через гестоз, резус-конфлікт або загибель плода;
• переношеної вагітності;
• передчасного відходження вод.

Окситоцин при кровотечі може застосовуватися, якщо вона почалася після аборту (гіпотонічна), зокрема у випадках, коли вагітність була перервана на великому терміні.

Окситоцин після пологів застосовується також прикровотечах, пов'язаних з гіпотонією матки.

Інструкція із застосування препарату попереджає, що Окситоцинпри вагітності та пологах використовується виключно в умовах стаціонару й у вигляді внутрішньовенних інфузій. Дозування визначається лікарем індивідуально, відповідно до особливостей матері та плода, а також відповіді на терапію.

Окситоцин для стимуляції родової діяльності застосовують винятково внутрішньовенно крапельно, з дотриманням оптимальної швидкості інфузії та під суворим лікарським контролем (щоб надати медичну допомогу жінці, якщо відкрилася кровотеча або виникли будь-які інші ускладнення).

У післяпологовий період фахівці можуть призначати Окситоцин у вигляді як внутрішньовенних, так і внутрішньомʼязових ін’єкцій.

Для приготування стандартного розчину для інфузії потрібно вміст однієї ампули Окситоцину (1 мл – 5 МО) змішати в стерильних умовах з 1000 мл розчинника (0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози) й ретельно перемішати, обертаючи ємність. В 1 мл приготовленого таким чином розчину міститься 5 мОДокситоцину. Для визначення точної дозирозчину слід застосовувати інфузійну помпу або інший подібний пристрій.

Для зупинки маткової кровотечі в післяпологовому періоді лікарі застосовують Окситоцин в таких дозуваннях: 

• внутрішньовенна інфузія – в 1000 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози розчинити 10–40 МО (2-8 мл) препарату;
• внутрішньом’язове введення – 1 мл (5 МО) окситоцину ввести після відділення плаценти.

При ад’ювантній терапії (доповнення до початкового лікування) в разі неповного аборту або аборту, що не відбувся, проводять внутрішньовенну інфузію Окситоцину. Для цього 10 МО (2 мл) препарату змішують з 500 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або суміші 5 % декстрози з фізіологічним розчином і вводять зі швидкістю 20–40 крапель в хвилину.

При проведенні навантажувального тесту з окситоцином (для діагностики матково-плацентарної недостатності) потрібно почати внутрішньовенну інфузію зі швидкістю 0,5 мОД/хв і кожні 20 хвилин подвоювати швидкість до тих пір, поки не буде досягнута ефективнадоза. Вона зазвичай становить 5–6 мОД/хв, максимум 20 мОД/хв. 

Після появи трьох помірних скорочень (впродовж 10-хвилинного періоду) тривалістю по 40–60 секунд кожне треба припинити введенняОкситоцину й простежити за зміною (уповільненням) серцевої діяльності плода.

У всіх випадках, коли необхідно застосовуватиОкситоцин, дозапрепарату, кратність застосування й спосіб введення визначає кваліфікований лікар-гінеколог.

За внутрішньовенного введеннядія Окситоцинуна матку проявляється майже миттєво й триває впродовж години. При внутрішньом'язових ін’єкціях ефект ліківнастає в перші 3–7 хвилин і триває 2–3 годин.

Чи взаємодіє Окситоцин з іншими лікарськими засобами?

Окситоцин можна розводити в 0,9 % розчині натрію хлориду для інфузій, 5 % розчині глюкози, розчині натрію лактату. Готовий розчин є фізично й хімічно стабільним впродовж 8 годин після приготування. Але з мікробіологічної точки зору препарат треба використати негайно. 

Важливо! Не слід вводити Окситоцин в одному флаконі з іншимилікарськимизасобами. 

В інструкції не описана негативна взаємодія Окситоцину й алкоголю, однак лікарі не рекомендують таке поєднання. Алкоголь категорично протипоказаний у період вагітності та лактації, тому що він може зашкодити матері й плоду / немовляті.

Немає жодних відомих показань до застосуванняОкситоцину в І триместрі вагітності, крім як у зв’язку зі спонтанним або штучним перериванням вагітності. 

Інструкція повідомляє, що в разі призначення препарату під час вагітності (за показаннями) Окситоцин не спричиняє формування вад розвитку плода – з огляду на великий досвід його застосування, хімічну структуру та фармакотерапевтичні ефекти.Цей препарат може використовуватися на останніх термінах вагітності (для стимуляції родової діяльності). 

Зверніть увагу: будь-яке застосування препарату при вагітності допустиме лише за призначенням лікаря.

При грудному вигодовуванні окситоцин у невеликій кількості проникає в жіноче молоко. Якщо цей препарат необхідний для зупинки маткової кровотечі, годування груддю можливе тільки після закінчення курсу лікування Окситоцином.

Передозування Окситоцину може призвести до сильних і тривалих маткових скорочень або до стрімких пологів, а також спричинити розрив тіла чи шийки матки, піхви, кровотечу в післяпологовому періоді, сповільнення серцевої діяльності плода, гіпоксію, гіперкапнію та загибель дитини.

Тривале застосування препарату у великихдозах(40–50 мл/хв) може супроводжуватися серйозним ускладненням − гіпергідратацією. Цей стан (водна інтоксикація) зумовлений утримуванням води в організмі та звуженням судин.

Лікування полягає в припиненні інфузіїОкситоцину, обмеженні вживання рідини, застосуванні діуретиків (речовин, що прискорюють виведення рідини з організму), коригуванні електролітного балансу та забезпеченні симптоматичної терапії в спеціалізованому стаціонарі для догляду за пацієнткою в стані коми.

Інструкція описує такі побічні реакції при застосуванніОкситоцину в породіль:

• зниження рівня тромбоцитів;
• реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, гіпотензію, шок, кропив’янку, утруднене дихання, набряк, гіперемію шкіри, свербіння, висипання, підвищення температури тіла, озноб;
• гіпергідратація;
• запаморочення, головний біль, судоми;
• аритмії, брадикардія, рефлекторна тахікардія, шлуночкова екстрасистолія;
• зниження артеріального тиску з подальшим підвищенням;
• нудота, блювання.

Важливо! Найбільш важкі негативні наслідки застосування Окситоцину – це післяпологова кровотеча, розрив матки, смерть в пологах.

Почуття, яке ми описуємо як «щастя», створюється в мозку завдяки чотирьом нейрохімічним речовинам: дофаміну, ендорфіну, окситоцину й серотоніну.Разом вони викликають те емоційне відчуття комфорту, радості, припливу сил, другого дихання. Саме його ми називаємо щастям. Ці гормони активно утворюються в моменти, коли мозок розпізнає позитивні явища.

Цікаво! Окситоцин також називають гормоном любові / довіри / ніжності / обіймів тощо, оскільки його дія на мозок провокує почуття задоволення партнером, підвищення довіри до нього, зниження тривоги. Саме гормонокситоцин відповідає за фізіологічну й емоційну прихильність партнерів один до одного, а також до своєї дитини, створює «романтичний» настрій, спонукає бути вірними тощо.