Подаграт - інструкція, склад, спосіб застосування

Подаграт випускається у формі таблеток, що містять 80 або 120 мг фебуксостату.

Виробник – фармацевтична компанія Ронтіс Хеллас Медікал енд Фармацевтікал Продактс С.А. (Греція).

Подаграт (фебуксостат) застосовується у терапії хронічної гіперурикемії на фоні захворювань, що супроводжуються відкладанням кристалів уратів. Зокрема ліки використовуються, якщо зараз або в анамнезі є:

• тофуси – вузликові утворення, ущільнення, які формуються при хронічній неконтрольованій подагрі. Такі подагричні вузли складаються з кристалів сечової кислоти, що накопичується у м'яких тканинах;
• подагричний артрит.

Препарат може застосовуватися й при ризику розвитку синдрому лізису пухлини (СЛП) для профілактики гіперурикемії під час протиракової цитотоксичної терапії.

Подаграт призначається лише дорослим пацієнтам (віком від 18 років).

Літнім пацієнтам не потрібна корекція дозування.

При тяжких порушеннях функції нирок (кліренс креатиніну менше ніж 30 мл/хв) ефективність і безпека застосування фебуксостату вивчені недостатньо. При порушеннях ниркової функції легкого або середнього ступеня дозування залишається звичайним.

Таблетки приймають незалежно від їди, а дозування залежить від діагнозу та мети лікування.

Подагра

При подагрі рекомендується прийом 80 мг фебуксостату 1 раз на добу. Якщо за 2–4 тижні лікування концентрація сечової кислоти у сироватці крові буде вищою ніж 6 мг/дл (357 мкмоль/л) – можливе підвищення дозування до 120 мг 1 раз на добу.

Ефект лікарського засобу проявляється досить швидко, що дозволяє провести повторну оцінку концентрації сечової кислоти у сироватці через 2 тижні лікування. Мета лікування – зниження рівня сечової кислоти у сироватці крові та підтримання її на рівні нижче за 6 мг/дл (357 мкмоль/л).

Тривалість профілактичного прийому для запобігання нападам подагри – щонайменше 6 місяців.

Ризик синдрому лізису пухлини (СЛП)

Рекомендоване дозування – 120 мг 1 раз на добу.

Важливо! Починати прийом Подаграту слід за 2 дні до початку цитотоксичної терапії та продовжувати щонайменше 7 діб. Тривалість застосування фебуксостату можна продовжити й до 9 діб відповідно до тривалості хіміотерапії та клінічної оцінки.

Фебуксостат не призначається у віці до 18 років, а також при:

• підвищеній індивідуальній чутливості до складових компонентів таблеток;
• вагітності та грудному вигодовуванні (ГВ);
• одночасному застосуванні меркаптопурину / азатіоприну (не рекомендується; необхідне зниження дозувань меркаптопурину / азатіоприну, щоб уникнути посилення їхнього ефекту та розвитку токсичного впливу на організм).

Препарат не призначається пацієнтам після пересадки органів, оскільки відсутній досвід застосування фебуксостату у таких випадках.

Не рекомендується застосування фебуксостату за попередніх основних серцево-судинних захворювань (інфаркт міокарда, інсульт або нестабільна стенокардія). Таким пацієнтам препарат може бути призначений лише у випадках, коли немає інших підходящих варіантів терапії.

Обережно застосовують препарат при порушеннях функції щитовидної залози (можливе підвищення рівня тиреотропного гормону – ТТГ).

Під час лікування потрібен регулярний моніторинг показників функції печінки (“печінкові проби”).

Препарат не призначається пацієнтам після пересадки органів, оскільки відсутній досвід застосування фебуксостату у таких випадках.

Зрідка під час лікування можливий розвиток серйозних алергічних реакцій / реакцій підвищеної чутливості, зокрема небезпечних для життя, таких як:

• синдром Стівенса – Джонсона у тяжкій формі;
• токсичний епідермальний некроліз;
• гострі анафілактичні реакції / шок.

Найчастіше такі реакції розвивалися впродовж першого місяця прийому фебуксостата.

Важливо! Пацієнта необхідно проінформувати про можливість розвитку таких реакцій та їхні симптоми. У разі розвитку вищезгаданих реакцій застосування фебуксостату негайно припиняють, щоб покращити прогноз, а повторне призначення препарату таким пацієнтам протипоказане.

Якщо пацієнт отримує хіміотерапію з приводу гематологічних злоякісних захворювань з помірним або високим ризиком розвитку синдрому лізису пухлини (СЛО) та застосовує Подаграт, то за наявності клінічних показань такому пацієнту необхідне спостереження кардіолога.

Не рекомендується застосування фебуксостату при попередніх основних серцево-судинних захворюваннях (інфаркт міокарда, інсульт або нестабільна стенокардія). Таким пацієнтам препарат може бути призначений лише у випадках, коли немає інших можливих варіантів терапії.

Загострення (приступи) подагри. Застосування фебуксостату можна розпочинати лише після повного згасання гострої подагричної атаки. Початок прийому препарату може спровокувати напад подагри через зміну рівня сечової кислоти у сироватці крові, коли урати починають виділятися у кров з відкладень у тканинах.

Важливо! На початку терапії фебуксостатом рекомендується призначення нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) або колхіцину (це уратознижувальний препарат) щонайменше на 6 місяців для профілактики нападів подагри.

Якщо напад подагри розвивається на тлі застосування фебуксостату – його прийом продовжують. Одночасно проводиться відповідна індивідуальна терапія загострення подагри. При тривалому прийомі препарату частота й тяжкість нападів подагри зменшуються.

Обережно застосовують препарат при порушеннях функції щитовидної залози (можливе підвищення рівня тиреотропного гормону – ТТГ).

Під час лікування потрібен регулярний моніторинг показників функції печінки (“печінкові проби”).

Інші особливості застосування Подаграту описані в офіційній інструкції.

Найчастіше побічні реакції на Подаграт проявляються у вигляді:

загострення (приступів) подагри – на початку лікування. Початок прийому препарату може спровокувати напади подагри, коли урати починають виділятися у кров із відкладень у тканинах, тому на початку лікування призначаються НПЗЗ чи колхіцин (на півроку). Якщо напад подагри розвивається на тлі застосування фебуксостату – його прийом продовжують. Одночасно проводиться відповідна індивідуальна терапія загострення подагри;

• головного болю;
• діареї, нудоти;
• порушення функції печінки (рекомендується регулярний контроль результатів “печінкових проб”);
• шкірних висипів різного типу;
• набряків.

Можливі побічні ефекти, що розвиваються нечасто та рідко, описані у відповідному розділі офіційної інструкції до ліків.

Подаграт приймають незалежно від їди.

Не рекомендується одночасне застосування з фебуксостатом меркаптопурину / азатіоприну. Якщо таке призначення необхідне, дозування меркаптопурину / азатіоприну знижують, щоб уникнути посилення їхнього ефекту та розвитку токсичного впливу на організм.

Інші можливі лікарські взаємодії описані у відповідному розділі офіційної інструкції щодо застосування Подаграту.

При передозуванні можливий розвиток і посилення симптомів, описаних у розділі “Побічні ефекти”. Проводиться симптоматична та підтримуюча терапія.

Таблетки зберігають у недоступному для дітей місці. Особливих температурних умов для зберігання не потрібно.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Нормативно-директивні документи МОЗ України 

• Pubmed, The role of febuxostat in gout
• Drugs.com, Febuxostat
• Medlineplus, Febuxostat
• WebMD, What Is Gout?

• Health-ua.com, Фебуксостат: роль та місце в лікуванні гіперурикемії у пацієнтів із подагрою