Саротен - інструкція, склад, спосіб застосування

Препарат Саротен випускається у вигляді таблеток, покритих плівковою оболонкою, а також у формі капсул пролонгованої дії (Саротен Ретард).

Обидві форми препарату містять по 25 мг амітриптиліну.

Виробник – фармацевтична компанія Х. Лундбек А/С (Данія).

Для чого застосовується Саротен, повідомляє офіційна інструкція щодо його застосування. Як і інші препарати амітриптиліну, препарат призначається дорослим пацієнтам (від 18 років) при депресіях, включаючи депресії з тривожними і панічними розладами. Також його використовують для лікування неврозів, хронічного болю (наприклад, при фіброміалгії), при мігрені і розладах сну.

Крім того, у дітей віком від 11 років препарат може застосовуватися для лікування нічного енурезу.

Амітриптилін у складі препарату діє шляхом інгібування (пригнічення) захоплення моноамінів у нейронах, що допомагає відновлювати баланс нейротрансмітерів, таких як серотонін і норадреналін. Це сприяє поліпшенню настрою і зниженню тривожних симптомів.

Вікові обмеження. Не слід застосовувати Саротен (амітриптилін) для лікування нейропатичних болів, профілактичного лікування хронічного головного болю напруги і мігрені дітям і підліткам (до 18 років). Безпека та ефективність застосування амітриптиліну для цієї вікової категорії пацієнтів не встановлені. Препарат може призначатися дітям віком від 11 років тільки для лікування нічного енурезу.

Режим дозування препарату залежить від діагнозу та стану пацієнта. Зазвичай дозування підбирається індивідуально лікарем, з урахуванням тяжкості захворювання та реакції на лікування.

При депресії: стандартна початкова доза становить 25-50 мг на добу, зазвичай ввечері, щоб зменшити ризик седативного ефекту протягом дня. Поступово дозу збільшують до 150-200 мг на добу, якщо це необхідно і пацієнт добре переносить препарат. При необхідності дозу можна розділити на 2-3 прийоми на добу.

При неврозах і тривожних розладах: дозування починається з 25 мг на добу, з подальшим збільшенням до 100-150 мг на добу в залежності від клінічного ефекту. Оптимальне дозування підбирається в залежності від симптомів і переносимості препарату.

При хронічному болю і мігрені: дозування зазвичай становить 25-50 мг амітриптиліну на добу; його можна збільшити до 100 мг на добу, якщо це необхідно.

Ліки приймають внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю води. Важливо дотримуватися регулярності прийому і не пропускати дози.

Важливо! Для літніх людей і пацієнтів із захворюваннями печінки та/або нирок рекомендується почати з менших доз, щоб мінімізувати ризик побічних ефектів.

Лікування нічного енурезу у дітей старше 11 років

Важливо пам'ятати, що амітриптилін не є першим вибором для лікування нічного енурезу, і його призначення для цієї мети повинно бути обумовлено суворими медичними показаннями.

При призначенні Саротену для лікування нічного енурезу у дітей старше 11 років необхідно враховувати наступні моменти:

• Дозування. Початкова доза становить 25-50 мг на добу, приймається перед сном. Доза може бути збільшена до 75 мг, якщо необхідний ефект і якщо препарат переноситься добре. Максимальна доза не повинна перевищувати 100 мг на добу для дітей старше 11 років. Лікування повинно починатися з низьких доз, з поступовим збільшенням, щоб мінімізувати ризик побічних ефектів.
• Тривалість лікування. Лікування Саротеном нічного енурезу у дітей слід проводити курсами. Зазвичай курс триває кілька місяців. Тривалість терапії визначається лікарем залежно від клінічного ефекту та стану дитини.
• Моніторинг стану. В процесі лікування необхідно регулярно контролювати стан здоров'я дитини, особливо при тривалому застосуванні препарату. Важливо стежити за наявністю побічних ефектів, таких як сонливість, зміни в поведінці, а також за ефективністю лікування. У разі відсутності позитивних змін після 3-4 тижнів терапії може бути переглянута дозування або призначений інший препарат.
• Побічні ефекти. При застосуванні Саротену для лікування нічного енурезу у дітей можуть спостерігатися такі побічні ефекти, як головний біль, сонливість, слабкість, сухість у роті. Дуже важливо стежити за поведінкою дитини в ході лікування, оскільки у деяких дітей можуть виникати зміни настрою або суїцидальні думки (рідко, але це вимагає особливої уваги).
• Важливо! Лікування Саротеном при нічному енурезі повинно проводитися під наглядом лікаря, який зобов'язаний регулярно стежити за станом дитини. Важливо, щоб батьки дотримувалися рекомендацій щодо дозування та часу прийому препарату, а також стежили за можливими побічними ефектами.

• Припинення лікування. Якщо після курсу лікування Саротеном нічний енурез не зникає або з'являються побічні ефекти, лікування може бути припинено. У разі поліпшення стану дитини, рішення про продовження або завершення лікування приймає лікар залежно від клінічної картини.

Вікові обмеження. Не слід застосовувати Саротен (амітриптилін) для лікування нейропатичних болів, профілактичного лікування хронічного головного болю напруги та мігрені дітям і підліткам (до 18 років). Безпека та ефективність застосування амітриптиліну для цієї вікової категорії пацієнтів не встановлені. Препарат може призначатися дітям віком від 11 років тільки для лікування нічного енурезу.

Препарат протипоказаний при

• підвищеній чутливості до амітриптиліну або інших складових компонентів;
• наявності гострих станів (інфаркт міокарда, тяжка серцева недостатність, аритмії та ін.);
• гострих епізодах депресії, що супроводжуються суїцидальними нахилами;
• закритокутовій глаукомі;
• утрудненні сечовипускання.

Необхідна крайня обережність при застосуванні амітриптиліну у пацієнтів з

• епілепсією;
• захворюваннями печінки та/або нирок.

Перед початком лікування Саротеном необхідно пройти медичне обстеження, особливо якщо у пацієнта в анамнезі є захворювання серця, печінки, нирок або епілепсія.

Важливо! Саротен повинен призначатися з обережністю людям з високим артеріальним тиском, оскільки амітриптилін може викликати його підвищення.

Тривале лікування. При тривалому застосуванні амітриптиліну необхідне регулярне спостереження за станом пацієнта, включаючи моніторинг серцево-судинної системи та функції печінки. Це особливо важливо при застосуванні у високих дозах та/або у пацієнтів літнього віку.

Психічні розлади. Саротен може викликати зміни в поведінці або настрої, включаючи суїцидальні думки, особливо у молодих людей. Пацієнтам, які приймають амітриптилін, необхідний регулярний контроль з боку лікаря.

Алергічні реакції. У разі появи шкірного висипу, набряку, задишки або інших ознак алергічної реакції необхідно негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.

Епілепсія. Саротен повинен використовуватися з обережністю у пацієнтів з епілепсією, оскільки амітриптилін може знижувати поріг судомної готовності.

Вагітність і грудне вигодовування (ГВ). Амітриптилін не рекомендується призначати при вагітності, крім випадків крайньої необхідності. Якщо препарат призначений жінці, яка годує груддю, ГВ зазвичай припиняють на весь період лікування матері.

Літній вік. У пацієнтів старше 65 років дозування препарату часто вимагає коригування, починаючи з мінімальних доз, з урахуванням вікових змін в метаболізмі та функціях органів.

Седативна дія. Препарат може викликати сонливість і загальмованість, особливо в перші тижні лікування, тому рекомендується уникати керування транспортними засобами або роботи з механізмами, що вимагають високої концентрації уваги.

Саротен може викликати різні побічні реакції. Найчастіше спостерігаються такі симптоми, як сухість у роті, головний біль, запаморочення, запор і підвищення маси тіла.

Рідше виникають розлади зору, тахікардія, гіпотензія, затримка сечі, а також алергічні реакції, включаючи висип і набряк.

У рідкісних випадках можливі і більш серйозні побічні ефекти, такі як:

• порушення серцевого ритму;
• суїцидальні думки (особливо у молодих людей).

Препарат приймають незалежно від їжі, але через рівні проміжки часу.

Слід враховувати можливу взаємодію з алкоголем, який підсилює седативний ефект амітриптиліну. Також поєднання Саротену з алкоголем істотно підвищує ризик депресії центральної нервової системи. Тому під час лікування препаратом рекомендується уникати вживання алкоголю.

Амітриптилін здатний взаємодіяти з рядом інших препаратів, що може призвести до посилення або ослаблення його дії, а також до збільшення ризику побічних ефектів. Важливо повідомляти лікаря про всі препарати, які пацієнт приймає одночасно з Саротеном.

Важливо! Комбіноване застосування з інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО) суворо протипоказано через ризик розвитку серотонінового синдрому.

Лікарські взаємодії

З психотропними препаратами. Поєднання з іншими антидепресантами (особливо з інгібіторами моноаміноксидази – ІМАО) може призвести до небезпечного стану, відомого як серотоніновий синдром. Застосування ІМАО має бути припинено щонайменше за 14 днів до початку лікування Саротеном.

З іншими антидепресантами та нейролептиками. Комбінація амітриптиліну з іншими антидепресантами, особливо серотонінергічними засобами, може збільшувати ризик виникнення побічних ефектів, таких як запаморочення, порушення серцевого ритму та сонливість. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні таких комбінацій.

З антикоагулянтами (препаратами для «розрідження» крові). Саротен може посилювати дію антикоагулянтів (наприклад, варфарину), збільшуючи ризик кровотеч. Пацієнти, які приймають ці препарати, повинні регулярно контролювати згортання крові.

З гіпотензивними засобами («від тиску»). Саротен може знижувати ефективність антигіпертензивних препаратів, тому при одночасному застосуванні може знадобитися коригування дози антигіпертензивних засобів.

З препаратами, що впливають на серцевий ритм. Саротен може посилювати дію препаратів, що змінюють ритм серця (наприклад, антиаритмічних засобів), що може призвести до небажаних ефектів з боку серця. У таких випадках рекомендується ретельне спостереження за станом пацієнта.

З препаратами, що метаболізуються в печінці. Амітриптилін метаболізується за участю ізоферментів системи CYP450, тому препарати, які інгібують або індукують ці ферменти, можуть змінювати концентрацію Саротену в організмі. Наприклад, інгібітори CYP 450 можуть підвищувати рівень амітриптиліну в крові, збільшуючи ризик побічних ефектів.

Передозування амітриптиліну може викликати такі симптоми, як тахікардія, сухість у роті, розширені зіниці, підвищення температури тіла, судоми і галюцинації.

При передозуванні слід негайно звернутися за медичною допомогою. Лікування включає промивання шлунка, підтримуючу терапію, і в деяких випадках застосування антидотів.

Препарат зберігають у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• PubMed, Classics in Chemical Neuroscience: Amitriptyline
• PubMed, Amitriptyline for the treatment of fibromyalgia: a comprehensive review
• Drugs.com, Amitriptyline
• Health-ua.com,Антидепресанти в лікуванні нейропатичного болю
• Health-ua.com,Фармакокінетика та клінічна ефективність комбінації флувоксаміну та амітриптиліну в лікуванні депресії