Статорем-Н - інструкція, склад, спосіб застосування

В українських аптеках препарат представлений у формі таблеток з концентрацією лізиноприлу та гідрохлортіазиду 20 мг / 12,5 мг відповідно.

Виробник — фармацевтична компанія Кусум Фарм.

Зверніть увагу: станом на травень 2025 року Статорем-Н 10 мг / 12,5 мг і 20 мг / 25 мг відсутні.

Інформація про те, від чого призначається Статорем-Н, міститься в інструкції із застосування. Вона вказує, що ліки застосовуються для лікування артеріальної гіпертензії легкого або середнього ступеня тяжкості у дорослих пацієнтів, стан яких було стабілізовано лікуванням монопрепаратами лізиноприлу та гідрохлоротіазиду в такій же пропорції.

Зверніть увагу: призначати препарат може тільки кардіолог.

У загальному випадку для лікування есенціальної гіпертензії рекомендується приймати по 1 таблетці 1 раз на добу. Конкретні дозування діючих речовин підбирає лікар в кожному випадку індивідуально.

Приймати препарат слід в один і той же час щодня.

Якщо протягом 2-4 тижнів після початку лікування бажаний гіпотензивний ефект не досягнутий, дозу можна збільшити до 2 таблеток на добу (тільки за погодженням з лікарем!).

Зверніть увагу: не слід застосовувати Статорем-Н для початкової терапії пацієнтів з нирковою недостатністю. Пацієнтам з кліренсом креатиніну > 30 мл/хв і < 80 мл/хв препарат можна застосовувати після підбору доз окремих компонентів. Початкова доза для монотерапії лізиноприлом для таких пацієнтів становить 5-10 мг.

Статорем-Н не призначається:

• пацієнтам віком до 18 років;
• при наявності індивідуальної чутливості до будь-якого з компонентів засобу;
• жінкам у період II і III триместрів вагітності.

Інші протипоказання включають:

• підвищену чутливість до будь-яких інших інгібіторів АПФ;
• підвищену чутливість до будь-яких сульфаніламідних препаратів;
• одночасне застосування з сакубітрилом / валсартаном;
• наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, який пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ;
• спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
• тяжку ниркову недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв);
• тяжку печінкову недостатність;
• анурію.

Зверніть увагу: Статорем-Н заборонено приймати пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 60 мл / хв /1,73 м²), які отримують лікування аліскіреном.

Під час лікування Статоремом-Н слід обмежити вплив сонячних та інших УФ-променів на шкіру, а в разі неможливості такого кроку — використовувати відповідні захисні засоби.

Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка.

Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід одночасно застосовувати у пацієнтів з діабетичною нефропатією.

Прийом будь-яких діуретиків (сечогінних засобів) слід припинити за 2-3 дні до початку застосування Статорема-Н. Якщо це неможливо, лікування необхідно починати з монотерапії лізиноприлом у дозуванні 5 мг.

Печінка. З обережністю слід приймати Статорем-Н пацієнтам з порушеннями функції печінки або прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки незначні зміни водно-електролітного балансу можуть спровокувати розвиток печінкової коми.

Цукровий діабет. На тлі лікування Статоремом-Н можливий перехід латентної форми цукрового діабету в маніфестаційну. У пацієнтів, які отримують лікування пероральними протидіабетичними препаратами та/або інсуліном, протягом першого місяця лікування інгібіторами АПФ необхідно ретельно контролювати рівень глюкози в крові.

Гіперхолестеринемія. На тлі лікування тіазидними діуретиками можуть підвищуватися рівні холестерину і тригліцеридів.

На тлі лікування Статоремом-Н, як і іншими інгібіторами АПФ, може розвиватися стійкий непродуктивний кашель, який проходить після відміни лікування.

Статорем-Н містить гідрохлоротіазид, який може призводити до хибнопозитивних результатів антидопінгових тестів.

Під час лікування можуть розвиватися такі ефекти, як запаморочення і загальна слабкість. Тому не рекомендується керувати автомобілем і займатися потенційно небезпечною діяльністю до тих пір, поки не буде встановлена індивідуальна чутливість до препарату.

Повний перелік особливостей застосування міститься у відповідному розділі офіційної інструкції із застосування. Уважно вивчіть його перед початком лікування.

Як і інші лікарські засоби, Статорем-Н має побічні дії. До числа найбільш частих «побічок» відносяться такі як:

• непродуктивний кашель;
• запаморочення;
• артеріальна гіпотензія;
• головний біль;
• риніт;
• діарея;
• блювання;
• порушення функцій нирок;
• загальна слабкість.

Повний перелік можливих побічних ефектів міститься у відповідному розділі офіційної інструкції із застосування. Ретельно вивчіть його перед початком лікування. Якщо після прийому ліків відзначається погіршення самопочуття або вас турбує інтенсивність побічних ефектів, — зверніться за медичною допомогою.

Приймати Статорем-Н можна незалежно від прийомів їжі, але в один і той же час щодня.

Заборонено поєднувати прийом препарату з вживанням алкоголю.

Заборонено одночасне застосування препарату Статорем-Н з сакубітрилом / варсалтаном.

До нерекомендованих комбінацій відноситься одночасний прийом Статорема-Н з такими лікарськими засобами та речовинами, як:

• літій;
• засоби, що підвищують рівень калію в сироватці крові;
• деякі анестетики;
• трициклічні антидепресанти;
• антипсихотики;
• алопуринол;
• недеполяризуючі міорелаксанти;
• триметоприм
• соталол;
• циклоспорин;
• гепарин;
• ловастатин;
• цитостатики;
• імуносупресори;
• ко-тримоксазол (триметоприм / сульфаметоксазол);
• барбітурати.

Повний перелік лікарських взаємодій міститься у відповідному розділі офіційної інструкції із застосування. Уважно вивчіть його перед початком лікування. Обов'язково повідомте лікаря, якщо ви приймаєте будь-які лікарські засоби або добавки.

Дані про передозування у людей обмежені.

Найімовірніше при перевищенні рекомендованих доз можуть виникати:

• артеріальна гіпотензія;
• циркуляторний шок;
• порушення електролітного балансу;
• ниркова недостатність;
• підсилене серцебиття;
• запаморочення;
• підвищена тривожність;
• кашель;
• підвищення діурезу;
• судоми;
• аритмія.

Для лікування передозування рекомендується внутрішньовенне введення фізіологічного розчину. При розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти на спину. По можливості слід ввести внутрішньовенно ангіотензин II (у вигляді інфузії) або катехоламін. Якщо передозування сталося недавно, слід викликати блювання, провести промивання шлунка і дати пацієнту адсорбенти.

При підозрі на гостре передозування слід негайно звернутися за невідкладною медичною допомогою.

Лікарський засіб слід зберігати в аптечній упаковці в недоступному для дітей місці при температурі до 30 °С.

• Державний реєстр лікарських засобів України
• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Drugs.com, Lisinopril
• Pubmed, Oral combined hydrochlorothiazide and lisinopril vs nifedipine for postpartum hypertension: a comparative-effectiveness pilot randomized controlled trial
• Medlineplus, Lisinopril and Hydrochlorothiazide
• Drugbank.com, Hydrochlorothiazide