Везикар - інструкція, склад, спосіб застосування

Везикар (соліфенацин) випускається у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 5 мг і 10 мг.

Інструкція докладно описує, від чого допомагають таблетки Везикар. Соліфенацин – це антагоніст холінергічних рецепторів: впливаючи на них, він сприяє розслабленню м'язів сечового міхура.

Для чого лікарі призначають Везикар (основні показання до застосування):

• імперативне нетримання сечі та / або часте її виділення (препарат використовується для зменшення симптомів);
• імперативні позиви до сечовипускання при синдромі гіперактивного сечового міхура.

Спосіб застосування Везикару: всередину. Добове дозування для пацієнтів старше 18 років становить 5 мг, але за показаннями його можна збільшити до 10 мг.

За легкої та помірної недостатності нирок корекція дози не потрібна, а при значно зниженому кліренсі креатиніну (менше 30 мл/хв) її зменшують до 5 мг на добу. За помірних порушень роботи печінки Везикар треба приймати з обережністю й не перевищувати добову дозу 5 мг.

Інструкція описує такі протипоказання до прийому Везикару:

• тяжкі захворювання травного тракту (наприклад, токсичний мегаколон);
• підвищення внутрішньоочного тиску (закритокутова глаукома);
• міастенія гравіс (патологія м'язової системи);
• тяжка ниркова (при проведенні гемодіалізу) та / або печінкова недостатність;
• затримка сечовипускання;
• індивідуальна гіперчутливість до основного або допоміжних компонентів ліків.

Зверніть увагу: якщо пацієнт з помірною печінковою недостатністю приймає кетоконазол або інші потужні інгібітори цитохрому CYP3A4, соліфенацин йому також протипоказаний.

Перед початком лікування Везикаром пацієнт має пройти ретельне обстеження, щоб встановити точні причини частого сечовипускання або нетримання сечі. Наприклад, такі симптоми можуть бути при циститі та простатиті, але Везикар для лікування цих захворювань не використовується, тому що він не має антибактеріальної та протизапальної активності.

Соліфенацин необхідно приймати з обережністю при таких захворюваннях:

• обструктивних патологіях травного тракту, ризику зниження моторики ШКТ;
• тяжкій нирковій і помірній печінковій недостатності;
• вегетативній нейропатії;
• грижі стравохідного отвору діафрагми, гастроезофагеальному рефлюксі;
• вираженій обструкції вихідного отвору сечового міхура, через що може виникнути затримка сечовипускання.

Лікарського контролю потребують пацієнти, які одночасно приймають бісфосфонати або інші препарати, що можуть посилити езофагіт.

Ефективність і безпека застосування Везикару при нейрогенній гіперактивності сфінктера сечового міхура не досліджувалися. Ці ліки не слід приймати при спадкових формах непереносимості галактози, дефіциті лактази Лаппа або порушенні глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Важливо! Зрідка на тлі терапії соліфенацином може розвинутись ангіоневротичний набряк з обструкцією (закупоркою) дихальних шляхів, а також анафілактичні реакції. За появи утрудненого дихання або інших незвичайних симптомів слід негайно звернутися за медичною допомогою.

Докладніше особливості застосування Везикару описані в інструкції.

За відгуками часта «побочка» Везикару – це сухість у роті, проте зазвичай вона виражена незначно чи помірно й рідко потребує припинення терапії. Також можуть спостерігатися інші небажані реакції:

• головні болі та запаморочення;
• сухість очей;
• нечіткість зору;
• сонливість;
• порушення смаку;
• запори;
• нудота;
• болі в животі;
• утруднене сечовиділення та інші.

Детальніше побічні дії Везикару описані в інструкції.

Коли краще приймати Везикар – до їди або після: ці таблетки можна пити незалежно від прийому їжі.

Одночасне застосування соліфенацину з іншими антихолінергічними препаратами може посилити їхні терапевтичні, а також побічні ефекти, тому рекомендується витримувати інтервал щонайменше тиждень. Агоністи холінергічних рецепторів можуть знизити ефективність Везикару.

У комбінації з кетоконазолом спостерігається підвищення концентрації соліфенацину в крові, тому його добову дозу слід зменшити до 5 мг.

На фармакокінетику варфарину та пероральних контрацептивних засобів ці ліки не впливають.

Докладніше взаємодія Везикару з іншими препаратами описана в інструкції із застосування.

Передозування Везикару може призвести до тяжких антихолінергічних ефектів – почастішання серцебиття, порушень дихання, розширення зіниць, затримки сечовипускання, судом, підвищеної збудливості, галюцинацій..

За передозування треба промити шлунок протягом години після прийому ліків і прийняти активоване вугілля, блювання викликати не слід.

При розвитку антихолінергічних ефектів потрібне лікування в умовах стаціонару.

Зберігати таблетки Везикар треба в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 оС.

• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Державний реєстр лікарських засобів України
• Єдиний довідник ліків в Україні