Зокардіс - інструкція, склад, спосіб застосування

Механізм дії зофеноприлу зумовлений його здатністю блокувати дію ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ) — речовини, що бере участь у регуляції ангіотензину II.

Зверніть увагу: ангіотензин II — це прямий вазоконстриктор, гормон, що спричиняє звуження судин і підвищує артеріальний тиск.

Основні фармакотерапевтичні ефекти зофеноприлу:

• розширення судин. Ліки розслаблюють артерії та зменшують судинний опір, що сприяє зниженню кров'яного тиску й дозволяє серцю ефективніше перекачувати кров;
• зниження навантаження на серце. Зофеноприл зменшує перед- та постнавантаження на міокард, що особливо важливо для пацієнтів з серцевою недостатністю.

Інструкція описує такі показання до застосування Зокардісу:

• гіпертонічна хвороба. Зокардіс як препарат від тиску використовується при артеріальній гіпертензії легкого й середнього ступеня тяжкості;
• інфаркт міокарда (перша доба). Зокардіс призначають пацієнтам з ознаками серцевої недостатності (або без них) і стабільною гемодинамікою за умови, що тромболітична терапія не проводилася.

Ні, препарат не застосовують у дітей і підлітків молодше 18 років.

Дозування й кратність прийому Зокардісу залежать від діагнозу, тяжкості стану пацієнта й рівня артеріального тиску.

Гіпертонічна хвороба

Дозування препарату лікарі підбирають індивідуально, залежно від того, який рівень артеріального тиску встановлюється в пацієнта перед прийомом наступної таблетки. Підвищення дози має відбуватися поступово кожні 4 тижні.

Зверніть увагу! Терапію рекомендують починати з 15 мг на добу, поступово підвищуючи ефективну дозу (зазвичай вона становить 30 мг на добу). Максимальна добова доза – 60 мг на добу. Її можна прийняти за один раз або поділити на 2 прийоми.

Особливості дозування ліків у пацієнтів з водним або сольовим виснаженням, ризиком гострої гіпотензії (різкого падіння тиску), тяжкою нирковою й печінковою недостатністю докладно описані в інструкції із застосування Зокардісу.

Гострий інфаркт міокарда

Прийом Зокардісу необхідно розпочати в першу добу після появи симптомів інфаркту, а потім продовжувати терапію 6 тижнів.

Рекомендована схема лікування:

• 1-а та 2-а доба — по 7,5 мг кожні 12 годин;
• 3-я й 4-та доба — по 15 мг кожні 12 годин;
• з 5-ї доби і далі — по 30 мг кожні 12 годин.

Важливо! Пацієнтам віком від 65 років, які перенесли інфаркт міокарда, Зокардіс слід застосовувати з обережністю.

Ці ліки не призначають за таких захворювань і станів:

• підвищена чутливість до зофеноприлу або до іншого інгібітора АПФ, а також до допоміжних речовин Зокардісу;
• вагітність чи планування вагітності;
• білатеральний (двосторонній) ренальний артеріальний стеноз або звуження ниркової артерії єдиної нирки, що функціонує;
• тяжкі порушення функції печінки.

Зверніть увагу: пацієнтам з цукровим діабетом або нирковою недостатністю протипоказаний одночасний прийом Зокардісу з препаратами, що містять аліскірен. Також ці ліки не призначають разом із сакубітрилом / валсартаном.

Побічні ефекти Зокардісу докладно описані в інструкції із застосування ліків. Деякі з небажаних реакцій, що виникають часто (частіше 1/100 та рідше 1/10):

• запаморочення, головний біль;
• кашель;
• нудота, блювання;
• підвищена стомлюваність.

Важливо! Один з характерних побічних ефектів інгібіторів АПФ (і Зокардісу зокрема) – сухий непродуктивний кашель. За його появи лікарі замінюють зофеноприл на антигіпертензивний засіб іншої групи.

Престаріум, як і Зокардіс, належить до класу інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), проте містить іншу діючу речовину — периндоприлу аргінін.

Показання до застосування Престаріуму дещо відрізняються. Вони включають гіпертонічну хворобу й серцеву недостатність, також препарат використовують для запобігання повторному інсульту та серцево-судинним ускладненням (у пацієнтів зі стабільною стенокардією).

Який препарат потрібен пацієнту, визначає лікар.