Золопент - інструкція, склад, спосіб застосування

Ні, Золопент – це не антибіотик. Пантопразол не має антибактеріальної активності. Ці ліки застосовують тільки для зниження вироблення соляної кислоти й зміни рН шлункового секрету.

Золопент ефективно знижує кислотність шлункового секрету й усуває неприємні симптоми (болі в шлунку, печію, відрижку кислим).

ВАЖЛИВО! Дія та ефективність препарату дозозалежні, тому показання до призначення Золопенту можуть різнитися залежно від вмісту пантопразолу в одній таблетці.

В інструкції наведені такі показання до застосування Золопенту (40 мг):

• рефлюкс-езофагіт при ГЕРХ (гастроезофагеальній рефлюксній хворобі);
• виразкова хвороба шлунку або 12-палої кишки;
• захворювання шлунку й 12-палої кишки, асоційовані з бактеріальною інфекцією – Helicobacter pylori.

ВАЖЛИВО! Згідно з рекомендаціями МОЗ Золопент або інші інгібітори протонної помпи / блокатори Н2-гістамінових рецепторів обов'язково включаються до комплексної терапії (разом з антибіотиками) за інфікування ШКТ Helicobacter pylori.

В інструкції до застосування Золопенту (20 мг) зазначено, що ці таблетки призначають для лікування рефлюкс-езофагіту та ГЕРХ. Вони приймаються тривало, курсом щонайменше місяць. Хоча в деяких випадках при ГЕРХ допускається симптоматичний прийом Золопенту (від періодичної печії).

Також пантопразол використовують для профілактики рецидивів рефлюкс-езофагіту й розвитку виразки шлунку / 12-палої кишки у пацієнтів, які тривало приймають нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ).

Цей препарат використовують за синдрому Золлінгера-Еллісона – доброякісної, але гормонально-активної аденоми підшлункової залози. Вона секретує у великій кількості гастрин, який призводить до значного підвищення кислотності шлункового секрету й виразкування слизової оболонки ШКТ. Друга назва цієї аденоми – гастринома.

В інструкції із застосування вказано, що рекомендована доза Золопенту за лікування виразкової хвороби й загострення рефлюкс-езофагіту – 40 мг на добу. Таблетки зазвичай приймають 1 раз на день вранці. Якщо 40 мг пантопразолу недостатньо, дозу можна подвоїти (прийняти 2 таблетки – 80 мг) одномоментно.

Для профілактики рецидивів рефлюкс-езофагіту, виразкування слизової оболонки шлунку через прийом НПЗЗ препарат призначають по 20 мг 1 раз на добу тривало.

При синдромі Золлінгера-Еллісона терапію починають з 80 мг, потім зменшують або збільшують залежно від відповіді на лікування.

Якщо Золопент входить до комплексної ерадикаційної терапії захворювань ШКТ, пов'язаних зHelicobacter pylori, його потрібно приймати по 40 мг 2 рази на день.

Застосування Золопенту в педіатричній практиці обмежене. Інструкція із застосування говорить, що Золопент у дозі 20 / 40 мг може призначатися дітям старше 12 років для лікування ГЕРХ і рефлюкс-езофагіту.

Спосіб застосування Золопенту– всередину, за годину до їди. Оскільки таблетки вкриті кишковорозчинною оболонкою, їх не можна ділити чи жувати. Запивати Золопент краще звичайною водою.

Так. При гастриті з підвищеним виробленням кислоти препарат блокує її синтез, усуває запалення слизової оболонки шлунку.

При ерозивному гастриті Золопент у комплексі з іншими препаратами усуває біль і печію, сприяє загоєнню й відновленню слизової оболонки ШКТ.

ВАЖЛИВО! При гастриті зі зниженим виробленням соляної кислоти (гіпоацидному) препарат Золопентне застосовується (крім випадків, коли він входить до складу ерадикаційної терапії).

Лікарі застосовують Золопент при гострому панкреатиті – у складі комплексного лікування. Він пригнічує вироблення соляної кислоти, зменшує больовий синдром, покращує стан пацієнта.

ВАЖЛИВО! Гострий панкреатит – це важке захворювання, за якого лікування призначає тільки лікар.

В інструкції вказано, що Золопент не впливає на метаболізм етанолу. Але цей препарат застосовують для лікування хвороб шлунку, а алкоголь подразнює слизові оболонки шлунково-кишкового тракту, може спричинити розвиток ерозивного гастриту, виразкової хвороби. Лікарі не рекомендують вживати спиртні напої під час лікування Золопентом.

Згідно з інструкцією безпека Золопенту за лікування вагітних жінок не підтверджена. У дослідженнях на тваринах він демонстрував репродуктивну токсичність. Застосування Золопенту під час вагітності не рекомендоване.

Є дані, що пантопразол проникає в грудне молоко, але невідомо, наскільки це шкідливо для немовляти. У період грудного вигодовування рішення про доцільність терапії Золопентом приймає лікар з урахуванням користі для матері й можливої ​​шкоди для дитини.

Зазвичай лікування пантопразолом добре переноситься. Але інструкція із застосування таблеток Золопенту описує такі можливі побічні ефекти:

• алергічні реакції (висипання, свербіння шкіри, в дуже рідкісних випадках – анафілактичний шок);
• нудота, біль у животі, сухість у роті;
• зміни з боку крові (лейкопенія, агранулоцитоз);
• підвищення рівня тригліцеридів і холестерину;
• головний біль, запаморочення, смакові розлади;
• затуманення зору;
• безсоння, депресія, розлади орієнтації.

Ці препарати застосовують для зниження вироблення соляної кислоти в шлунку. Ранітидин містить однойменну діючу речовину, відрізняється від пантопразолу механізмом дії. Ці ліки блокують Н2-гістамінові рецептори в клітинах слизової оболонки шлунку.

Раніше Ранітидин широко застосовувався для лікування захворювань шлунку з підвищеною кислотністю, але останнім часом його витісняють інгібітори протонної помпи (Золопент, Нольпаза та інші).

Які ліки більше підходять пацієнту, вирішує лікар з урахуванням діагнозу й індивідуальної реакції на лікування.

Нольпаза, як і Золопент, містить пантопразол. Випускається у вигляді гастрорезистентних таблеток по 20 і 40 мг.

За дотримання призначень лікаря обидва препарати (Золопент чи Нольпаза) однаково ефективні.

Омез також є інгібітором протонної помпи, він містить омепразол. Випускається в капсулах по 20 і 40 мг, ліофілізованому порошку для ін'єкцій, порошку для приготування суспензії. Також є комбінований препарат Омез ДСР, який додатково містить прокінетик домперидон.

Вибрати, що краще для пацієнта – Золопент або Омез (омепразол), може лікар з урахуванням клінічної ситуації, ступеня тяжкості хвороби, переносимості ліків.

Так, це препарати з різним механізмом дії, але вони обидва використовуються в терапії захворювань шлунково-кишкового тракту.

Де-Нол містить субцитрат вісмуту – в'яжучий і обволікаючий засіб. Ці ліки допомагають загоювати пошкодження слизової оболонки.

Де-Нол і Золопент призначають при ерозивному гастриті, виразковій хворобі шлунку й 12-палої кишки. Також обидва ці препарати входять до схеми ерадикаційної терапії при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, пов'язаних з інфікуваннямHelicobacter pylori.