Склад

діюча речовина: цефтриаксон;

1 флакон містить цефтриаксону динатрію гемігептагідрату еквівалентно цефтриаксону 1 г;

допоміжні речовини: відсутні.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок майже білого або жовтуватого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини III покоління. Цефтриаксон. Код АТХ J01D D04.

Показання

Лікування нижчевказаних інфекцій у дорослих і дітей, у тому числі у доношених новонароджених (від народження):

• бактеріальний менінгіт;
• позалікарняна пневмонія;
• госпітальна пневмонія;
• гострий середній отит;
• внутрішньочеревні інфекції;
• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);
• інфекції кісток і суглобів;
• ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;
• гонорея;
• сифіліс;
• бактеріальний ендокардит.

Цефтриаксон-Віста можна застосовувати для:

• лікування гострого ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих;
• лікування дисемінованого бореліозу Лайма (раннього (ІІ стадія) і пізнього (ІІІ стадія)) у дорослих і дітей, включаючи новонароджених віком від 15 днів;
• передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання;
• ведення пацієнтів із нейтропенією, у яких розвинулася гарячка з підозрою на бактеріальну інфекцію;
• лікування пацієнтів із бактеріємією, яка виникла у зв’язку з будь-якою із вищезазначених інфекцій або якщо є підозра на будь-яку із вищезазначених інфекцій.

Цефтриаксон-Віста слід призначати разом з іншими антибактеріальними препаратами у разі, якщо можливий діапазон бактеріальних збудників не підпадає під його спектр дії (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід брати до уваги офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефтриаксону або до будь-якого іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакцій підвищеної чутливості (наприклад анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).

Цефтриаксон протипоказаний:

недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень з урахуванням терміну внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*;

доношеним новонародженим (віком ≤ 28 днів):

• із гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв’язування білірубіну, ймовірно, порушене*;
• які потребують (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій кальційвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

* У дослідженнях іn vitro було показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові, що призводить до можливого ризику розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.

Перед внутрішньом’язовим введенням цефтриаксону слід обов’язково виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовувати як розчинник (див. розділ «Особливості застосування»). Див. інструкцію для медичного застосування лідокаїну, особливо протипоказання.

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

Спосіб застосування та дози

Дозування

Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функції печінки та нирок пацієнта.

Нижче наведені дози є загально рекомендованими для цих показань. В особливо тяжких випадках слід застосовувати найвищу дозу з рекомендованого діапазону.

Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг)

• Позалікарняна пневмонія; Гостре ускладнення ХОЗЛ; Внутрішньочеревні інфекції; Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (вкл. пієлонефрит): доза цефтриаксону — 1–2 г, частота введення — один раз на добу.
• Госпітальна пневмонія; Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин; Інфекції кісток і суглобів: доза цефтриаксону — 2 г, частота введення — один раз на добу.
• Пацієнти з нейтропенією та гарячкою (підозра на бактеріальну інфекцію); Бактеріальний ендокардит; Бактеріальний менінгіт: доза цефтриаксону — 2–4 г, частота введення — один раз на добу.

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

** У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у дорослих і дітей віком від 12 років (≥ 50 кг), що потребують особливих схем дозування.

Гострий середній отит

Може бути застосована одноразова внутрішньом’язова доза 1–2 г лікарського засобу Цефтриаксон-Віста.

Деякі дані свідчать, що у разі, коли стан пацієнта тяжкий або попередня терапія була неефективною, Цефтриаксон-Віста може бути ефективним при внутрішньом’язовому введенні у дозі 1–2 г на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання

2 г одноразово перед операцією.

Гонорея

Разова доза 500 мг внутрішньом’язово.

Сифіліс

Загальнорекомендованими дозами є 500 мг – 1 г один раз на добу зі збільшенням дози до 2 г один раз на добу при нейросифілісі протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія))

По 2 г один раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Діти

Новонароджені, немовлята та діти віком від 15 днів до 12 років (< 50 кг)

Дітям з масою тіла 50 кг або більше слід застосувати звичайні дози для дорослих.

• Внутрішньочеревні інфекції; Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (вкл. пієлонефрит); Позалікарняна пневмонія; Госпітальна пневмонія: доза цефтриаксону — 50–80 мг/кг, частота введення — один раз на добу.
• Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин; Інфекції кісток і суглобів; Пацієнти з нейтропенією та гарячкою (підозра на бактеріальну інфекцію): доза цефтриаксону — 50–100 мг/кг (максимально – 4 г), частота введення — один раз на добу.
• Бактеріальний менінгіт: доза цефтриаксону — 80–100 мг/кг (максимально 4 г), частота введення — один раз на добу.
• Бактеріальний ендокардит: доза цефтриаксону — 100 мг/кг (максимально 4 г), частота введення — один раз на добу.

Термін придатності

3 роки.

Приготовлений розчин зберігати не більше 6 годин при температурі не вище 25 °С і не більше 24 годин при температурі 2-8 °С.

Умови зберігання

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Цефтриаксон не можна змішувати з кальційвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера або розчин Гартмана.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами. Не слід змішувати з іншими розчинниками, крім тих, що зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка

По 1 г порошку у скляному флаконі; по 1 або 10 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.