Абифлокс ціна в Києві

Так, активна речовина левофлоксацин належить до фармакотерапевтичної групи “Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони”. Це сучасний антибактеріальний засіб, його формула була синтезована понад 30 років тому.

Левофлоксацин проявляє активність щодо багатьох грампозитивних і грамнегативних бактерій, а також хламідій та мікоплазм. Особливу активність антибіотик Абифлокс (левофлоксацин) виявляє до респіраторного патогену Streptococcus pneumoniae – бактерії, визнаної основною причиною пневмоній.

Препарат використовується для лікування запально-інфекційних захворювань, спричинених збудниками, чутливими до левофлоксацину, зокрема змішаних інфекцій, спричинених двома і більше мікроорганізмами різної локалізації.

Результати клінічних досліджень показують високу терапевтичну і бактеріологічну ефективність, що дозволяє використовувати препарат у лікуванні:

• інфекцій дихальних шляхів: пневмонія, загострення хронічного бронхіту;
• ЛОР-захворювань, включаючи гострий синусит;
• бактеріальних інфекцій шкіри і м'яких тканин;
• інфекцій сечовидільного тракту – пієлонефриту і циститу;
• хронічного бактеріального простатиту;
• сибірки легеневої форми (лікування і профілактика у контактуючих осіб).

Абифлокс (левофлоксацин) включають до схем комплексного лікування системних інфекційних захворювань.

Важливо! Антибіотик призначають лише після визначення чутливості мікроорганізмів та при виявленій неефективності інших антибактеріальних засобів.

За тяжких форм захворювань лікування починають з інфузійної терапії (внутрішньовенно крапельно), а через 2-4 дні після поліпшення стану пацієнта переходять на таблетки.

Таблетки приймають всередину, їх ковтають цілими, не розжовуючи, щоб не порушити плівкову оболонку. Запивають великою кількістю води. У період лікування препаратом для підтримки водно-сольового балансу сечі необхідно пити якнайбільше рідини.

Ефективність і всмоктування левофлоксацину не залежить від їди, тому приймати таблетки можна у будь-який час. Головне – дотримуватися інтервалу між прийомами, приймати ліки в один і той самий час, щоб зберегти постійну концентрацію діючої речовини в плазмі крові, органах і тканинах.

Важливо! Препарат застосовується за призначенням лікаря, самолікування фторхінолонами неприпустимо.

Таблетки і розчин для інфузій, враховуючи їхню еквівалентну біодоступність, призначаються в однаковій дозі – найчастіше по 500 мг 1-2 рази на добу.

Необхідно дотримуватися рекомендованого режиму прийому, інакше можливі побічні реакції і передозування.

Важливо! Дозування знижують для пацієнтів з тяжкими захворюваннями нирок, коли кліренс креатиніну перевищує 50 мг/хв.

Тривалість лікування визначається лікарем і залежить від тяжкості захворювання, природи інфекції, віку хворого, супутніх хвороб, використання інших антибактеріальних засобів. Інструкція із застосування Абифлоксу рекомендує курс терапії:

• бронхіту та пієлонефриту – 7-10 днів;
• позалікарняної пневмонії, інфекцій м'яких тканин і шкіри – до 14 днів;
• циститу – 3 дні;
• бактеріального простатиту – 28 днів;
• сибірки – до 2 місяців.

Інфузійно (у вигляді крапельниці) препарат вводять для лікування бактеріальних запальних процесів у легких, сечовивідних шляхах, м'яких тканинах і шкірі, бактеріального простатиту.

Зазвичай ін'єкційно препарат вводять до поліпшення стану, потім переходять на пероральний прийом у тій самій дозі, що була рекомендована для проведення інфузій.

Препарат вводять лише внутрішньовенно. Перед призначенням роблять пробу на чутливість патогенної флори до левофлоксацину.

Препарат вводять краплинно зі швидкістю 500 мг левофлоксацину (1 флакон 100 мл) протягом 60 хвилин.

Важливо! Розчин необхідно використовувати протягом 3 годин після порушення цілісності (проколювання) гумової пробки флакона, щоб уникнути бактеріального забруднення.

Гострий тонзиліт (ангіна) – інфекційне захворювання, небезпечне серйозними наслідками. Зазвичай воно лікується антибіотиками, призначати які має лікар. Але в інструкції із застосування Абифлоксу ангіна відсутня серед показань до застосування.

Практично повністю левофлоксацин виводиться у незмінному стані нирками, завдяки чому в сечі встановлюється його висока концентрація. Це дає підставу застосовувати Абифлокс у лікуванні інфекційних захворювань сечостатевої системи. При неускладненому циститі курс лікування становить 3 дні, дозування – 250 мг на добу.

До 18 років препарат не призначають, оскільки левофлоксацин може спричинити ураження хрящового суглоба.

Через можливий ризик пошкодження фторхінолонами суглобового хряща плода / дитини заборонено застосовувати Абифлокс вагітним та жінкам, які годують груддю.

Препарат не рекомендується застосовувати:

• пацієнтам з підвищеною чутливістю до левофлоксацину та/або інших компонентів препарату;
• хворим на епілепсію;
• пацієнтам з пошкодженням суглобів після попереднього застосування фторхінолонів.

Можливі такі побічні ефекти:

• головний біль, запаморочення, судоми;
• алергічні реакції;
• сплутаність свідомості, непритомність;
• тремор і порушення роботи серця;
• нудота чи відчуття печіння у шлунку;
• безсоння.

Специфічна побічна дія фторхінолонів, що рідко зустрічається, – ураження сухожиль і тендиніт (запалення сухожиль або їхніх оболонок).

У переліку побічних реакцій організму на прийом Абифлокса, з яким можна ознайомитися в інструкції, вказуються можливі ефекти у вигляді висипу на шкірі і свербежу, а у важких випадках – набряку Квінке та анафілактичного шоку.

Такі алергічні реакції можуть виникати навіть після першого прийому таблетки або ін'єкційного введення розчину.

Прийом препарату у великих дозах призводить до порушення роботи нервової системи, що виражається непритомністю, судомами і запамороченням. З боку шлунково-кишкового тракту – нудота, блювання, ураження слизових оболонок з утворенням ерозій та виразок.

У разі передозування:

• промивають шлунок;
• проводять симптоматичне лікування;
• приймають антацидні засоби, щоб захистити слизові оболонки.

Інструкція не містить прямої заборони на вживання алкогольних напоїв під час антибіотикотерапії. Однак краще уникати алкоголю, щоб не надавати додаткового навантаження на печінку і не підвищувати рівень інтоксикації.

За взаємодії може знижуватися або посилюватися дія левофлоксацину та інших лікарських засобів, або збільшуватися ймовірність побічних ефектів:

• з кортикостероїдами – запалення і розрив сухожиль;
• з варфарином – кровотечі;
• з теофіліном – судоми;
• з антацидами – погіршується всмоктування левофлоксацину.