Діапірид - інструкція, склад, спосіб застосування

Глімепірид (Діапірид) стимулює секрецію інсуліну панкреатичними β-клітинами за рахунок закриття АТФ-залежних каналів. Речовина зв'язується із субодиницею рецептора на клітинній мембрані β-клітини з масою 65 кДа. Зв'язування з рецептором відбувається швидко і ненадовго, що викликає менш виражене підвищення рівня інсуліну і, як наслідок, рідкісний розвиток небажаних ефектів та гіпоглікемічних реакцій порівняно з іншими схожими цукрознижувальними препаратами.

Крім того, глімепірид підвищує чутливість клітин підшлункової залози до стимуляції глюкозою. Ефект Діапіриду спрямований більше на ослаблення інсулінорезистентності, ніж на стимуляцію інсулінової секреції.

Гіперглікемія визнана причиною розвитку атеросклеротичних уражень коронарних, церебральних та периферичних судин, що призводить до летального результату. Для постійного контролю рівня цукру в крові може бути призначений діапірид (зазвичай у комбінації з метформіном).

Діапірид показаний для лікування цукрового діабету II типу за умови, що інші способи (дієта, фізична активність, нормалізація маси тіла) не дозволяють ефективно контролювати рівень глюкози в крові.

В інструкції із застосування Діапіриду наведено такі протипоказання: діабет І типу, діабетичний кетоацидоз, лактатацидоз, діабетична кома, тяжкі порушення функції печінки та/або нирок.

Діапірид не підходить пацієнтам з підвищеною чутливістю до глімепіриду або будь-якого іншого компоненту лікарського засобу, похідних сульфонілсечовини, сульфаніламідних препаратів.

Важливо! Діапірид не призначений для дітей, а також для вагітних і годуючих груддю жінок.

Таблетки Діапіриду приймають всередину: їх ковтають, не розжовуючи та запиваючи рідиною. При цьому важливо пити Діапірид незадовго до або під час їди. Дозування підбирають, орієнтуючись на рівень глюкози у крові.

Стартова доза становить 1 мг (½ таблетки Діапіриду 2 мг). За потреби дозу можна збільшити до 2-3 або 4 мг на добу. Збільшення дози виконують поступово, з інтервалом 1-2 тижні.

Максимальна добова доза має не перевищувати 6 мг.

Зверніть увагу! Компенсувати пропущений прийом подвоєнням дози не потрібно. Доза понад 4 мг може бути більш ефективною лише в окремих випадках.

Ефективність лікування. Нормалізація рівня глюкози у крові насамперед залежить від збалансованого харчування, оптимальної фізичної активності, регулярного контролю рівня цукру у крові. Прийом Діапіриду не може замінити наведені вище дії, це допоміжний засіб.

В Україні зареєстровані й інші ліки, що містять ту ж діючу речовину, що і Діапірид: Глімепірид-Тева, Глімакс, Глімепірид-КВ, Амарил, Олтар, Дімарил.

Активний компонент перерахованих препаратів – глімепірид; форма випуску – таблетки.

Так, і головний прояв передозування Діапіриду – гіпоглікемія. Це стан, коли рівень глюкози у крові дуже знижується (менше ніж 3,5 ммоль/л).

Симптоми гіпоглікемії: нудота, блювання, слабкість, головний біль, занепокоєння, тремор, розлади зору та координації, неадекватна поведінка. Цей стан настає протягом 24 годин після всмоктування Діапіриду і може тривати 12-72 години.

Для лікування гіпоглікемії, спричиненої передозуванням, слід припинити всмоктування препарату. Для цього викликають блювання.

У разі прийому високої дози Діапіриду роблять промивання шлунка. Потім пацієнту потрібно випити воду або лимонад з активованим вугіллям і сульфатом натрію.

Залежно від стану, може знадобитися госпіталізація та введення глюкози. Спочатку глюкозу вводять у вигляді внутрішньовенної ін'єкції (50 мл 50% глюкози), потім крапельниці з 10% розчином глюкози. При цьому слід контролювати рівень глюкози у крові.

Встановлено репродуктивну токсичність Діапіриду, тому його заборонено приймати на всіх термінах вагітності. Також жінки з цукровим діабетом, які приймають Діапірид, повинні якомога раніше перейти на прийом інсуліну при настанні вагітності або плануванні вагітності.

Відомо, що у вагітних постійно контролюють рівень глюкози у крові. Також проводиться глюкозотолерантний тест у другому триместрі вагітності для визначення гестаційного цукрового діабету (“діабет вагітних”). Це пов'язано з тим, що гіперглікемія під час вагітності може бути причиною вроджених вад розвитку або перинатальної смертності. За потреби вагітним призначають інсулін.

Грудне вигодовування. Діапірид не слід приймати у період ГВ, оскільки потрапляння в молоко навіть малих доз діючої речовини може спричинити гіпоглікемію у дитини.

Найбільш небезпечний побічний ефект від прийому Діапіриду – це гіпоглікемія (падіння рівня цукру нижче ніж 3,5 ммоль/л). Вона проявляється головним болем, слабкістю, нудотою, блюванням, агресивністю, апатією, сонливістю, тремором, сплутаністю свідомості, сильним почуттям голоду, гіперзбудливістю та ін. Тяжку гіпоглікемію можна сплутати з симптомами інсульту. За перших ознак гіпоглікемії потрібно з'їсти 15 г цукру, щоб поліпшити стан.

Проте глімепірид – це препарат III покоління, тому ризик розвитку гіпоглікемії при його прийомі є в кілька разів нижчим, ніж при прийомі “старших” цукрознижувальних ліків.

Серед інших можливих небажаних ефектів зареєстровані алергічні реакції, лейкокластичний васкуліт, транзиторні порушення зору, підвищення рівня печінкових ферментів, дефіцити елементів крові (цитопенії).