Димедрол ціна в Ужгороді

Димедрол випускається у двох лікарських формах:

• таблетки по 50 мг;
• розчин для ін'єкцій по 10 мг/мл в ампулах по 1 мл.

Інструкція докладно описує, від чого допомагає Димедрол. Основні показання до призначення таблеток:

• алергічні реакції (поліноз, кропив'янка, контактний дерматит, ангіоневротичний набряк та інші);
• алергічний кон'юнктивіт;
• хвороба Меньєра;
• морська та повітряна хвороби, що супроводжуються захитуванням;
• хорея;
• безсоння, неврастенія та невроз – як заспокійливий і снодійний засіб.

Також дифенгідрамін використовують для профілактики та лікування алергічних реакцій при прийомі антибіотиків, ферментів або інших препаратів, переливанні крові або її замінників.

Для чого лікарі застосовують Димедрол в ампулах:

• лікування алергічних реакцій (сироваткової хвороби, геморагічного васкуліту, набряку Квінке, сінної лихоманки та інших);
• симптоматичної терапії хореї, хвороби Меньєра;
• усунення післяопераційного блювання.

Дорослим зазвичай призначають по 1/2 таблетки до 3 разів на добу. Максимальна разова доза Димедролу становить 2 таблетки, добова – 5 таблеток.

Дітям 6-12 років інструкція рекомендує приймати по 25 мг дифенгідраміну (1/2 таблетки) на прийом, кратність і тривалість терапії визначає лікар.

Для профілактики захитування слід приймати 25-50 мг дифенгідраміну за 30-60 хвилин до подорожі.

У вигляді розчину Димедрол можна вводити двома способами:

• внутрішньом'язово – разова доза становить 1-5 мл, максимальна добова – 15 мл;
• внутрішньовенно краплинно – 2-5 мл ліків, попередньо розведених у 100 мл 0,9% розчину NaCl.

Інструкція описує такі протипоказання до призначення Димедролу:

• підвищення внутрішньоочного тиску при закритокутовій глаукомі;
• феохромоцитома (гормонопродукуюча пухлина надниркових залоз);
• епілепсія;
• напад бронхіальної астми;
• збільшення передміхурової залози, звуження шийки сечового міхура;
• виразки верхніх відділів травного тракту зі стенозом;
• порушення серцевого ритму, брадикардія (зниження частоти серцевих скорочень), синдром подовженого інтервалу QT;
• випадки раптової серцевої смерті в родичів (імовірно пов'язані з порушеннями ритму);
• значне зниження калію та / або магнію в крові;
• підвищена чутливість пацієнта до дифенгідраміну та допоміжних компонентів препарату, а також інших антигістамінних засобів.

Дифенгідрамін з обережністю призначають при таких захворюваннях:

• міастенія;
• судоми;
• гіпертиреоз (підвищення функції щитоподібної залози);
• хронічні обструктивні захворювання легень;
• підвищення внутрішньоочного тиску;
• серцево-судинні хвороби (через підвищений ризик зниження артеріального тиску);
• порушення функції печінки та нирок.

Зверніть увагу: дифенгідрамін може спричиняти надмірну сухість очей і дискомфорт при носінні контактних лінз.

Оскільки ці ліки можуть подовжувати інтервал QT і спричиняти потенційно небезпечні аритмії, за появи в пацієнта тривожних симптомів (неритмічне або прискорене серцебиття, «перебої», непритомність) треба припинити терапію та звернутися до лікаря.

Димедрол у вигляді розчину не слід вводити підшкірно, оскільки він має подразнювальну дію. Також під час лікування треба уникати вживання спиртних напоїв і ультрафіолетового опромінення.

Докладніше особливості застосування Димедролу описані в інструкції.

В інструкції описані такі можливі побічні ефекти Димедролу:

• слабкість і стомлюваність, сонливість або безсоння;
• головний біль, порушення координації, запаморочення;
• дратівливість, страх смерті чи ейфорія;
• тремор;
• розширення зіниць, підвищення внутрішньоочного тиску;
• сухість у роті;
• нудота та блювання;
• діарея чи запор;
• часте та / або утруднене сечовипускання;
• шум у вухах;
• зниження артеріального тиску;
• серцебиття (тахікардія, аритмія);
• озноб, лихоманка;
• алергічні реакції;
• порушення з боку системи крові та інші.

За внутрішньошкірного та підшкірного введення розчину Димедрол можливий некроз у місці ін'єкції.

В інструкції не зазначено, що їжа впливає на ефективність і переносимість Димедролу – отже, його можна приймати незалежно від їди.

Дифенгідрамін посилює дію ліків та інших речовин, що пригнічують роботу ЦНС:

• наркотичних засобів;
• анальгетиків;
• снодійних;
• транквілізаторів і нейролептиків;
• засобів для наркозу;
• місцевих анестетиків;
• етанолу.

Інгібітори МАО (моноаміноксидази) посилюють дію антигістамінного засобу (його антихолінергічну активність). За одночасного їхнього застосування може підвищуватися артеріальний тиск, а також порушуватися робота дихальної та серцево-судинної систем.

Комбінація Димедролу з антиаритмічними ліками класів Іа та ІІІ може спровокувати подовження інтервалу QT й виникнення життєзагрозливих аритмій.

Докладніше взаємодія Димедролу з іншими лікарськими засобами описана в інструкції.

Основні симптоми передозування Димедролу:

• розширення зіниць;
• почервоніння обличчя;
• сухість у роті;
• почастішання серцебиття, аритмія;
• пригнічення чи збудження центральної нервової системи;
• депресія;
• сплутаність свідомості, марення;
• лихоманка;
• тремор;
• судоми (в дітей).

При використанні високих доз дифенгідраміну можливий розвиток токсичного психозу, делірію, серцево-судинного колапсу, коми.

За передозування Димедролу необхідно викликати блювання, промити шлунок, прийняти активоване вугілля та звернутися за медичною допомогою. Лікарі проводять симптоматичну й підтримувальну терапію з обов'язковим контролем дихання та артеріального тиску, при необхідності вводять плазмозамінні розчини, забезпечують оксигенотерапію. Як антидот можна використовувати фізостигмін.

Таблетки та розчин Димедрол треба зберігати при температурі не вище 25 оС у недоступному для дітей місці.

• Нормативно-директивні документи МОЗ України
• Державний реєстр лікарських засобів України
• Єдиний довідник ліків в Україні