Гептор - інструкція, склад, спосіб застосування

Ліки Гептор – це потужний гепатопротекторний засіб на основі амінокислот. Відповідно до інструкції із застосування, Гептор показаний для лікування супутніх захворювань і станів, спричинених порушенням детоксикаційної функції печінки – наприклад, при цирозі печінки за наявності симптомів латентної або вираженої печінкової енцефалопатії.

Компоненти Гептору підвищують стійкість клітин печінки (гепатоцитів) до патологічних впливів, покращують їхню дезінтоксикаційну функцію, сприяють відновленню функцій пошкоджених гепатоцитів.

L-орнітин-L-аспартат стимулює орнітин-аспартатний комплекс знешкодження аміаку, стимулюючи синтез сечовини. Гіпоамоніємічна дія Гептору пов'язана зі стимуляцією карбамоїлфосфатсинтетази – провідного ферменту синтезу сечовини у перипортальних гепатоцитах (L-орнітин), а також стимуляцією глутамінсинтетази у гепатоцитах, м'язах та головному мозку (L-аспартат).

Гептор призначають для підтримки функцій печінки при алкогольних та неалкогольних стеатогепатитах, цирозах печінки, при лікарських, токсичних, холестатичних та вірусних ураженнях печінки (гепатити А, В, С).

Препарат не слід приймати за підвищеної чутливості до L-орнітину-L-аспартату, а також барвника «Сонячний захід».

Протипоказанням до застосування Гептору є тяжкі порушення ниркової функції (хронічна або гостра ниркова недостатність), дитячий вік.

Гептор у формі грануляту (саше) не можна застосовувати при рівні креатиніну вище за 3 мг/100 мл.

Гептор не застосовують людям із вродженою непереносимістю фруктози, пацієнтам з фенілкетонурією.

Вагітним і жінкам, які годують груддю, також варто уникати прийому ліків Гептор.

Гептор у саші призначений для прийому всередину. Вміст 1-2 пакетиків розчиняють у склянці рідини (води, соку) та випивають під час або після їди.

Гептор приймають до 3 разів на добу. Тривалість лікування встановлює і коригує лікар, залежно від стану пацієнта та його реакції на лікування.

Гептор у формі концентрату для приготування розчину для інфузій призначений тільки для внутрішньовенного введення – вводити внутрішньом'язово його не можна.

Максимально допустима швидкість введення препарату становить 5 г/годину (1 флакон). Стандартне добове дозування Гептору становить 4 флакони (40 мл). У стані коми або прекоми можливе введення до 8 флаконів препарату протягом 24 годин, залежно від стану пацієнта.

У разі необхідності внутрішньовенного введення необхідно використовувати концентрат Гептор для приготування розчину для інфузій. Перед введенням треба приготувати розчин для інфузій. Для цього вміст флаконів Гептор переносять у флакон із розчином для інфузій на 500 мл. Як розчинники підійдуть звичайні часто використовувані розчини для інфузій. Тривалість лікування залежить від стану пацієнта.

Увага! В одному флаконі інфузійного розчину на 500 мл можна розчинити щонайбільше 6 флаконів Гептору.

В інструкції із застосування Гептору немає інформації про можливість приймати його для профілактики.

За результатами наукових і клінічних досліджень встановлено, що прийом Гептору знижує смертність та ймовірність розвитку тяжких наслідків печінкової енцефалопатії. Але за відсутності ризиків порушення роботи печінки та розвитку печінкової енцефалопатії препарат не може призначатися. У разі потреби режим і тривалість прийому Гептору для профілактики може підібрати лікар.

Під час тривалого застосування Гептор може негативно впливати на стан зубів (виникає карієс). Крім того, застосування високих доз препарату може спричинити підвищення рівня сечової кислоти у плазмі крові, тому варто контролювати рівень цих показників у крові та сечі за тривалого застосування.

Зверніть увагу! Під час прийому Гептору варто уникати керування автомобілем та керування іншими точними механізмами, оскільки компоненти препарату можуть впливати на здатність концентрації уваги.

Найбільш поширені побічні ефекти від препарату Гептор – з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея, запор, метеоризм, біль у животі). Зазвичай вони не бувають важкими і проходять за короткий період часу.

Також можливий прояв алергічних реакцій (шкірні висипання, почервоніння шкіри, свербіж, кропив'янка) та реакцій гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, чхання, сльозотеча).

В інструкції застосування Гептору немає інформації про вплив алкоголю на дію препарату.

Але вживання алкогольних напоїв під час лікування ліками Гептор не рекомендується. Алкоголь негативно впливає на печінку і нівелює користь від лікування.

Гептор можна замінити його повними аналогами. У таких препаратах якісний, кількісний склад та форма випуску збігаються. Серед таких препаратів: Гепамерц, Гепатокс, Орнілів, Орнітокс, Ларнамін. Також Гептор можна замінити іншими гепатопротекторами, їхні природа та механізм дії відрізняються, але терапевтичний ефект є ідентичним – наприклад, Ессенціалє, Фосфоглів, Карсил, Гепабене, Урсофальк.

У кожному конкретному випадку вибір препарату слід обговорити з лікарем.

Гептор і Гептрал – це гепатопротектори амінокислотної природи, але їхній склад відрізняється. Активний компонент Гептору - L-орнітіна-L-аспартат, Гептралу – адеметіонін, похідна метіоніну.

Також різниця між Гептором і Гептралом полягає у показаннях до застосування. Гептрал показаний для лікування внутрішньопечінкового холестазу, його випускають у таблетках та у формі розчину для ін'єкцій. Основне показання до застосування Гептору – підтримка функції печінки при печінковій енцефалопатії. Його випускають у формі грануляту в пакетиках та концентрату для приготування розчину для інфузій.