Левоміцетин ціна в Києві

Так, левоміцетин (хлорамфенікол) – це антибіотик. Він ефективний щодо різних мікроорганізмів (кишкова паличка, сальмонели, хламідії, трепонеми, стрептококи тощо).

Левоміцетин належить до групи бактеріостатичних антибіотиків – він не вбиває бактерії, а пригнічує їхню здатність до розмноження, блокуючи синтез білка в клітинах.

ВАЖЛИВО! Левоміцетин є токсичним антибіотиком, тому його застосовують для лікування тяжких інфекційних хвороб, коли інші, менш токсичні препарати неефективні.

Оскільки препарат належить до антибіотиків, лікарі використовують його за інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до левоміцетину бактеріями.

Але через високий ризик побічних ефектів Левоміцетин не є ліками першого ряду. Його призначають, якщо бактерії є стійкими до інших ліків. За можливістю лікарі попередньо проводять бакпосів з антибіотикограмою.

Для чого застосовуються таблетки Левоміцетин

Цей препарат переважно використовують для лікування інфекційних хвороб середньотяжкого перебігу. Можлива ступінчаста терапія – спочатку левоміцетин ін'єкційно (в уколах), а потім у таблетках.

Інструкція із застосування зазначає, що таблетки Левоміцетин ефективні за наступних захворювань:

• сальмонельоз;
• черевний тиф і паратифи;
• бруцельоз і туляремія;
• ієрсиніоз і шигельоз;
• рикетсіози та хламідіоз.

Для чого застосовується спиртовий розчин Левоміцетину

Показання для застосування спиртового розчину Левоміцетину залежать від концентрації діючої речовини:

• 1% розчин використовують місцево при тріщинах та порізах шкіри, гнійно-запальних ураженнях, опіках.
• 2,5% розчин можна застосовувати місцево при захворюваннях шкіри, а також для лікування гнійного отиту (розчин левоміцетину закопують у вухо). Оскільки він містить 70% спирт, наносити препарат на слизові оболонки не можна.

Краплі для очей Левоміцетин

Левоміцетин у вигляді крапель для очей призначають при запаленні кон'юнктиви (кон'юнктивіт), рогівки (кератит), країв віку (блефарит). Лікування рекомендують розпочинати лише після підтвердження чутливості бактерій до хлорамфеніколу.

Ін'єкції Левоміцетину

Ін'єкційний Левоміцетин використовують для лікування тяжких хвороб – наприклад, генералізованого сальмонельозу, дизентерії, трахоми, черевного та висипного тифів.

Левоміцетин також знайшов застосування у хірургії та неврології. Його призначають при інфекціях жовчовивідних шляхів, гнійному менінгіті, перитоніті.

ВАЖЛИВО! Ін'єкції Левоміцетину не призначають за легких форм інфекції або для профілактики бактеріальних захворювань.

У лікуванні Левоміцетином дуже важливо дотримуватися зазначених дозувань і рекомендацій лікаря. Ризик побічних ефектів значно зростає у разі безконтрольного прийому ліків. Спосіб застосування хлорамфеніколу визначається його лікарською формою.

Дози та форма левоміцетину можуть змінюватися у процесі лікування (наприклад, ін'єкції замінюватися таблетками).

ВАЖЛИВО! Дітям першого місяця життя препарат можна використовувати лише за життєвими показаннями.

Таблетки

Як приймати Левоміцетин у таблетках (дозу, кратність і тривалість курсу), може визначити лише лікар після встановлення точного діагнозу та оцінки індивідуальної реакції пацієнта на хлорамфенікол.

Дорослим призначають по 250 мг або 500 мг 3-4 рази на день. Добова доза становить 2000 мг, але може подвоюватися у разі тяжкого перебігу інфекційного захворювання.

Рекомендовані дозування для дітей 3-8 років – по 125 мг 3-4 рази на добу, від 8 років – по 250 мг 3-4 рази на добу.

Середній курс терапії – 7-10 днів, але може бути продовжений до 2 тижнів, якщо це необхідно (під контролем показників крові).

Важливо! Інструкція із застосування таблеток Левоміцетин повідомляє, що їх слід приймати за півгодини до їди. Але якщо при цьому пацієнт скаржиться на нудоту чи блювання, можна пити ліки за годину після їди.

Спиртовий розчин для зовнішнього застосування

Розчин Левоміцетину, що містить 70% спирт, дозволений до використання у дорослих і дітей старше 1 року.

Спосіб застосування 1% і 2,5% розчинів однаковий: препарат акуратно наносять на пошкоджені ділянки шкіри 4-5 разів на добу – можна під оклюзійну пов'язку, що перешкоджає попаданню повітря в рану.

Очні краплі

Краплі Левоміцетин для очей призначаються дорослим і дітям за наступною схемою: по 1 краплі у кожне око 3 рази на день протягом 5-15 днів.

Розчин для ін'єкцій

Ін'єкційний Левоміцетин можна вводити внутрішньовенно, внутрішньом'язово та парабульбарно (під очне яблуко).

Для внутрішньом'язової ін'єкції порошок розводять у 2-3 мл води для ін'єкцій і вводять розчин глибоко в м'яз.

Для внутрішньовенної використовують 10 мл води для ін'єкцій, 0,9% розчину NaCl або розчину глюкози (5% або 40%). Вводять препарат повільно.

Рекомендовані дози залежать від тяжкості інфекції та маси тіла пацієнта, вони докладно описані в інструкції із застосування Левоміцетину.

Цей препарат не має окремої лікарської форми «вушні краплі». Для лікування отиту (запалення вуха) іноді застосовується 2,5% спиртовий розчин Левоміцетину.

Спосіб застосування: закапувати по 2-3 краплі в зовнішній слуховий прохід 1-2 рази на добу. Якщо у пацієнта відзначаються рясні виділення з вуха, що змивають хлорамфенікол, процедуру повторюють 3-4 рази на добу.

Левоміцетин для закапування у вухо можна використовувати у дітей старше 1 року та дорослих.

Левоміцетин при проносі призначають лише в тому випадку, якщо розлади випорожнень викликані мікроорганізмами, чутливими до хлорамфеніколу, а інші антибіотики не допомагають.

Для усунення звичайної діареї Левоміцетин не використовують. Самолікування цим препаратом може спричинити побічні ефекти та серйозне погіршення здоров'я.

Левоміцетин має певні показання до застосування. Його не рекомендують використовувати для лікування прищів (наприклад, у вигляді бовтанки з Левоміцетином та Стрептоцидом) через високий ризик побічних дій. Цей препарат призначає лише лікар за неефективності інших ліків.

Ні, при вагітності левоміцетин протипоказаний в усіх лікарських формах (навіть у вигляді розчину для зовнішнього застосування). Приймати Левоміцетин у період ГВ (грудного вигодовування) також заборонено.

Найбільш тяжкі побічні ефекти Левоміцетину пов'язані з його впливом на кровотворення. Препарат може спричинити пригнічення функції кісткового мозку, апластичну анемію та «сірий синдром».

ВАЖЛИВО! «Сірий синдром» найчастіше спостерігається у новонароджених. Він проявляється блюванням і здуттям живота, сіро-блакитним кольором шкіри, порушенням дихання та серцевої діяльності. Без своєчасного лікування настає кома та смерть.

Докладніше можливі побічні ефекти (алергія на левоміцетин, шлунково-кишкові прояви, порушення роботи нервової та серцево-судинної систем) описані в інструкції із застосування препарату.

Левоміцетин і Фталазол – антимікробні препарати з різною діючою речовиною.

Фталазол належить до групи сульфаніламідів, діюча речовина – фталілсульфатіазол. Його застосовують за кишкових інфекцій.

Який препарат необхідний конкретному пацієнту – Фталазол або Левоміцетин, вирішує лікар після встановлення діагнозу.