Меропенем 1000 мг

Меропенем застосовують для лікування захворювань, спричинених наступними грампозитивними бактеріями:

• золотистим стафілококом;
• ентерококами;
• пневмококами, чутливими до пеніциліну;
• піогенним стрептококом;
• кишковою паличкою;
• менінгококом;
• клебсієлою пневмонії;
• гемофільною паличкою;
• протеями та ін.

Крім того, препарат виявляє виражену активність щодо багатьох анаеробних бактерій, а також впливає на деякі грампозитивні мікроорганізми.

Лікарський засіб застосовують як для монотерапії, так і в комплексі з іншими антибіотиками, протигрибковими та противірусними препаратами при:

• пневмонії, включаючи госпітальну;
• ускладненому апендициті;
• перитоніті;
• пельвіоперитоніті;
• пієліті, пієлонефриті;
• бешиховому запаленні;
• вторинно-інфікованих дерматозах;
• ускладненому фурункулі;
• карбункулі;
• бактеріальному менінгіті;
• ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів;
• бронхолегеневих інфекціях при муковісцидозі;
• післяпологових інфекціях.

Препарат вводять у складі комплексної терапії септицемії (зараження крові).

Препарат можна вводити внутрішньовенно болюсно. Його розводять у стерильній воді для ін'єкцій. Тривалість введення – не менше ніж п'ять хвилин. При виконанні внутрішньовенних крапельних введень лікарський засіб розчиняють у сумісній інфузійній рідині. Тривалість інфузії – від п'ятнадцяти хвилин до півгодини.

Доза препарату залежить від діагнозу, виду інфекційного агента, що спричинив захворювання, тяжкості стану пацієнта. В інструкції із застосування антибіотика Меропенем виробник рекомендує застосовувати такі дози дорослим пацієнтам:

• при пневмонії, інфекційно-запальних захворюваннях органів малого тазу, інфекціях сечовивідних шляхів, інфекціях шкіри та м'яких тканин вводять по 500 мг препарату кожні 8 годин;
• при менінгіті добова доза зростає до 6 г.

Дітям віком від 3 місяців до 12 років доза для внутрішньовенного введення варіюється від 10 до 20 мг на кілограм маси тіла. Її вводять тричі на день. Якщо маса тіла дитини перевищує 50 кг, їй вводять препарат у дозах, рекомендованих для дорослих.

При введенні Меропенему можуть розвинутись такі небажані реакції:

• біль у надчеревній ділянці;
• пронос або запор;
• нудота та блювання;
• анорексія (відмова пацієнта від їди);
• жовтяниця;
• застій жовчі;
• грибкове ураження ротової порожнини.
• шкірні висипання;
• запальний процес у місці ін'єкції.

Також існує ризик розвитку або збільшення серцевої недостатності, зупинки серця, збільшення або зменшення частоти пульсу, підвищення або зниження артеріального тиску, непритомності, інфаркту міокарда.

Можуть розвинутися порушення сечовипускання, набряки, порушитися робота нирок. Можливий розвиток алергічних реакцій (свербіння, шкірних висипань, набряку Квінке).

Деяких пацієнтів непокоїть головний біль, безсоння. У них з'являється сонливість чи безсоння, розвивається депресивний стан. Можуть розвинутись судоми або епілептиформні напади.

Однак, як показує клінічний досвід, побічні ефекти Меропенему виникають досить рідко та успішно усуваються за допомогою стандартної терапії.

Препарат не призначають пацієнтам, які мають підвищену чутливість до будь-якого компонента лікарського засобу, дітям до досягнення 3-місячного віку.

Вагітним Меропенем призначають тільки в тому випадку, коли користь від його застосування для матері перевищує потенційний ризик розвитку ускладнень плода. Якщо виникає необхідність застосування препарату жінкою, яка годує малюка груддю – вирішують питання про переведення дитини на штучне вигодовування, а грудне вигодовування (ГВ) припиняють на весь період терапії Меропенемом.

Так, це антибіотик із групи карбапенемів.