Мірведол - інструкція, склад, спосіб застосування

Ліки Мірведол випускаються у формі таблеток по 10 мг №30 і 60 в упаковці.

Виробник – фармацевтична компанія ВАТ «Гедеон Ріхтер», Угорщина.

Єдине показання до застосування препарату Мірведол, описане в інструкції, – це хвороба Альцгеймера легкого, помірного або важкого ступеня.

Мемантин відноситься до неконкурентних антагоністів NMDA-рецепторів і надає модулюючу дію при підвищеній концентрації глутамату (часта причина порушеної роботи головного мозку). У дослідженнях і практичних спостереженнях мемантин продемонстрував статистично значущі терапевтичні ефекти – він поліпшував функціональні, загальні та когнітивні тести у пацієнтів з різними формами хвороби Альцгеймера.

Таблетки Мірведол необхідно приймати щодня, один раз на день, в один і той же час.

Інструкція попереджає, що титрувати («нарощувати») дозу до підтримуючої слід поступово – на 5 мг щотижня протягом 3 тижнів за такою схемою:

• перший тиждень – 5 мг (половина таблетки Мірведол) на добу;
• другий тиждень – 10 мг на добу;
• третій тиждень – 15 мг на добу;
• четвертий тиждень і далі – 20 мг (2 таблетки) на добу.

Важливо! Дозування 20 мг мемантину на добу є підтримуючою.

Пацієнти літнього віку, а також з легкими порушеннями роботи нирок не потребують корекції дози. При помірній нирковій недостатності початкова добова доза становить 10 мг, проте при хорошій переносимості через тиждень її збільшують до 20 мг. При кліренсі креатиніну 5-29 мл/хв пацієнтам слід приймати не більше 1 таблетки Мірведолу на добу.

При легкій та помірній печінковій недостатності пацієнтам не потрібна корекція добової дози, при тяжкій – Мірведол (мемантин) не рекомендований до застосування.

Ліки Мірведол протипоказані при індивідуальній гіперчутливості до мемантину та/або допоміжних компонентів препарату. Також його не призначають дітям.

Зверніть увагу: інструкція попереджає, що при вагітності препарат може призначатися тільки у виняткових випадках. А якщо мемантин необхідний жінці, яка годує груддю, грудне вигодовування припиняють.

Досвід застосування Мірведолу (мемантину) у пацієнтів з патологіями серця (наприклад, інфарктом міокарда, хронічною серцевою недостатністю в стадії декомпенсації, важким перебігом гіпертонічної хвороби) недостатній, тому вони вимагають ретельного лікарського спостереження.

Також контроль з боку медичних фахівців необхідний при наявності факторів, що підвищують рН сечі – вживанні лужних шлункових буферів, різкому переході на вегетаріанську їжу, важких протейних інфекціях сечовивідних шляхів, нирковому тубулярному ацидозі.

Зверніть увагу: приймати таблетки Мірведол (мемантин) одночасно з кетаміном, амантадином або декстрометорфаном не слід.

Пацієнти з судомними припадками в минулому, епілепсією або схильністю до виникнення судом вимагають обережності при лікуванні хвороби Альцгеймера мемантином.

На тлі застосування мемантину можуть спостерігатися різні небажані реакції:

• втомлюваність;
• головний біль і запаморочення;
• порушення рівноваги і ходи;
• сонливість;
• галюцинації;
• сплутаність свідомості;
• психотичні розлади;
• судоми;
• підвищення артеріального тиску;
• розвиток або погіршення серцевої недостатності;
• тромбози і тромбоемболії;
• порушення дихання у вигляді задишки;
• блювання;
• запор;
• підвищення активності АЛТ і АСТ (печінкових ферментів);
• запалення печінки та/або підшлункової залози (гепатит та/або панкреатит відповідно).

Інструкція попереджає, що хвороба Альцгеймера асоціюється з розвитком депресії, появою суїцидальних думок і спробами самогубства. Ці явища відзначалися, зокрема, і у пацієнтів, які приймають мемантин.

Детальніше про можливі побічні ефекти Мірведолу описано в інструкції із застосування.

Їжа не впливає на ефективність та переносимість ліків, тому таблетки Мірведол можна приймати незалежно від їжі.

Інструкція попереджає, що при одночасному застосуванні мемантину з дофамінергічними агоністами, антихолінергічними засобами або препаратами L-допи можливе посилення їх фармакотерапевтичних ефектів. У той же час ефективність нейролептиків і барбітуратів може, навпаки, знижуватися.

Також можлива зміна дії баклофену, дантролену, протисудомних ліків, якщо вони поєднуються з прийомом мемантину. Така комбінація може вимагати корекції дозувань.

Важливо! Одночасного застосування мемантину з декстрометорфаном, кетаміном або амантадином слід уникати через підвищений ризик розвитку фармакотоксичного психозу. Інструкція повідомляє, що подібна взаємодія відзначалася і при поєднанні цього психоаналептику з фенітоїном.

Також мемантин може взаємодіяти з ранітидином, циметидином, хініном і хінідином, нікотином, підвищуючи їх концентрацію в крові і, відповідно, посилюючи ризик побічних ефектів. Концентрацію гідрохлоротіазиду (діуретика) він, навпаки, знижує і зменшує його ефективність.

Пацієнти, які приймають препарати для розрідження крові (варфарин), повинні ретельно контролювати МНО в процесі лікування мемантином, оскільки були зафіксовані випадки підвищення цього показника.

Детальніше взаємодія мемантину (Мірведола) з іншими лікарськими засобами описані в інструкції із застосування.

До можливих симптомів передозування відносяться:

• втомлюваність і слабкість;
• діарея;
• блювання;
• сонливість і гіперсомнія;
• сплутаність свідомості;
• порушення ходи і координації (нестійкість);
• агітація і агресія;
• галюцинації.

Інструкція також повідомляє, що навіть найсерйозніша передозування (прийом 2 г мемантину) не призводила до смерті, проте після неї пацієнт протягом 10 днів перебував у комі. Одужання не супроводжувалося будь-якими стійкими наслідками. Однак у другого пацієнта відзначалися зорові галюцинації, схильність до судомних реакцій, сонливість, психоз.

Антидоту у мемантину немає, тому при передозуванні проводиться симптоматичне лікування. Також використовуються сорбенти, промивання шлунка, форсований діурез.

Таблетки Мірведол не вимагають особливих умов зберігання. Однак ліки повинні знаходитися в недоступному для дітей місці.

• Нормативно-директивні документи МОЗ
• Державний реєстр лікарських засобів
• Єдиний довідник ліків в Україні