Оксилітен

Діюча речовина препарату, теноксикам, належить до нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) і має характерні для цієї групи фармакотерапевтичні властивості:

• аналгетичну;
• протизапальну;
• жарознижувальну, яка виражена меншою мірою.

Механізм дії теноксикаму заснований на пригніченні медіаторів запалення і зменшенні кількості лейкоцитів у місці запалення.

Аналгетичний ефект забезпечується за рахунок підвищення порогу больової чутливості.

Основна перевага теноксикаму перед деякими іншими НПЗЗ – його тривала дія, що дає можливість приймати таблетки або вводити ін'єкційно розчин лише 1 раз на добу.

Як допоміжна речовина до складу таблеток входить лактоза, що необхідно враховувати пацієнтам зі спадковою непереносимістю деяких цукрів.

Перорально препарат призначають як знеболюючий та протизапальний засіб при:

• остеоартриті (зокрема при артрозах, невралгії) і ревматоїдному артриті;
• травмах м'яких тканин, вивихах, запально-дегенеративних захворюваннях опорно-рухового апарату.

Усі перелічені захворювання та стани приносять пацієнтам чимало мук. Їхній головний симптом – біль, який збільшується під час фізичних навантажень. При прийомі препарату Оксилітен знижується інтенсивність будь-яких болів, зменшується скутість рухів, особливо у ранковий час, підвищується рухливість суглобів.

Лікарський засіб швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація речовини в крові встановлюється за 2 години після прийому препарату. Таблетку приймають всередину під час або відразу після їди, запивають водою.

Важливо! Оксилітен призначений лише для дорослих. Через відсутність даних про безпеку та ефективність препарату для дітей, ліки не використовуються у педіатрії.

Інструкція рекомендує приймати 1 таблетку (20 мг) на добу в один і той самий час.

Важливо! Пацієнтам, у яких в анамнезі є виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, перфорація та кровотечі ШКТ, рекомендовано використовувати препарат у менших дозах. Крім того, щоб захистити слизову оболонку шлунка, у комплексі з препаратом Оксилітен можливе застосування інгібіторів протонної помпи (ІПП) або захисних лікарських засобів. Для цього можуть використовуватися:

• мізопростол – засіб, що має противиразкову, антисекреторну та загоювальну дію;
• ребаміпід – препарат, що стимулює підвищення простагландинів Е1 і Е2, тим самим посилюючи захисні механізми слизової оболонки шлунка.

Важливо! Прийом більшої кількості таблеток не дає більшого терапевтичного ефекту, але збільшує ризик побічних реакцій.

При ін'єкційному введенні діюча речовина проникає в синовіальну (суглобову) рідину, тим самим зменшуючи інтенсивність синовіту.

Показання для застосування ін'єкційної форми препарату Оксилітен такі самі, як і для таблеток.

Важливо! Парентерально препарат вводять лише у випадках, коли неможливо приймати його перорально. Рекомендується використовувати ін'єкційну форму протягом 1-2 днів, а за необхідності продовження лікування переходити на таблетки.

Способи введення: внутрішньом'язово або внутрішньовенно.

Добова доза оксилітену становить 20 мг і вводиться внутрішньовенно або внутрішньом'язово 1 раз на день, негайно після розведення препарату.

Важливо! Препарат у флаконі являє собою ліофілізований (висушений спеціальним способом) порошок, який необхідно розвести безпосередньо перед введенням.

Як розчинник використовують воду для ін'єкцій: 2 мл води на 20 мг порошку.

Зазвичай при загостренні захворювань опорно-рухового апарату тривалість застосування препарату у таблетках становить 7 днів. В особливо тяжких випадках курс лікування може бути продовжений лікарем до 2 тижнів (виключно під контролем!).

Важливо! Під час лікування теноксикамом, як і іншими НПЗЗ, необхідно дотримуватися основного правила: приймати мінімальну ефективну дозу максимально короткий період.

Препарат заборонено приймати вагітним і годуючим жінкам.

Побічні ефекти найчастіше виникають з боку шлунково-кишкового тракту:

• нудота, диспепсія, метеоризм;
• запор чи діарея;
• відчуття переповнення шлунка;
• гематемезис – блювання з кров'ю;
• загострення хвороби Крона та запалення слизової оболонки товстої кишки.

Важливо! При прийомі теноксикаму підвищується ризик кровотеч шлунково-кишкового тракту, утворення виразок і перфорації. Найчастіше такі реакції виникають у пацієнтів похилого віку.

Крім того, можливі:

• коагулопатії – гіперкоагуляція, порушення зсідання крові;
• виникнення чи посилення ниркової недостатності.

З повним переліком можливих побічних ефектів можна ознайомитися в офіційній інструкції із застосування Оксилітену.