Октагам - інструкція, склад, спосіб застосування

Білки-імуноглобуліни відіграють значну роль у захисті організму від різних інфекцій, токсинів, злоякісних клітин. Серед основних функцій імуноглобулінів можна назвати:

• нейтралізацію бактеріальних клітин чи вірусних частинок;
• склеювання чужорідних клітин у грудки з подальшим фагоцитозом спеціальними клітинами (фагоцитами);
• осадження антигенів, що знаходяться в плазмі крові.

Якщо в людини буде дефіцит імуноглобулінів, то імунна система не зможе адекватно реагувати на бактеріальне або вірусне зараження. Для вирішення цієї проблеми використовується замісна терапія.

Октагам містить імуноглобуліни, отримані з біологічного матеріалу не менш ніж 3500 донорів. Розподіл між класами імуноглобулінів у препараті та в плазмі людини можна зіставити.

Згідно з інструкцією із застосування, Октагам можна використовувати для замісної або імуномодулюючої терапії у дорослих пацієнтів, а також у педіатричній практиці (для дітей).

Замісна терапія проводиться:

• у пацієнтів із синдромом первинного імунодефіциту, під час якого спостерігається зниження утворення власних антитіл;
• при вторинних імунодефіцитах, під час яких спостерігається тяжка або рецидивна інфекція з недостатнім ефектом від протимікробних препаратів.

Імуномодулююча терапія препаратом Октагам є доцільною у пацієнтів з:

• ідіопатичною тромбоцитопенічною пурпурою (за високого ризику розвитку кровотеч або у передопераційному періоді);
• синдромом Гійєна-Барре;
• хворобою Кавасакі;
• хронічною запальною демієлінізуючою полірадикулонейропатією;
• мультифокальною моторною нейропатією.

Замісну терапію препаратом Октагам має починати та проводити фахівець із достатнім досвідом корекції імунодефіциту.

Важливо! Дозування та режим прийому підбираються індивідуально для кожного пацієнта залежно від клінічної відповіді на введення лікарського засобу.

Мета замісної терапії – забезпечення мінімального рівня імуноглобуліну G у плазмі на рівні щонайменше 6 г/л. Концентрація антитіл визначається перед кожним застосуванням препарату.

Рекомендована початкова доза при синдромі первинного імунодефіциту становить 0,4-0,8 г на 1 кілограм маси тіла пацієнта, її вводять одноразово. Інтервал між наступними ін'єкціями становить 3-4 тижні, причому дозування знижують до 0,2 г на 1 кілограм маси тіла.

При вторинному імунодефіциті рекомендована доза Октагаму становить 0,2-0,4 г/кг з інтервалом 3-4 тижні. При цьому вона може бути збільшена у пацієнтів з персистуючою інфекцією або зменшена, якщо не спостерігається активний інфекційний процес.

Рекомендовані схеми застосування Октагаму для імуномодулюючого ефекту:

• при тромбоцитопенічній пурпурі дозування препарату становить 0,4 г/кг, якщо тривалість лікування 2-5 днів та 0,8-1 г/кг при одноразовому введенні препарату. За необхідності можливе повторне введення протягом 3 днів після першої ін'єкції;
• синдром Гійєна-Барре – 0,4 г/кг на добу протягом 5 днів;
• хвороба Кавасакі – 2 г/кг одноразово;
• полінейропатія – 2 г/кг, поділені на 2-5 днів.

Деякі джерела стверджують, що Октагам містить антитіла до COVID-19. Але чи мають ці антитіла протекторні властивості – питання, яке потребує додаткових досліджень. Оскільки це показання не прописано в інструкції до препарату, використовувати Октагам при ковіді досить ризиковано.

Клінічних досліджень, що доводили б безпеку Октагама при вагітності, не проводилося. Клінічний досвід застосування імуноглобулінів показує, що дана група лікарських засобів не чинила шкідливого впливу на перебіг вагітності, плід, новонародженого.

Біовен, як і Октагам, містить у своєму складі людські імуноглобуліни, одержані з плазми донорів. Обидва лікарські засоби мають схожі показання та застосовуються для замісної терапії у пацієнтів з первинними та вторинними імунодефіцитними станами. Ціна Октагаму та Біовену теж кардинально не відрізняється.

Важливо! Вибір конкретного препарату повинен здійснюватися фахівцем, який проводитиме курс лікування, ґрунтуючись на даних про перебіг захворювання, індивідуальні особливості кожного пацієнта.