Тівортін

Зона дії препарату — стінки судин. Здоров’я судини залежить від стану її внутрішньої стінки (ендотелію).

Ендотелій складається зі спеціальних клітин ендотеліоцитів, вони виділяють речовини, що захищають судини від ушкодження. Однією з найбільш важливих є оксид азоту, він має судинорозширювальну дію й перешкоджає утворенню атеросклеротичних (холестеринових) бляшок. Тівортін є донатором оксиду азоту, якого не вистачає.

Препарат показаний для лікування низки захворювань (у складі комплексної терапії). Він зменшує задишку, шум у вухах, головний біль, прояви метеочутливості, покращує працездатність і загальний стан організму. Також ліки перешкоджають тромбоутворенню та прогресуванню атеросклерозу.

Основні показання до призначення препарату:

• захворювання серцево-судинної системи — артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність, атеросклероз судин серця;
• патології дихальної системи — пневмонії, хронічні обструктивні захворювання легень, легенева гіпертензія (підвищення тиску в легеневих судинах);
• хвороби печінки — Тівортін має гепатопротекторну дію, покращуючи стан клітин печінки при гепатитах, виводить токсичний аміак;
• у неврології — лікування інсульту, а також атеросклерозу судин головного мозку;
• ускладнення цукрового діабету — діабетичні ангіопатії (ураження дрібних і великих судин);
• патології вагітності — плацентарна недостатність і затримка розвитку плода, підвищений тиск і набряки (прееклампсія вагітних);
• еректильна дисфункція (проблеми з потенцією), яка виникла на тлі патології судин;
• гострі невідкладні стани — гіпоксія (кисневе голодування) та алкалоз (зміна рН крові в лужний бік).

Спосіб застосування залежить від форми випуску препарату.

Тівортін у вигляді розчину для інфузій вводиться внутрішньовенно крапельно зі швидкістю 10 крапель за хвилину перші 10–15 хвилин, потім збільшують швидкість до 30 крапель/хв, контролюючи водночас стан пацієнта. За добу вводять 100 мл (1 флакон), тільки у важких випадках можуть збільшити кількість препарату до 2 флаконів Тівортіну.
Дозування для дітей віком 3–12 років становить 5–10 мл/кг маси тіла на добу.

Курс зазвичай триває 7–10 днів, але визначається індивідуально та залежить від діагнозу, далі лікар може рекомендувати продовжити лікування пероральним розчином Тівортіном аспартатом.

Тівортін «питний» призначають як після крапельниці Тівортіну, так і самостійно, без попередньої інфузійної терапії.

Питний розчин приймають відразу після їди, тому що амінокислоти краще засвоюються з їжею. У кожній упаковці є мірна ложечка для зручності дозування, вона дорівнює 5 мл розчину.

На середній курс терапії потрібно 3 флакони Тівортіну аспартату по 100 мл (або 200 мл та 100 мл). Щодня слід приймати по 20 мл (4 мірні ложки) розчину.

Згідно з інструкцією пероральний розчин Тівортіну не застосовується в дитячій практиці, він дозволений з 18 років.

ВАЖЛИВО! Необхіднорозділятидобову дозу на прийоми по 5 мл препарату (1 г діючої речовини), максимальна доза на добу становить 8 г (40 мл). Дозування Тівортіну та тривалість терапії залежать від стану пацієнта та супутніх захворювань.

Для чоловіків Тівортін аспартат може рекомендуватися в комплексній терапії еректильної дисфункції, якщо вона пов’язана з судинними захворюваннями. Порушення потенції нерідко є супутником атеросклерозу та цукрового діабету 2-го типу.

Також нездатність чоловікапідтримувати ерекцію, достатню для успішного статевого акту, може з’явитися на тлі прийому холестеринзнижуючих або сечогінних ліків.

Зараз ведуться клінічні дослідження про вплив діючої речовини Тівортіну на сперматогенез.

Інструкція не містить інформації про взаємодію Тівортіну та алкоголю. Але, з огляду натоксичну дію етанолу на печінку, під час лікування слід утриматися від прийому спиртних напоїв.

Тівортін для лікування вагітних використовується, коли користь для матері перевищує ризик для плода. Доцільність і схему терапії визначає лікар. Під час вагітності не слід приймати рішення про прийом препарату, ґрунтуючись на відгуках та інформації з форумів.

Препарат ефективний у разі плацентарної недостатності, внаслідок якої плід не отримує достатньо кисню та поживних речовин, що може спричинити затримку росту та розвитку дитини.

Також лікарі можуть рекомендувати Тівортін у разі прееклампсії — важкого ускладнення на пізніх термінах вагітності.

Дані про можливість лікування Тівортіном під час ГВ в інструкції щодо застосування препарату відсутні.

Препарат містить L-аргінін, який присутній у тканинах людини, тому Тівортін зазвичай добре переноситься.

Побічні дії, які можуть розвинутися на тлі інфузійного застосування:

• почервоніння шкіри та почуття свербіння в місці введення;
• судоми й тремор за швидкого введення.

Загальні побічні ефекти для Тівортіну інфузійного та Тівортіну аспартату — біль у суглобах, алергічні реакції, нудота, гіперкаліємія.

З докладним переліком побічних реакцій можна ознайомитися в інструкції із застосування Тівортіну.

Тівортін не призначається за тяжких порушень функцій нирок, гіперчутливості до препарату, інфаркту міокарда (навіть в анамнезі).

Якщо проводиться терапія калійзберігаючими лікарськими засобами, Тівортін інфузійно не використовується через ризик розвитку гіперкаліємії (підвищення рівня калію в крові).

Різниця цих двох препаратів полягає у складі. У Тіворелі, крім амінокислоти L-аргініну, є ще L-карнітин. Тіворель випускається лише у вигляді розчину для інфузійного введення, що використовується для лікування ІХС. Тільки лікар може правильно вибрати необхідний препарат з урахуванням діагнозу та індивідуальних особливостей пацієнта.

Тівортин і Тівомакс містять амінокислоту аргінін, однак в інструкції до застосування Тівортіну зазначено, що це L-аргінін, тобто лівообертальний ізомер. Пероральні форми двох препаратів, згідно з інструкціями, за складом ідентичні.

Тівортін, Корвітин і Мілдронат розрізняються складом, механізмом дії та показаннями до застосування.

Корвітин — це капіляростабілізуючий препарат. Діюча речовина — кверцетин (у комплексі з повідоном). Вводиться внутрішньовенно краплинно.

Мілдронат — це попередник карнітину, діюча речовина — мельдоній. Випускається в капсулах і ампулах для внутрішньовенного введення.

Самостійно приймати рішення про заміну цих препаратів не можна, під час лікування треба дотримуватися призначень лікаря.